Тема 5. Формування умов для створення ринкової економіки в країнах

Європейської цивілізації

1. Культурні передумови створення ринкової економіки

2. Великі географічні відкриття та їх наслідки

3. Розвиток економічної думки. Меркантилізм

4. Зростання могутності торговельної буржуазії

5. Економічний розвиток Європи XVI-XVII ст.

5.1 Культурні передумови створення ринкової економіки

1. Вплив епохи Відродження на економічний розвиток

В XV ст. у соціально-економічному духовному житті Європи відбувся ряд змін, які стали початком епохи Відродження (Ренесансу), епохи повернення до античної культури і її синтезу із середньовічною культурою. Перші ознаки Відродження з'явилися в Італії ще XIV ст. Відмітними рисами Відродження були гуманізм (орієнтованість на людину) і світськість.

В епоху Відродження відбувається секуляризація (звільнення від церковного впливу) суспільного й культурного життя. З-під впливу церкви виходять не тільки політична й економічна сфери людської діяльності, але й сфера науки й мистецтва. На противагу католицькій етиці, що проповідувала пасивність і смиренність, формується новий тип особистості, особистості з активною життєвою позицією, особистості, що вважала найвищою цінністю знання, а не віру.

Гуманісти проповідували гармонійний розвиток людини (як фізичний, так і духовний). Вони вважали, що шляхетність і достоїнство особистості залежить не від походження, а від праці й досягнень самої людини. Гуманістична мораль виправдувала «чесне збагачення», накопичення, мирські блага, зовсім не вважаючи бідність необхідною ознакою моральності. Багатство, на думку людей епохи Відродження, приносить користь суспільству й дозволяє членам цього суспільства вести гідне життя. Гуманізм засуджував лихварство, марнотратство, корисливість. Ідеалом була працьовита, чесна, старанна, ощадлива людина, що підтримує науки й мистецтва.

Таким чином, ідеї гуманістів суперечили всім підвалинам феодального суспільства й стали основою для зародження й формування нової буржуазної моралі й етики.

2. Процес Реформації й формування протестантської етики

Важливим фактором у розкладанні феодальних відносин і розвитку капіталізму стала Реформація. Реформація - релігійний і соціально-політичний рух, що виник на початку XVI ст. у Німеччині, був спрямований на реформування вчення й організації католицької церкви. Прихильники Реформації називалися протестантами й виступали за зниження суспільно-політичної ролі католицької церкви, спрощення й здешевлення обрядів, повернення в церковну організацію духу раннього християнства.

Протестантська релігія поширилася в Англії, Голландії, Швейцарії, Німеччині, Скандинавії. Найбільш популярними течіями були лютеранство, кальвінізм і баптизм. Протестантизм став ідеологією людей нового типу: заповзятливої, прагматичної і енергійної буржуазії. Формується протестантська етика - релігійна доктрина про необхідність завзятої й сумлінної праці.

У католицькій релігії головною турботою кожного віруючого був порятунок своєї душі, вважалося, що богоугодні справи дозволять потрапити в рай. На відміну від католиків, протестанти вважали, що доля людини визначена заздалегідь і ніяк не залежить від його вчинків. Комусь від народження призначено потрапити в пекло, комусь у рай. Людина не в змозі вплинути на свою посмертну долю, тому головний його обов' язок - чесна й старанна праця в славу Господа. Вважалося, що успіх у трудовій діяльності є свідченням богообраності людини й означає, що її чекає порятунок. Чим працьовитішою й багатшою була людина, тим вище був її статус у протестантському суспільстві.

Протестантська етика змінила не тільки відношення до праці, але й принципи ведення торговельної діяльності. Протестантські купці й підприємці, що строго дотримували біблійних заповідей, не обманювали й не обраховували своїх клієнтів, воліючи вести справи чесно. Все це сприяло швидкому розвитку економіки протестантських країн, виводячи їх на передові позиції в економічному житті Європи.

5.2 Великі географічні відкриття та їх наслідки

Великі географічні відкриття - найбільші відкриття XV-XVI ст., головними з яких були відкриття Америки й відкриття шляху в Індію навколо Африки.

Причини й передумови Великих географічних відкриттів:

1. Експансія Туреччини. В 1453 р. турецькі війська взяли штурмом Константинополь і повністю підкорили собі територію Візантії. Таким чином, сухопутні торговельні шляхи на Схід виявилися закритими для європейських купців. Оскільки попит на східні товари тільки зростав, треба було шукати нові шляхи.

