7. Треті особи в цивільному процесі держав різних правових систем (на прикладі Франції, Німеччини та сша).

У Франції термін «треті особи» використовується для позначення:

• осіб, що володіють доказами стосовно обставин спору, що розглядається судом; сторони в праві клопотати перед судом про винесення ухвали про зобов’язання третіх осіб подати ці докази;

• осіб, що мають правовий інтерес у справі і вступають у неї. Участь таких осіб допускається при наявності правового інтересу. Треті особи можуть вступати у процес на стадії розгляду справи в першій або апеляційній інстанції. Стосовно третіх осіб, які добровільно вступають у процес, закон їх розділяє на тих, хто заявляє самостійні вимоги та тих, хто бере участь у провадженні для підтримки однієї із сторін.

В цивільному процесі Німеччини, так само, як і в українському, треті особи поділяються на тих, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору та третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору вступають у справу за наявності правового інтересу в судовому рішенні, на користь однієї із сторін для надання цій стороні підтримки.

Треті особи з самостійними вимогами на предмет спору вступають у процес тоді, коли у них є вимоги на майно або право, стосовно якого здійснюється розгляд справи між двома сторонами, така особа для захисту своїх інтересів має можливість пред’явити в цьому провадженні позов до обох сторін.

Федеральне право США передбачає:

1. вступ у процес третіх осіб;

2. залучення до провадження третіх осіб шляхом пред’явлення позову.

(1) Вступ у процес третіх осіб згідно федеральним правилам судочинства для районних судів можливо в силу:

• наявності у особи права на вступ у процес та відповідного обов’язку суду допустити її до участі у справі або

• дозволу суду – на думку Верховного суду США, тільки істотний, важливий інтерес може виправдати вступ у провадження третіх осіб, інші суди пред’являють менш суворі вимоги до підстав вступу таких осіб.

(2) Пред’явлення позову до третіх осіб – у будь-який час після відкриття провадження відповідач (а також позивач, якщо до нього пред’явлено зустрічний позов) може пред’явити позов до особи, яка не бере участі у справі, але яка несе або може нести відповідальність за вимогою (або її частиною) позивача до відповідача.

9