Розділ і Вступ до криміналістики (теоретичні засади науки) Тема 1. Предмет, система, завдання, методи криміналістики

План лекції

1. Предмет і завдання криміналістики.

2. Методи криміналістики.

3. Система криміналістики.

4. Зв'язок криміналістики з іншими науками та її значення у професіональній підготовці фахівців для правоохоронних органів.

1. Предмет і завдання криміналістики

Криміналістика виникла і розвивається як наука спрямована на розробку теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо розслідування злочинів. Використання терміну «криміналістика» пов’язується з працею австрійського вченого Ганса Гросса, який у 1898 р. видав книгу «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики».

Сучасна криміналістика розглядається як наука, яка має об’єктом вивчення два взаємопов’язаних види людської діяльності:

1. злочинну діяльність (підготовка, вчинення і приховування злочинів);

2. діяльність з виявлення і розслідування злочинів.

Злочинна діяльність вивчається криміналістикою з функціональної точки зору як певна динамічна система дій, які об’єднуються поняттям механізму злочину. Механізм злочину включає в себе особистість злочинця, предмет посягання, місце і обстановку злочину, особистість потерпілого, способи злочину і характерні сліди, що залишаються в навколишньому середовищі. При формуванні механізму злочину проявляються певні закономірності – суттєві, повторювані і відносно стійкі зв’язки і залежності між окремими його елементами.

Діяльність з виявлення і розслідування злочинів вивчається криміналістикою з точки зору використання певних способів (слідчих дій), прийомів та засобів виявлення, фіксації, вилучення і використання слідів злочину як джерел доказів. У цій діяльності також виявляються певні закономірності у формуванні слідчих ситуацій і використання певних способів дій та окремих прийомів збирання доказів.

З урахуванням цього криміналістика може бути визначена як наука, що вивчає закономірності механізму вчинення злочинів, закономірності збирання доказів і на їх основі та використання досягнень різних наукових галузей формує теоретичні положення і практичні рекомендації щодо методів, прийомів і засобів розслідування злочинів.

Завданням криміналістики є формування науково обґрунтованих знань - теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо збирання і дослідження доказів при розслідуванні злочинів. Криміналістика покликана своїми науковими розробками на підставі використання досягнень сучасної науки і техніки зробити діяльність органів дізнання, досудового слідства і суду спроможною вирішити стратегічне завдання кримінального судочинства - швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК України).

2. Методи криміналістики

Криміналістика, як й інші самостійні науки характеризується не тільки специфічним предметом, але й особливими методами його пізнання, сукупність яких утворює методологічні основи даної науки. Але потрібно враховувати, що в криміналістиці тісно поєднуються, з одного боку, методи наукового пізнання свого предмету, а з іншого - методи практичної діяльності з розслідування злочинів. Обидва види пізнавальної діяльності ґрунтуються на використанні одних і тих же філософських, загальнонаукових та окремонаукових методів.

Філософські методи – це найбільш загальні підходи до процесу пізнання, в основі яких знаходиться діалектичний метод, в межах якого знаходять своє відображення закони: а) про загальний взаємозв’язок явищ природи і суспільства; б) про безперервний розвиток і змінення предметів пізнання; в) про первинність матерії по відношенню до свідомості та її здатність до віддзеркалення; г) про перехід кількісних змін у якісні зміни; д) про єдність і боротьбу протилежностей. Філософський рівень методології проявляється у використанні її категорій: загального, особливого та одиничного; частини і цілого; форми і змісту ті ін. До цього ж рівня відносять і формально-логічні методи пізнання (аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, гіпотеза тощо).

Загальнонаукові методи – це ті, що застосовуються в усіх або більшості наук. До них можуть бути віднесені: спостереження, опис, порівняння, вимірювання, експеримент, моделювання, математичні методи (вимірювання і рахування, геометричного і графічного аналізу тощо).

Окремонаукові методи – це ті, які використовуються в окремих науках, але оскільки криміналістика досліджує найрізноманітніші об’єкти вони використовуються і в криміналістичних дослідженнях. Це методи фізики, хімії, антропології, психології, соціології та ін.

У той же час потрібно розрізняти методи пізнання, які застосовуються криміналістом - науковцем і криміналістом - слідчим. У кожному з названих видів пізнавальної діяльності окрім загальних використовуються і специфічні методи, обумовлені взаємно пов’язаними, але ж все таки різними завданнями. У зв’язку з цим доцільним є розмежування методів криміналістики на: 1) методи наукового (теоретичного) пізнання; 2) методи практичного пізнання при розслідуванні злочинів.

Методи наукового (теоретичного) пізнання – це ті методи, які використовуються для вивчення предмету криміналістики і накопичення знань про нього. До таких методів можуть бути віднесені:

1. вивчення кримінальних справ (вивчення документів);

2. опитування осіб, які були учасниками слідчих дій;

3. вивчення опублікованої слідчої;

4. вивчення статистичних даних та аналітичних матеріалів щодо стану злочинності, виявлення і розкриття злочинів за певний період.

Методи практичного пізнання при розслідуванні злочинів – це ті методи, які використовуються слідчим та органом дізнання (а також прокурором і судом) для виявлення, фіксації, вилучення, дослідження і використання доказів. Названі методи називають спеціальними методами криміналістики, оскільки вони були сформовані безпосередньо у науці криміналістики (власно криміналістичні методи), або були запозичені з інших наук і пристосовані для вирішення завдань розслідування злочинів. Спеціальні методи криміналістики можна розділити на:

1) методи пізнання, які застосовуються безпосередньо слідчим та органом дізнання: криміналістична діагностика, ідентифікація та встановлення групової належності; криміналістичні версії і прогнозування; методи, які використовуються при застосуванні криміналістичної техніки (фотографування, звуко і відеозапису); методи, які використовуються при збиранні слідів - відображень (трасологія); методи криміналістичного дослідження документів; методи криміналістичного дослідження зброї та боєприпасів; методи використання ознак зовнішності людини та інші;

2) методи пізнання, які застосовуються шляхом залучення спеціаліста або призначення експертизи (використання спеціальних знань): біологічні методи, які використовуються для дослідження об’єктів біологічного походження (крові та інших виділень організму людини або тварин, частинок шкіри, волосся, частинок рослин тощо); антропологічні методи, використання яких є потрібними при встановленні невідомого злочинця (опис зовнішності), встановленні особистості загиблої людини за кістками тощо; фізичні і хімічні методи, які використовуються при аналізі фізичних і хімічних властивостей матеріалів і речовин (речових доказів); психологічні методи, що використовуються при розробленні тактичних прийомів допиту та інших слідчих дій.