2. Недостача дорогоцінних металів у Європі внаслідок пасивного сальдо східної торгівлі. У той же час прискорюваний розвиток товарно-грошових відносин у Європі вимагав адекватного збільшення грошової маси.

3. Революційні відкриття в кораблебудуванні й навігації. Був створений новий тип кораблів - каравела, що могла йти й при бічному вітрі, і навіть при зустрічному вітрі. Розвивалися географія й картографія, була відроджена антична теорія про кулястість Землі. На додаток до компаса з'явилося пристосування для визначення географічної широти (астролябія)

Лідерами в організації експедицій були католицькі країни південно-західної Європи, які до кінця XV ст. звільнили свої території від арабів: Іспанія й Португалія. Іспанські експедиції відправлялися на захід, португальські - на південь і південний схід, навколо Африки.

В 1486-1487 рр. португальська ескадра під командуванням Бартоломео Діаша досягли мису Доброї Надії на півдні Африки. Відмовившись від спроби досягти Індії, експедиція повернулася додому.

В 1492 р. іспанська експедиція під командуванням Христофора Колумба відкрила Америку, яку спочатку прийняли за Індію. Колумб зробив ще три плавання до берегів Америки (1493-1496, 1498-1500, 1502-1504), але так і не довідався, що відкрив новий континент.

В 1497-1498 рр. англійська експедиція під командуванням Джона Кебота досягла берегів Північної Америки.

В 1497-1498 рр. португальська експедиція під командуванням Васко да Гами обігнула Африку й досягла Індії.

В 1519-1522 рр. іспанська експедиція під командуванням Фернандо Магеллана зробила першу кругосвітню подорож, підтвердивши теорію про кулястість Землі.

В 1494 р. між Іспанією й Португалією був укладений Тордесільяський договір, що розділив територію Землі між цими державами. Договір був схвалений Папою Римським в 1506 р. Границя між володіннями двох держав проходила по водах Атлантичного океану на 1770 км на захід від островів Зеленого Мису. Всі території на схід від цієї лінії повинні були належати Португалії, а на захід - Іспанії. Таким чином, в іспанській сфері впливу опинилася вся Америка, за винятком Бразилії, а португальська сфера впливу поширювалася, крім Бразилії, на Африку й Азію.

З 510 млн. км земної території в 1400 р. європейцям було відомо не більше 50 млн. До 1600 р. площа відомої європейцям земної поверхні збільшилася до 310 млн. км (майже в шість разів). Були захоплені колонії в Африці, Америці й Азії, пограбування яких дозволило вивезти в Європу величезну кількість цінностей, у тому числі золота й срібла. Європа довідалася про нові сільськогосподарські культури: картоплю, томат, кукурудзу, тютюн, какао, каву, ваніль. У десятки разів зросли обсяги прянощів, що доставлялися до Європи.

Наслідками Великих географічних відкриттів стали торговельна революція й революція цін.

Торговельна революція - різкий стрибок у розвитку зовнішньої торгівлі європейських країн, пов'язаний з утворенням світового ринку. Характеризується різкою зміною сальдо торговельного балансу в торгівлі зі Сходом (з пасивного на активне). Міжнародна торгівля з морської стала океанською, центр її ваги перемістився із Середземномор'я в Атлантичний океан, почала складатися система світового ринку. Втратили своє економічне й політичне значення італійські торговельні республіки (Венеція, Генуя). На перші місця вийшли Іспанія й Португалія, потіснені пізніше Англією й Голландією.

Збільшення обсягів торгівлі вимагало зміни її організаційних форм. Виникли товарні біржі, на яких можна було торгувати поки не існуючою продукцією (зерном майбутнього врожаю або ще не виготовленими товарами). Перша подібна біржа відкрилася в Антверпені.

Революція цін - різке збільшення цін у Європі, викликане припливом дешевих дорогоцінних металів з колоній. В XVI ст. кількість золота в Європі збільшилося більше чим у два рази, кількість срібла - у три рази. Найбільше зростання цін відбувалося в Іспанії й Португалії, де ціни на товари виросли в 4 рази, а ціни на продукти харчування - в 5 разів. В Англії й Франції зростання цін було менш значним - в 2-3 рази.

Наслідки революції цін були неоднаковими для різних регіонів Європи. Іспанські й португальські товари стали настільки дорогими, що їх перестали купувати, у той час як все більшу популярність здобували англійські й голландські товари. Таким чином, золото з іспанських і португальських колоній перетікало в кишені англійських і голландських ремісників, збагачуючи їх.

