Корекційний блок містить у собі наступні завдання:

1. корекція неадекватних методів виховання дитини з метою подолання її мікросоціальної занедбаності;

2. допомога дитині або підліткові у вирішенні психотравмуючих ситуацій;

3. формування продуктивних видів взаємин дитини з навколишніми (у родині, у класі);

4. підвищення соціального статусу дитини в колективі;

5. розвиток у дитини або підлітка компетентності в питаннях нормативної поведінки;

6. формування й стимуляція сенсорно-перцептивних, мнемічних і інтелектуальних процесів у дітей;

7. розвиток і вдосконалювання комунікативних функцій, емоційно-вольової регуляції поведінки;

8. формування адекватних батьківських установок на хворобу та соціально-психологічні проблеми дитини шляхом активного залучення батьків у психокорекційний процес;

9. створення в дитячому колективі, де навчається дитина з особливими потребами, атмосфери прийняття, доброзичливості, відкритості, взаєморозуміння.

10. Прогностичний блок психокорекції направлен на проектування психофізіологічних, психічних і соціально-психологічних функцій дитини. В ході корекції перед психологом постають наступні завдання:

11. проектування можливих змін в розвитку пізнавальних процесів та особистості в цілому;

12. визначення динаміки цих змін.

Загальною метою при роботі з дітьми з обмеженими можливостями є відновлення й розвиток пізнавальних та емоційно-вольових процесів, забезпечення максимально повної психологічної адаптації особистості в суспільство. Зазначимо деякі завдання психологічної реабілітації, які можуть бути поставлені у відповідності до порушених функцій організму дітей.

І. І. Мамайчук психологічну допомогу дітям і підліткам із церебральним паралічем розглядає як складну систему реабілітаційних впливів, спрямованих на підвищення соціальної активності, розвиток самостійності, зміцнення соціальної позиції особистості хворого із ДЦП, формування системи ціннісних установок і орієнтації, розвиток інтелектуальних процесів, які відповідають психічним і фізичним можливостям хворої дитини. Важливе значення має рішення приватних завдань: усунення вторинних особистісних реакцій на фізичний дефект, тривале перебування в стаціонарі й хірургічне лікування. Ефективність психологічної допомоги дітям із церебральним паралічем у значній мірі залежить від якісної психологічної діагностики. Процес психологічної діагностики дітей із ДЦП рекомендовано розділити на наступні напрямки: психологічна діагностика розвитку моторних функцій, сенсорних функцій, мнемічних, інтелектуальних, а також особливостей мотиваційно-потребностной сфери й індивідуально-особистісних характеристик

Література

1. Акатов Л.И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья. Психологические основы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 368 с.

2. Алмазов Б.Н. Психологические основы педагогической реабилитации: Учеб. пособие / Науч. ред. Э.Ф. Зеер. – Екатеринбург, 2000. – 310 с.

3. Антология тяжелых переживаний: социально-психологическая помощь: Сб. ст. / Под ред. О.В. Красновой. – М.: МПГУ; Обнинск: «Принтер», 2002. – 336 с.

4. Антонов А.И. Микросоциология семьи (Методология исследования структур и процессов): Учеб. пособие для вузов. – М.: Изд. дом «Nota Bene», 1998. –360 с.

5. Ануфриев Е.А. Социальный статус и активность личности. Личность как объект и субъект социальных отношений. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 288 с.

6. Белов И.Н. К вопросу о построении системы социальной реабилитации психически больных с затяжным течением заболевания в условиях психиатрической больницы // Матер. пятого Всесоюз. съезда невропатологов и психиатров. – М., 1969. – Т. 1. – С. 14-16.

7. Баранова Н.А. Социально-педагогическая реабилитация детей в условиях воспитательной системы лечебно-профилактического учреждения: Авто-реф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Баранова Н.А. – М., 2000. – 24 с.

8. Вайзман Н.П. Реабилитационная педагогика. – М.: АГРАФ, 1996. – 159 с.

9. Гурович И.Я. Социальная реабилитация психически больных // Врач. – 1995. – № 2. – С. 35-40.

10. Кабанов М.М. Психосоциальная реабилитация и социальная психиатрия. – СПб., 1998. – 256 с.

11. Кабанов М.М. Реабилитация психически больных. Изд. 2-е, доп. и перераб. – Л.: Медицина, 1985. – 216 с.

12. Савенко Ю.С. Социальная психиатрия, социальная реабилитация, социотерапия // Независимый психиатрический журн. – 1999. – № 2. – С. 22-28.

13. Савченко А.П. Социально-педагогическая подготовка специалиста к реабилитационной деятельности // Социально-педагогическая реабилитация детей с ДЦП: Матер. междунар. науч.-практ. конф. – М.: Изд-во МГСУ «Союз», 2001. – С. 13-20.

14. Социально-бытовая и трудовая реабилитация инвалидов. – М.: Ред.-изд. центр Консорциума «Социальное здоровье России», ТЕИС, 1997. – 182 с.

15. Тащева А.И. Психологическая реабилитация семей с детьми-инвалидами // Вестн. психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. – 1998. – № 3. – С. 1.

16. Холостова Е.И., Дементьева Н.Ф. Социальная реабилитация: Учеб. пособие. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и КО», 2002. – 340 с.

17. Шмуклер А.Б., Лосев Л.В., Зайцев Д.А., Гладков С.П. Социальное функционирование и качество жизни больных шизофренией, проходящих стационарное лечение // Социальная и клиническая психиатрия. – 1999. – Т.9, вып.4. – С. 49-52.

18. Шмуклер А.Б., Немиринский О.В. Проблемы взаимодействия психиатра, психолога и социального работника // Социальная и клиническая психиатрия. – 1995. – Т. 5, вып. 3. – С. 97-101.

25