Тема 3. Інституційні основи регіонального розвитку

1. Законодавча база державної регіональної політики

2. Інституції, що забезпечують розроблення та реалізацію державної регіональної політики

3. Повноваження в сфері регіональної політики органів виконавчої влади

4. Повноваження Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських рад у сфері державної регіональної політики

5. Координаційні ради регіонального розвитку

6. Характеристика діяльності Агенції регіонального розвитку

Головною проблемою інституційного забезпечення державної регіональної політики України є несформованість системи інституцій (органів, установ), здатних у взаємодії і координації здійснювати ефективну реалізацію завдань державної регіональної політики.

На загальнодержавному рівні йдеться про відсутність центрального органу виконавчої влади з достатніми повноваженнями для проведення регіональної політики. Одночасно окремі функції щодо регулювання регіонального розвитку розосереджені по різних міністерствах, які мають свої регіональні підрозділи, що входять до складу місцевих органів виконавчої влади. У зв’язку з цим виникає особливо важлива і дуже складна проблема координації діяльності неспеціалізованих органів влади і консолідації їхніх дій у руслі загальнодержавної політики.

1. Законодавча база державної регіональної політики

Законодавча та нормативно-правова база державної регіональної політики скадається з:

• Конституції України;

• Закони України: «Про стимулювання розвитку регіонів» (2003 р.);

• «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (1995 р.);

• «Про формування місцевих органів влади» (1994 р.);

• «Про столицю України — місто-герой Київ» (1999 р.);

• Бюджетний кодекс України (2001 р.);

• Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (1993 р.);

• «Про планування і забудову територій»;

• «Про Генеральну схему планування території України»;

• Проект закону України „Про засади державної регіональної політики” від 01.12.2009

• інші нормативно-правові акти.

Законодавчі акти визначають права та обов'язки регіонів у бюджетній і податковій сферах, їхні повноваження в управлінні майном, що перебуває у загальнодержавній власності, їхню участь у реалізації загальнодержавних і регіональних програм. Нормативні акти регулюють порядок створення і використання регіональних фондів субвенцій, інвестування, соціальної підтримки населення. Для повнішого врахування інтересів регіонів за допомогою нормативних актів вносяться уточнення і доповнення до деяких нормативно-правових актів.

2. Інституції, що забезпечують розроблення та реалізацію державної регіональної політики

Проблема інституційного забезпечення державної регіональної політики на регіональному і місцевому рівнях пов’язана із незавершеністю формування на цих рівнях системи державного управління і місцевого самоврядування. На сьогодні відсутнє чітке розмежування повноважень і відповідальності та координації діяльності між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на регіональному і субрегіональних рівнях. Місцеві органи влади не мають належного законодавчого забезпечення та фінансової бази для вирішення проблем регіонального і місцевого розвитку. Розбудова системи державного управління та місцевого самоврядування на регіональному і субрегіональному рівнях є дуже багатоаспектним комплексним завданням, що потребує окремого розгляду й вироблення відповідної системи заходів. Вона також тісно пов’язана з проблемою реформування адміністративно-територіального устрою, що також вимагає окремого ґрунтовного дослідження.

Для ефективної реалізації державної регіональної політики необхідним є створення мережі недержавних інституцій регіонального і місцевого розвитку. Такі інституції покликані підвищити роль і відповідальність територіальних громад, приватних підприємців та кожного громадянина за розвиток відповідних територій, забезпечити їм можливість реальної участі і впливу на вирішення важливих проблем регіонального і місцевого розвитку. Такою інституцією може бути мережа Агентств регіонального розвитку (АРР) з репрезентуванням державних, громадських, приватних інтересів. Потенціал такої моделі дуже великий, а головне – вона виправдала себе в інших країнах, що є кращим свідченням її апробації. АРР мають на меті сприяти поліпшенню умов використання передових інноваційних технологій, підвищенню інвестиційної привабливості регіонів, вдосконаленню підготовки та перепідготовки фахівців із регіонального розвитку, координації програм технічної допомоги, спрямованих на підтримку регіонального розвитку тощо.

Отже, мета нового законопроекту вирішити проблемні аспекти інституційного забезпечення та сприяти ефективній реалізації державної регіональної політики. Відповідно до проекту нового закону України «Про засади державної регіональної політики», інституціями, які забезпечують розроблення та реалізацію державної регіональної політики, є:

1) центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики;

2) центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики;

3) центральний орган виконавчої влади з питань фінансів;

4) Національна координаційна рада регіонального розвитку;

5) координаційні ради розвитку регіонів.

Інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та агенції регіонального розвитку беруть участь у формуванні та реалізації державної регіональної політики відповідно до цього Закону та у межах їхніх повноважень, визначених законодавством.