Виграли від революції цін і селяни, що платили грошовий оброк. Різке збільшення цін на їхню продукцію в сполученні з фіксованим рівнем грошової ренти дозволило їм нагромадити значні кошти. У той же час була підірвана економічна база феодалізму, оскільки феодали, що одержували фіксовану грошову ренту, були змушені купувати продукти харчування й товари за все більш високими цінами, що приводило їх до занепаду. Торговельна революція й революція цін з'явилися передумовами процесу первісного нагромадження капіталу.

Ще одним наслідком Великих географічних відкриттів стало формування колоніальної системи й колоніальної торгівлі. Першими колоніальними державами стали Іспанія й Португалія, у яких були сильні феодальні відносини. Іспанські й португальські дворяни перетинали океан не для того, щоб вести там господарство, а заради збагачення. Тому спочатку основним методом експлуатації колоній був банальний грабіж: вивозили золото, срібло, дорогоцінні камені й вироби з них.

Після того, як всі легкодоступні багатства були вивезені, іспанці й португальці приступилися до феодальної експлуатації захоплених земель. Головною метою як і раніше залишалися золото й срібло, тому місцеве населення, перетворене в кріпаків (фактично - рабів), трудилося на золотих і срібних рудниках. Ще однією формою експлуатації стало плантаційне господарство - велике господарство, що спеціалізується на розведенні якого-небудь одного продукту. На плантаціях звичайно вирощували каву, какао й цукровий очерет. Жорстоке відношення до місцевого населення й висока смертність серед працівників привели до того, що для забезпечення плантацій робочою силою почали завозити невільників з Африки, тим самим відродивши работоргівлю.

Отримані багатства іспанські й португальські колонізатори витрачали не на розширення й удосконалювання виробництва, а на споживання. Тому не дивно, що колоніальна могутність цих країн була недовгою. На перші місця стали виходити країни, які розвивали промисловість і торгівлю. Англійські й голландські товари продавалися вже не тільки в Іспанії й Португалії, а й у їхніх колоніях. Розширення ринків збуту сприяло збагаченню англійської й голландської буржуазії й захопленню колоній. Склався новий тип колоніальної експлуатації - монопольна торгівля колоніальними й промисловими товарами. Колонії стають джерелом дарової сировини й ринком збуту для товарів з метрополії. Починається боротьба за колоніальні ринки й переділ колоній.

5.3 Розвиток економічної думки. Меркантилізм

5.3.1 Перший етап меркантилізму (теорія грошового балансу)

Торговельний баланс - це догма, що висунула система меркантилізму. Термін «меркантилізм» походить від італійського «шегсапіе» - купець, торговець.

Економічні погляди меркантилістів не можна розглядати як цілісну, наукову теорію. Те, що пізніше стало називатися меркантилізмом, по суті було сукупністю поглядів і думок багатьох людей, а також сукупністю практичних господарських заходів держав Західної Європи в XVI-XVIII ст.

Авторами економічних праць у цей час були, як правило, не професійні вчені, а практики - купці, промисловці, фінансисти, що служили в торговельних компаніях. Кількість авторів-меркантилістів була дуже великою: тільки в Англії до 1764 р. за підрахунками одного англійського історика, були опубліковані біля двох тисяч економічних памфлетів. Всі автори протягом майже трьох сторіч дотримувалися загальних принципів:

1. Багатством є тільки те, що може бути реалізоване в грошах (золото, срібло).

2. Виробництво дає товари, які можуть бути продані, а виходить, його треба розвивати.

3. Багатство безпосередньо виникає в сфері обігу.

4. Сфера обігу є також джерелом збільшення багатства (купити дешевше, продати дорожче).

5. Джерелом багатства є лише зовнішня торгівля (торгівля усередині країни тільки перерозподіляє багатство між громадянами).

6. Баланс зовнішньої торгівлі повинен бути позитивним (активним).

Торговельний баланс - це співвідношення між вартістю товарів, вивезених з

меж країни й завезених через границю.

Активний (позитивний) торговельний баланс - стан зовнішньоекономічних зв'язків країни, що характеризується перевищенням товарного експорту над товарним імпортом.

У своєму розвитку меркантилізм пройшов два етапи: основним критерієм розходження цих етапів є шляхи досягнення активного балансу.

