М.В.Сорока-Росинський виділяє

«теоретиків»,

«реалістів»,

«утилітаристів»,

«інтуїтивістів»; в основу цієї класифікації покла­дено ставлення до виконання своїх обов'язків та особливості ха­рактеру педагога.

Е.Г.Костяшкін за рівнем професійної етики й особливостями діяльності визначає такі чотири типи:

«інтелекту­альний»,

«вольовий»,

«емоційний»,

«організаторський».

В.О.Кан-Каликом абстраговані негативні моделі поведінки педагогів на заняттях:

• «Монблан» – учитель як гірська вершина над учнем, студентом;

• «Ки­тайська стіна» - дистанція, обмежене спілкування;

• «Локатор» - будує взаємини вибірково, з тими, хто подобається;

• «Гамлет» - постійно вагається у власних діях;

• «Глухар» - чує тільки себе.

А.Бойко, аналізуючи поведінку вчителя у поєднанні з його педа­гогічною діяльністю та її результатами, виділяє обґрунтовані мо­делі виховуючих взаємин педагогів і учнів.

Образно вони названі так:

• «Оптиміст»,

• «Об'єктивіст»,

• «Ерудит»,

• «Талант»,

• «Умілець»,

• «Душа»,

• «Артист».

Для педагогів будь-якої моделі взаємодії важ­лива емоційно-естетична виразність, уміння подати себе та створи­ти обстановку власного самовираження і самоствердження.

У дос­відченого викладача, як правило, складається помітна тенденція до тієї чи іншої моделі, типу взаємин, які найповніше відповіда­ють його індивідуально-психологічним особливостям.

Для викла­дача з високою культурою спілкування характерними є:

1. оптимальність вимог;

2. педагогічний оптимізм;

3. емоційний відгук;

4. формування колективних форм стосунків, відносин у колективі у навчально-виховному процесі;

5. створення атмосфери доброзичли­вості.

На основі аналізу проведених нами досліджень можна просте­жити три головних причини низької культури спілкування вик­ладачів.

По-перше, більшість викладачів не надають особливого значен­ня ролі спілкування у навчально-виховному процесі, тому не при­діляють належної уваги організації спілкування.

По-друге, численні викладачі діють у складних педагогічних ситуаціях силовими методами, не використовуючи психологічних і педагогічних знань про людину, не враховуючи вікових і індиві­дуальних особливостей студента.

По-третє, є достатньо викладачів, що мають низьку загальну культуру і не працюють над її підвищенням.

На питання, чому вони не займаються своїм духовним збагаченням, 70% викладачів вказали на такі причини: велике навантаження, недостатня мате­ріальна база.

Педагогічний такт tact

Педагогічний такт у широкому розумінні - це спеціальне профе­сійне вміння викладача, за допомогою якого він у кожному конкрет­ному випадку застосовує найефективніший у даних обставинах засіб виховного впливу.

Окремі психологічні та педагогічні умови, які сприяють розвиткові педагогічного такту в кожного викладача, незалежно від його індивідуальних особливостей.

Серед таких умов можна виділити:

1.вміння спостерігати за сту­дентами,

2.уважність до них,

3.довір'я, confidence, trust, faith;

4.справедливість, justice; equity, fairness

5.витримка. self-control, self-mastery, self-restrain

Розглянемо кожну з цих умов.

Спостережливість power/keenness of observation, observation є однією з найважливіших професійних якостей педагога.

Спостережливий педагог може глибоко заглянути у внутрішній світ своїх вихованців, зрозуміти душевний стан, виділити індивідуальні особливості.

Це дає можливість підібрати ключ до серця студентів, передати їм свої почуття і помисли.

Уважність. Як відомо, студенти дуже чутливі до того, як ста­виться до них викладач, особливо тоді, коли вони поважають його.

Їх можуть образити не тільки крики, незаслужений докір, несправедлива оцінка, а й проста неуважність, небажання вислухати, зважити на їхні прохання.

Викладач повинен уміти не тільки подавати студентам тему, але й слухати їх. У якій би формі неуважність викладача не вияви­лась, вона завжди негативно позначається на стосунках зі студентами.

Довір'я confidence, trust, faith; Педагогічний такт передбачає наявність у педагога пов­ного довір'я до внутрішніх сил студентів. Кожен з них повинен бути впевнений, що успіх у навчанні залежить тільки від його бажання, старанності.

До студентів і в навчанні, і у вихованні необхідно підхо­дити, за словами Л.С.Макаренка, з оптимістичною гіпотезою, нехай навіть і з ризиком помилитися.

Справедливість. На запитання, які риси студенти найбільше ці­нують у своїх улюблених викладачів, вони найчастіше відповідають: справедливість.

Справедливому викладачеві студенти можуть вибачити і деяку його офіційність, стриманість і навіть різкість.

А якщо справедливий викладач ще й тактовний, веселий, привітний, то авторитет його в навчальному закладі величезний.

Витримка. Для викладача велике, а іноді і вирішальне значення має така вольова риса, як витримка. У стані роздратування бажано ні­якого рішення не приймати, а краще відкласти його.

Складовою педагогічного такту є вміння вирішувати конфлікти.

Особливості визначення конфлікту:

1. У конфлікті завжди існує протиріччя, зіткнення поглядів, інте­ресів, потреб, цінностей, мотивів.

Однак сутність конфлікту полягає не стільки у виникненні та існуванні протиріччя, скільки у способі його вирішення.

Адже з соціальними протиріччями ми зустрічаємося щодня, вони виникають завжди і скрізь, але тільки деякі вирішуються шля­хом конфлікту.

2. До конфлікту призводить таке зіткнення інтересів, потреб, по­глядів, цілей, мотивів, при якому з'являється протидія сторін.

Соціальна протидія - це спілкування, поведінка і діяльність, де одним з основних завдань є завдання моральної або матеріальної шкоди опоненту.

Саме протидія є психологічним ядром соціального конфлікту.

3. У психологічному плані конфлікт для його учасників завжди су­проводжується негативним емоційним станом, негативним ставлен­ням один до одного.

Якщо суб'єкти конфлікту протидіють, але не від­чувають неприємних емоцій, або, навпаки, відчувають, але зовнішньо не проявляють це, такі ситуації можна охарактеризувати як передконфліктні.