- •167 Персональні комп’ютери Розділ 2. Комп’ютери в медицині
- •Персональні комп’ютери
- •2.1.1.Історія виникнення персональних еом
- •2.1.2.Основні елементи персональних еом
- •2.1.3.Основні характеристики персональних комп’ютерів
- •Таблиця 1.
- •Таблиця 2.
- •2.1.4.Формування області пам’яті на магнітному носії
- •Таблиця 3.
- •2.1.5.Структура зберігання інформації
- •Мал. 2.1.
- •Операційна система
- •2.2.1.Загальні відомості
- •2.2.2.Завантаження операційної системи Мал. 2.2.
- •2.2.3.Файлова структура операційної системи
- •Елементи програмування
- •2.3.1.Короткі відомості про алгоритмічні мови
- •2.3.2.Методика створення програм Постановка задачі
- •Найпростіша програма
- •Приклад 1.
- •Циклічні програми
- •Приклад 2.
- •Приклад 3.
- •Приклад 4.
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •Практичне заняття “вивчення операційнОїСистеми пеом івм. Управління еом за допомогою системнОї оболонки”
- •Контрольні питання для підготовки до заняття
- •Додаткова література
- •2.4.1.Додаткові теоретичні відомості
- •Основні правила експлуатації вінчестера
- •Паркування головок вінчестера
- •Введення інформації в пам’ять еом
- •Функції службових клавіш
- •Управління еом за допомогою системної оболонки nc
- •Вправа 1
- •Вправа 2
- •Вправа 3
- •2.4.2.Методика виконання операцій системної оболонки Методика визначення довжини файлів
- •Методика створення каталогів
- •Методика виділення файлів
- •Методика читання файлів
- •Методика перейменування файлів
- •Методика перенесення файлів
- •Методика вилучення файлів
- •Методика копіювання файлів
- •Методика отримання відомостей про накопичувач інформації
- •Методика запуску робочих програм
- •Перелік основних команд nc
- •2.4.3.Завдання для самостійної роботи
- •Застосування еом у медицині
- •Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи
- •Практичне заняття “програмування на алгоритМіЧній мові basic”
- •Контрольні питання для підготовки до заняття
- •Додаткова література
- •Операції
- •Оператори
- •Конструкції програм на мові basic
- •Приклади складання найпростіших програм
- •Оператори введення (input) та виведення (outрuт)
- •Оператори введення (data),читання (read),повторного читання (restore),умовних та безумовних переходів
- •Оператори обчислювальних переходів
- •Циклічні програми
- •Оператори циклу for,next
- •2.5.2.Методика виконання роботи
- •2.5.3.Завдання для самостійної роботи Варіант 1 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани гігантського аксона каракатиці
- •Варіант 2 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани аксона кальмара
- •Варіант 3 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани м’язового волокна жаби
- •Варіант 4 Розрахунок стаціонарного потенціалу мембрани моторного нейрона кішки
- •Варіант 5
- •Контрольні питання для підготовки до заняття
- •Додаткова література
- •2.6.1.Додаткові теоретичні відомості Математичні моделі імунних реакцій
- •2.6.2.Математична модель протипухлинного імунітету
- •2.6.3.Математична модель аутоімунного захворювання
- •2.6.4.Математична модель гуморального імунітету
- •Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи
- •Діагностичний алгоритм
- •Інформаційно-ймовірнісна лікарська логіка
- •Етапи діагностичного процесу за допомогою інформаційно-ймовірнісного методу
- •2.7.2.Робота з навчальною програмою“Байєс” Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Модель одноразового введення препарату
- •Мал. 2.3.
- •Модель безперервного введення препарату
- •Модель,що поєднує безперервне введення з одноразовою навантажуючою дозою
- •Модель внутрішньосудинної інфузії
- •Практичне завдання
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи
Контрольні питання для підготовки до заняття
Яку допомогу може отримати лікар від використання комп’ютерного прогнозу на основі математичних моделей?
Яким чином у математичних моделях імунної реакції організму враховуються індивідуальні особливості імунної системи?
Що необхідно зробити для підвищення точності комп’ютерних прогнозів на основі математичних моделей?
Чи можливе використання комп’ютерного моделювання при розв’язанні таких задач:
а) прогнозування захворюваності при зміні екологічних обставин;
б) планування постачання лікарських препаратів у різні регіони країни;
в) прогнозування середньої тривалості життя людей різних регіонів?
Хто, на Вашу думку, несе відповідальність за результати лікування при використанні моделей захворювання: лікар, пацієнт, ЕОМ чи розробник моделі?
Чому в математичних моделях імунної реакції використовують лише диференційні рівняння?
Які фактори враховуються в математичній моделі протипухлинного імунітету?
Які імунні процеси описує модель аутоімунної реакції?
Додаткова література
Нисевич Н.И., Марчук Г.И. Математическое моделирование вирусного гепатита. – М.: Наука, 1981. – 325 с.
Романовский Ю.М., Степанова Н.В., Чернавский Л.С. Математическая биофизика. – М.: Наука, 1984. – 304 с.
2.6.1.Додаткові теоретичні відомості Математичні моделі імунних реакцій
За основу навчально-дослідницької програми взято три різні математичні моделі імунних реакцій організму: модель протипухлинного імунітету, модель аутоімунної реакції та модель гуморального імунітету.
Імунітет – це складний комплекс реакцій. До нинішнього часу не створено загальної математичної моделі, що повністю описує весь комплекс імунних реакцій організму. Тому при розв’язаннірізних наукових або практичних задач (наприклад, при лікуванні різних захворювань) використовуються різні математичні моделі, що відповідають певному типу імунної реакції. При описі ракових захворювань використовують математичну модель протипухлинного імунітету. При описі аутоімунних захворювань (червона вовчанка, ревматоїдний артрит, атеросклероз тощо) – математичну модель гуморального імунітету.
Дані математичні моделі не описують всі аспекти імунітету. Для діагностичних цілей існують спеціальні комп’ютерні медичні програми – експертні системи. Знаючи діагноз, можна використовувати при виборі лікування математичну модель імунної реакції, яка відповідає даному захворюванню. Тому в навчально-дослідницькій програмі “Імунна реакція”досліджуються три типи математичних моделей, що описують різні типи імунної реакції. Кожна з трьох математичних моделей являє самостійний інтерес і призначена для навчальних задач.
Розділ 3 – математична модель протипухлинного імунітету. На основі даної моделі розв’язується така навчальна задача: яким чином одна математична модель дає різну динаміку імунної реакції для індивідуальних наборів параметрів імунної системи пацієнта?
Розділ 5 – математична модель аутоімунної реакції. На основі даної моделі в режимі дослідження розв’язується практична задача: за допомогою комп’ютерного моделювання імунної реакції необхідно визначити параметри теоретичного впливу, які приводять до виліковування конкретного пацієнта (ЕОМ кожного разу задає новий набір індивідуальних параметрів імунної системи).
Розділ 7 – математична модель гуморального імунітету. На основі цієї моделі вирішується така практична задача: як комп’ютерне моделювання дозволяє не тільки вибирати параметри терапевтичного впливу, а й визначити для даного пацієнта (індивідуальний набір параметрів імунної системи задає ЕОМ) поєднання двох різних способів лікування інфекційного захворювання.