Ранній меркантилізм виник наприкінці XV ст. і тривав до початку XVII ст. Найбільш відомим представником цього періоду був Вільям Стаффорд (Англія) (1554-1612). Його основна праця вийшла в 1581 р. і називалася «Короткий виклад деяких скарг наших співвітчизників».

Ранній меркантилізм (монетарний) ґрунтувався на теорії грошового балансу й називався іноді «бульйонізмом» (від англ. ЬиІІіоп - золотий злиток). У творах бульйоністів золото нерідко ототожнювалося з багатством взагалі, а торгівля зводилася до битви за золото. «Завжди краще продавати товари, - писав в XVII ст. австрієць Й. Я. Бехер, - чим їх купувати, тому що перше приносить вигоду, а друге - збиток».

Крім Стаффорда до представників раннього меркантилізму відносять італійців Гаспаро Скаруффі (1519-1584) і Бернардо Даванцатті (1529-1606), а також іспанця Хуана Маріана (1536-1624).

Для досягнення позитивного сальдо в зовнішній торгівлі ранні меркантилісти вважали за необхідне:

1. Встановлювати максимально високі ціни на товари, які експортуються.

2. У цілому обмежити імпорт товарів.

3. Не допускати вивозу із країни золота й срібла.

Цими принципами і користувалися в економічній політиці, головна мета якої була - удержати гроші в країні, максимально зменшити імпорт. Збільшення кількості грошей у країні уряду Західної Європи намагалися домогтися, регулюючи грошовий обіг. Заборонялося вивозити благородні метали, купцям ставили за обов' язок частину виторгу привозити готівкою, іноземних купців змушували всі гроші, отримані від продажу своїх товарів, використати на придбання товарів вітчизняного виробництва.

5.3.2 Другий етап меркантилізму (теорія торговельного балансу)

Пізній меркантилізм тривав із другої половини XVI ст. до середини XVII ст., хоча окремі його елементи проявлялися й в XVIII ст. Держави Європи перейшли до більш гнучкої й конструктивної політики. Правителі і їхні радники зрозуміли, що самий надійний спосіб залучити в країну гроші - розвивати виробництво експортних товарів і домагатися випереджаючого зростання вивозу.

Пізні меркантилісти змінили акцент у теорії монетаризму, протиставивши ідеї «грошового балансу» ідею «торговельного балансу», відповідно до якої держава стає тим багатше, чим більше різниця між вартістю вивезених і завезених товарів.

Пізні меркантилісти вважали своїм завданням скасування заборони вивозу грошей, обмеження імпорту іноземних товарів; форсування експорту національної продукції, насамперед промислової; завоювання ринків, у тому числі колоніальних, і забезпечення активного торговельного сальдо. Із цією метою стимулювався розвиток промисловості, що виробляла експортні товари, розвивалося мореплавство. На перший план висувалася політика протекціонізму. Держава вводила систему митних заходів. Високими митами обкладали ті іноземні товари, які конкурували з вітчизняними аналогічними товарами, а також вивіз сировини й навпаки: встановлювалися стимулюючі премії за експорт вітчизняних товарів.

Вперше термін «торговельний баланс» був уведений англійцем Е. Місселденом у трактаті «Коло торгівлі» (1623). Тут же ми знаходимо першу спробу розрахувати такий баланс для Англії за 1621 р.

До грошей пізні меркантилісти ставилися як капіталісти, розуміючи, що гроші «породжують» гроші й для цього вони повинні бути в постійному русі.

Основним представником пізнього меркантилізму є англієць Томас Мен (1571­1641), якого вважають автором теорії торговельного балансу.

Суть меркантилізму викладена в його книзі, написаної в 1630 році, а опублікованої посмертно в 1664 р. «Багатство Англії в зовнішній торгівлі». Мен увів поняття «загальний торговельний баланс». Він був одним з керівників Ост-Індської компанії і його завдання ускладнювалося тим, що Англія стабільно в торгівлі з Індією мала пасивний торговельний баланс. Мен вирішальне значення надавав загальному торговельному балансу, на відміну від приватних торговельних балансів, що регулюють відношення з окремими країнами.

Мен висловлювався проти заборони вивозу грошей, тому що вважав, що гроші приносять багатство, тільки перебуваючи в обігу. Він порівнював гроші із

гр • • и и гр • • •

пшеничним зерном. Тільки посіяне зерно дасть новий урожай. Тільки вільна торгівля дозволить збільшити запаси золота й срібла. «Гроші, які привозять у країну, завдяки активному балансу нашої зовнішньої торгівлі - це єдині гроші, які в нас залишаються і якими ми збагачуємося», - писав Мен. Принцип торговельного балансу сформульований їм у такий спосіб: «Звичайним способом збільшення нашого багатства й наших скарбів є іноземна торгівля, у якій ми завжди повинні дотримуватися правила, щоб щорічно продавати іноземцям своїх товарів на більшу суму, чим ми споживаємо їхніх товарів».

