Тема 2. Методологічні принципи і методи вивчення психіки

Лекція 2

1. Характеристика організаційних методів психології: порівняльне, лонгітюдне, комплексне дослідження, метод поперечних зрізів.

Для практики психологічної діагностики велике значення мають організаційні методи, які визначають стратегію дослідження, від вибору певного способу організації залежить хід всього дослідження, його кінцевий теоретичний і практичний результат.

Окрім загальної стратегії і об'єму дослідження організаційні методи також визначають вибір конкретних діагностичних засобів. Застосування організаційних методів дозволяє встановлювати зв'язки і залежності між явищами різного типу (наприклад, між фізіологічним, психологічним і соціальним розвитком особистості), особливості і закономірності психічного розвитку людей на різних вікових етапах. Тому необхідно детальніше розглянути їх основні особливості.

Організаційні методи включають:

1) порівняльний (або генетичний) метод (зіставлення різних видових груп за психологічними показниками) та один з його різновидів метод поперечних зрізів (порівняння одних і тих же психологічних показників у відмінних за віком групах випробовуваних); 2) лонгітюдний метод — метод продольних зрізів (багатократні обстеження одних і тих же осіб впродовж тривалого часу); 3) комплексний метод (у дослідженні беруть участь представники різних наук, при цьому один об'єкт вивчають різними засобами).

Відомо, що порівняльний організаційний метод закріпився в психології раніше інших і спочатку він застосовувався для вивчення філогенезу поведінки і психічної діяльності. Широке застосування він знайшов в порівняльній психології, що вивчала передісторію становлення і розвитку психіки людини, мови, мислення, суспільних форм поведінки, взаємодії між членами групи тощо.

Порівняно-вікові дослідження псиіки людини охоплюють:

– різні періоди розвитку, наприклад порівняння психічної організації дітей дошкільного і шкільного віків;

– різні фази одного і того ж періоду, наприклад, порівняння психічної організації осіб ранньої і пізньої дорослості;

– різні рівні одного і того етапу розвитку, наприклад, порівняння психічної організації обдарованих і звичайних дітей.

До категорії порівняльних відносяться дослідження, що виявляють особливості психічної організації осіб, що розрізняються не тільки за віком, але і за статтю (хлопчики - дівчатка, чоловіки - жінки), професійною приналежністю (психологи - інженерно-технічні працівники), місцем проживання (жителі міст - жителі сільської місцевості), станом здоров'я (здорові - соматично хворі) тощо.

У всіх випадках суть порівняльного організаційного методу дослідження полягає в наступному:

1) вибираються групи для порівняння, що розрізняються за певним заданим критерієм, такі як – соціальні, психологічні, психофізіологічні, фізичні ознаки;

2) вибираються необхідні психодіагностичні методи і методики, причому одні і ті ж методики в повному об'ємі пропонуються всім групам, що беруть участь в дослідженні.

Перевага порівняльного методу полягає в тому, що його застосування дозволяє за короткий строк провести досить обширні дослідження, охопити різні вікові категорії, виявити роль численних детермінант в розвитку особистості. Він дає можливість прослідкувати зміни вікового розвитку, спадкоємність різних фаз і періодів становлення психіки.

Обмеження в застосуванні порівняльного методу пов'язані з недооцінкою ролі індивідуальної варіативності психічних проявів при вивченні загальних закономірностей.

Довгий час порівняно-віковий метод був основним і найбільш поширеним в психологічних дослідженнях.

У дитячій психології і психогеронтології порівняльний метод виступає як спеціальний метод вікових або поперечних зрізів.

Метод поперечних зрізів (синоніми – метод генетичних зрізів, порівняно-віковий метод, синхронічний метод, трансверсальна стратегія) – метод вивчення змін в певній стороні психічного розвитку людини шляхом порівняльного дослідження груп випробовуваних (вибірок), які відрізняються за параметром хронологічного віку (але на практиці ці групи як правило відрізняються не тільки за віком).

Ця стратегія була вперше обгрунтована амер.дослідником дитячого розвитку А. Гезелом.

На основі статистичної обробки матеріалів визначаються зміни, що відбулися в розвитку за проміжки часу, якими відрізняються вибірки. При цій стратегії застосовуються різні методичні прийоми – спостереження, експерименти, тести. Крім того ця стратегія застосовується і для розробки самих тестів та їх стандартизації.

Метод поперечних зрізів цілком задовільно показує, як варіює з віком та або інша функція – наприклад, для визначення середньостатистичного зростання дітей різного віку і загального відношення між віком і зростанням достатньо зіставити відповідні вибірки дітей різного віку. Та ж логіка діє при зіставленні фізичної сили, інтелекту, емоцій або ціннісних орієнтацій дітей різного віку — потрібна лише обгрунтована вибірка і адекватні способи вимірювання.

Основною перевагою цього методу є швидкість дослідження – можливість отримання протягом короткого часу результатів.