У Франції меркантилізм також зіграв свою роль у політику, особливо в часи Людовика XIV і його міністра Жана-Батиста Кольбера (1619-1683). У його честь політику меркантилізму називають ще кольберизмом.

Кольбер походив із середнього стану. Його батько був фабрикантом сукон і готовив сина до торговельної професії. Вивчивши банківську справу, Кольбер надійшов на службу до Мазаріні. Міністр дуже незабаром помітив адміністративні здатності Кольбера. На смертному одрі Мазаріні сказав королеві: «Ваша Величність, я зобов'язаний Вам всім, але думається мені, я до відомого ступеня сплачую свій борг Вашій Величності, тому що я залишаю Вам Кольбера».

Коли Кольбер став міністром, Франція відносно промислового розвитку стояла далеко за Італії, Англії й Нідерландів. Внутрішня економічна політика Кольбера може бути охарактеризована як система примусового професійного виховання народу, що доходило часом навіть до насильства. Талановиті майстри, кращі інженери, художники запрошувалися, затягувалися грішми й хитрістю з усіх країн Європи. Молодій промисловості Кольбер надавав підтримку позичками, преміями, привілеями, організовував на державні засоби показові, зразкові фабрики й т. д. Грандіозна мережа промислових і художніх шкіл, музеїв, академій розкинулася по всій країні. Французькі учні посилали за кордон.

Могутній внутрішній політиці відповідала не менш плідна за своїми результатами політика зовнішньої торгівлі. Охороняючи виниклу промисловість забороною ввозу одних продуктів і митами на інші, Кольбер був разом з тим прихильником повної свободи в області внутрішньої торгівлі. У зовнішній торгівлі Кольбер залишався фритредером відносно торгівлі з тими країнами, які за своїм промисловим розвитком стояли нижче Франції. Але в тих випадках, коли конкуренція іншої держави могла завдати шкоди французької промисловості, він висловлювався за заступницькі мита.

Кольбер був практиком, що за допомогою меркантилістської політики намагався перебороти соціально-економічну відсталість країни.

Теоретичні основи меркантилізму у Франції були закладені в «Трактаті політичної економії» (1615 р.), автором якого був Антуан Монкретьєн. Саме він увів у соціально-економічну літературу термін «політична економія».

Антуан Монкретьєн де Ваттевіль (1575-1621) - поет, дуелянт, вигнанець, наближений короля, заколотник і державний злочинець, він скінчив життя під ударами шпаг і в димі пістолетних пострілів, потрапивши в засідку, улаштовану ворогами.

Найбільш важливим станом у суспільстві Монкретьєн уважав купців, а торгівлю характеризував як мету ремесла. Активне втручання держави в економіку Монкретьєн розглядав як найважливіший фактор нагромадження, зміцнення й розвитку господарства країни.

У торгівлі, як уважав Монкретьєн, один виграє, а інший програє. Якщо торгують усередині країни, то виграють або програють окремі учасники, а країна в цілому нічого не втрачає і не здобуває. У зовнішній торгівлі іноземні купці діють як насос, що викачує багатство країни, з якою торгують.

5.4 Зростання могутності торговельної буржуазії

Головною торговельною державою світу стала Нідерландська республіка (Голландія). В XVI ст. у структурі голландського імпорту 40% становило продовольство, 30% - сировина, 30% - готові вироби. У той же час 75% експорту складали готові вироби, а 25% - всі інші товари. У Голландії були створені мануфактури, що працювали на привізній сировині: тютюнові, цукрові, сукняні, полотняні. Головним продавцем французьких вин і стройового лісу із Прибалтики були голландські купці.

На початку XVII ст. голландці захопили частину іспанських і португальських колоній, створивши власну колоніальну імперію. На відміну від інших європейських країн, Голландія не прагнула до великих територіальних захоплень, воліючи створювати мережу торговельних факторій. Центром колонізації стала Індонезія, на базі якої голландські купці вели посередницьку торгівлю між окремими регіонами Південно-Східної Азії.

Для експлуатації колоній в 1602 р. була заснована голландська Ост-Індська компанія, що стала своєрідною «державою в державі». Компанія мала свій флот і свою армію, самостійно укладала міжнародні договори й чеканила власну монету. Головними колоніями Ост-Індської компанії стали Зондські острови, де були влаштовані плантації прянощів (перцю, кориці, гвоздики, мускатного горіха), які оброблялися рабами. Компанія свідомо обмежувала виробництво прянощів, щорічно знищуючи частину врожаю, щоб не допустити падіння цін. Прянощі в Європі продавалися в 7-10 разів дорожче, ніж обходилося їхнє виробництво.

Голландія контролювала значну частину торгівлі в Північному морі, де стала спадкоємцем Ганзи. Їй належало до 60% торговельного й рибальського флоту всього світу. Щорічно на верфях Голландії будували до тисячі судів, які перевозили товари, вироблені в різних країнах і обслуговували торгівлю всієї Європи.

Голландія була найбагатшою державою Європи, країною-банкіром.

гр и • ті ••• • и и •

Торговельний капітал Голландії був настільки великий, що європейські держави не могли поглинути його, тому цей капітал починає трансформуватися в позичковий. Амстердам став загальноєвропейським кредитним центром, що давав позики всім державам. Саме в Амстердамі була відкрита перша фондова біржа, на якій торгували не товарами, а цінними паперами - облігаціями державних позик і акціями торговельних компаній. Голландські капітали проникали в торгівлю й промисловість Англії, Франції, Швеції, сприяючи розвитку економіки цих держав.

Найбільш значним конкурентом Голландії була Англія. На відміну від голландських купців англійські спиралися на підтримку держави, що проводили політику протекціонізму. Були встановлені високі імпортні мита на промислові товари, що сприяло розвитку англійської промисловості. В 1651 році був прийнятий Навігаційний акт, за яким всі колоніальні товари повинні були поставлятися в Англію винятково на англійських судах, а товари європейського виробництва - на англійських судах або судах країни-виробника. Навігаційний акт був спрямований головним чином проти Голландії й торговельного посередництва голландських купців.

Розвиток промисловості в Європі завдало відчутного удару по Голландії, що не мала своєї сировини й залежала від імпорту ресурсів. Після того, як Англія перестала експортувати вовну, голландські сукняні мануфактури втратили сировину. Будівництво флоту європейськими державами зробило непотрібним посередництво голландців. Капітали голландських купців залишилися в основному в сфері торгівлі й фінансових операцій, так і не перелившись у промисловість.

В XVII-XVIII ст. Англія стала ініціатором серії торговельних воєн, у результаті

ті • • • и и тт • и • • • • •

яких Іолландія відійшла на другий план. Лідером європейської торгівлі на довгі роки стала Англія. Розвиток торгівлі стимулював й удосконалення фінансової системи розвинених держав. В 1694 р. був заснований Англійський банк. В обмін на кредити уряду банк установив собі ряд привілеїв, зокрема виключне право випускати банкноти й чеканити монету.

На відміну від інших країн, де випускали банкноти на всю суму внеску, в Англії вперше почали видавати кілька банкнотів, кожний на певну суму грошей. Користуватися банкнотами й пред'являти їх до оплати могла будь-яка людина, тому їх стали використовувати як гроші. Це були перші паперові гроші в Європі. Але головною функцією Англійського банку була видача торгово-промислових кредитів тим капіталістам, капіталів яких не вистачало для відкриття власної справи. Англійський банк став першим інвестиційним банком світу.

5.5 Економічний розвиток Європи ХУІ-ХУІІ ст.

5.5.1 Процес первісного нагромадження

Первісне нагромадження - створення умов, необхідних для капіталістичного виробництва. Таких умов було дві:

• нагромадження капталу в майбутніх капіталістів, тобто в людей, які вкладають гроші у виробництво. Багатства феодальної аристократії, які витрачалися на предмети розкоші, капіталом не були;

• були необхідні наймані робітники - люди, що залишилися без засобів до існування й змушені найматися до капіталістів.

Розглянемо процес первісного нагромадження на прикладі Англії.

Головною причиною руйнування селян і перетворення їх у найманих робітниках був процес «обгороджування». Криза рентних відносин, викликана «революцією цін», привела до того, що феодалам було вигідніше розводити на своїх землях овець, а не займатися землеробством. Тому селян зганяли із землі цілими селами, а на землях, що звільнилися, улаштовували пасовища. Процес одержав назву «обгороджування», тому що навколо пасовищ будували огорожу.

Варто відзначити, що за феодальними звичаями у землі було два власники, і сеньйор не міг відібрати наділ у селянина. Феодал мав право тільки на одержання ренти із цього наділу, але не міг розпоряджатися їм за своїм розсудом. Однак англійські феодали розглядали свої земельні володіння як такі, що перебувають у повній власності.

Ще одним джерелом для поповнення армії бездомних стала секуляризація церковних земель. При переході Англії з католицтва в протестантську віру були ліквідовані 650 монастирів і тисячі ченців залишилися без засобів до існування.

Після того, як король розпустив частки військові дружини феодалів, що були дружинники теж поповнили армію бездомних. Крім того, англійські феодали втратили можливість чинити опір королівської влади. Нове англійське дворянство (джентрі) зосередилося на господарських проблемах.

Також були прийняті жорстокі закони проти бурлак, за якими будь-яка людина, що не має домівки й роботи, вважався злочинцем. Таку людину в перший раз били батогами, у другий раз - відрізали вуха й таврували, а якщо він попадався втретє - страчували.

Як бачимо, в Англії утворилися значні маси людей, які повинні були стати найманими робітниками.

Нагромадження капіталу спочатку відбувалося в торгівлі й лихварстві. При переході до капіталізму ці засоби почали вливатися в промисловість. Ще одним важливим джерелом капіталу були колонії, причому для Англії це джерело було найбільш важливим. Оскільки майже всі колонії в цей час належали Іспанії й Португалії, англійці не могли прямо їх експлуатувати. Доводилося шукати інші шляхи, непрямі. Ними стали:

• контрабандна торгівля із чужими колоніями;

• работоргівля;

• піратство.

Після того, як англійська монархія зміцніла, вона почала відкриту війну з Іспанією, у якій здобула перемогу за рахунок переваги в техніку. Розбивши в 1588 р. «Непереможну армаду», Англія починає колоніальну експансію в Америці й Індії й переходить до прямого пограбування колоній.

5.5.2 Виникнення мануфактур і розвиток мануфактурного виробництва

В XVI ст. з'являється нова форма організації промислового виробництва - мануфактура, головними ознаками якої були:

• ручна праця;

• поопераційний поділ праці;

• капіталістична експлуатація (найманий робітник трудився на капіталіста й одержував від нього заробітну плату).

Інструменти поки належали самим працівникам. Існувало кілька типів мануфактур: централізована (коли працівники працюють в одному приміщенні), розсіяна (коли кожний працівник працює в себе вдома) і змішана (проміжна між двома першими).

Оскільки кожний робітник виконував тільки одну операцію, з'явилася можливість виготовляти інструменти спеціально для цих операцій. Таким чином, мануфактурне виробництво сприяло розвитку техніки й спеціалізації встаткування. Вона також символізувала собою перехід від індивідуального виробництва до масового й відмову від цехової організації ремесла.

Технічний прогрес виразився в створенні примітивних машин, які поки не мали двигуна й приводилися в рух силою людини, робочої худоби або падаючої води. Було винайдено верхнебійне водяне колесо, що використовувало енергію падаючої води, і було набагато сильніше нижнебійного колеса.

Завдяки верхнебійному колесу відбулася революція в металургії - механічні міхи дозволили підвищити температуру в печі, розплавити руду й одержати рідкий чавун.

Спочатку його не вміли застосовувати, тому що тендітний чавун не піддавався куванню. Пізніше з'ясувалося, що із чавуну при повторній плавці можна одержувати сталь, причому більше й дешевше, ніж старим способом.

Важливим відкриттям був винахід друкарства, що значно здешевило книги, що сприяло широкому поширенню знань серед людей.

В Англії мануфактурне виробництво почалося у вовняній галузі. Замість експорту вовни англійські промисловці почали виробляти й експортувати сукно. Спочатку мануфактури були розсіяними й існували в сільській місцевості, тому що в містах ремесло регламентувалося цеховим уставом. Уряд усіляко заохочував і підтримував сукноробів і стимулював попит на сукно всередині країни. Був навіть прийнятий спеціальний закон, за яким слід було ховати небіжчиків тільки у вовняних саванах. Крім вовняної галузі, в Англії широко розвивалася металургійна, вугільна й суднобудівна промисловість.

У Голландії більшість мануфактур були централізованими й працювали на привізній сировині. Відсутність власної сировини й прагнення голландських підприємців вкладати гроші в торгівлю або фінансові операції не дозволило Голландії зайняти лідируюче місце в європейській промисловості.

5.5.3 Буржуазні революції в Голландії й Англії

В XVII ст. у двох найбільш розвинених державах Європи відбулися буржуазні революції, у результаті яких буржуазія отримала доступ до влади.

Із середини XVI ст. значно погіршилося положення Нідерландів, які перебували під владою Іспанії. Податки на користь іспанської корони були так великі, що в чотири рази перевищували доходи від всіх колоніальних володінь Іспанії. Був уведений спеціальний податок - алькабала (десять відсотків від вартості будь-якого товару при його продажі передавалося на користь скарбниці). Алькабала фактично паралізувала торгівлю, тому що товар по дорозі до споживача перепродувався кілька разів.

Все це викликало буржуазну революцію, що проходила у формі національно- визвольної війни проти іспанського панування й протривала всю другу половину XVI ст. В 1581 р. на півночі Нідерландів була утворена незалежна буржуазна республіка - Сполучені Провінції Нідерландів (Голландія). На півдні Нідерландів (Бельгія) революція зазнала поразки.

Причиною революції в Англії (1640-1649) стали протиріччя між буржуазією (джентрі, підприємцями, торговцями, фермерами) і королівською владою. Буржуазія не мала ніяких політичних прав, король управляв країною самостійно, не скликаючи парламент. У результаті громадянської війни влада короля була обмежена, була ліквідована феодальна власність на землю, проголошена свобода підприємництва й торгівлі.

5.5.4 Формування капіталістичних відносин у сільському господарстві

В XVI-XVII ст. у Європі починається підйом сільського господарства, пов'язаний із установленням капіталістичних відносин. Лідером у розвитку сільського господарства була Голландія, що застосовувала нові методи вже в XVI ст., з неї нові методи агрономічної науки поширилися в Англії (в XVII ст.) і Франції (XVIII ст.). Завдяки нововведенням в агрономії Англія в XVIII ст. змогла повністю забезпечити себе хлібом.

Відбувається перехід від трипілля до більш інтенсивної сівозміни. Замість пари почали сіяти коренеплоди й кормові трави, застосовувався дренаж і мінеральні добрива. На базі кормових культур розвивалося стійлове тваринництво, що дозволило поліпшити породу свійських тварин. Якщо в 1710 р. в Англії середня вага овець становила 12 кг, а великої рогатої худоби - 167 кг, то в 1745 р. вага овець зросла до 30, а великої рогатої худоби - до 360 кг.

Формування буржуазної власності на землю було законодавчо оформлене під час Англійської буржуазної революції. Земля залишилася у власності дворян (лендлордів), були скасовані всі феодальні обов'язки землевласників на користь держави. Оскільки самі лендлорди веденням господарства не займалися, а здавали землю в оренду, виникло таке явище як фермерство. Фермер брав землю в оренду на тривалий строк (99 років) і обробляв її із застосуванням останніх досягнень науки й техніки. У фермерських господарствах широко використалася наймана праця. Підвищення продуктивності аграрного виробництва дозволило скоротити кількість населення, зайнятого в сільському господарстві й збільшити частку міського населення.

Держава всіляко підтримувала фермерів. Були уведені високі мита на імпорт хліба, худоби й м'яса, установлені високі премії за експорт хліба. Також був прийнятий спеціальний закон про осілість, що забороняв сільськогосподарським робітником самовільно залишати місцевість, де вони трудилися з наймання.

Семінар 5. Формування передумов ринкової економіки в Європі

1. Великі географічні відкриття та формування системи колоніальної торгівлі.

2. Процес реформації і формування протестантської етики.

3. Меркантилізм.

4. Виникнення та розвиток мануфактурного виробництва.

5. Буржуазні революції у Голландії і Англії. Формування капіталістичних виробничих відносин.

Реферати

1. Передумови Великих географічних відкриттів.

2. Колоніальні володіння держав Європи в XVI - першій половині XVII ст. (Іспанія, Португалія, Англія, Голландія, Франція).

3. «Революція цін», її причини и наслідки.

4. Торговельні компанії Європи та їх значення в становленні системи колоніалізму.

5. Англійські пірати та їх роль в процесі первинного нагромадження.

6. Вплив меркантилізму на зовнішню політику європейських держав.

   6. Джон Ло, його економічні погляди та їх практичне втілення.

   7. Активний провідник політики меркантилізму у Франції - Жан Батист Кольбер.