4.4. Соціальна робота та соціальний захист сімей в Україні

Одним з напрямів забезпечення державної підтримки сім’ї є організація системної соціальної допомоги сім’ям. Так, соціальна робота з неблагополучними сім’ями є одним з основних напрямів діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. З 2000 року її принципи та завдання суттєво змінилися.

До 2004 року «неблагополучна сім’я» визначала категорії сімей, у яких батьки неналежним чином виконували свої обов’язки стосовно неповнолітніх дітей. «Неблагополучна сім’я – та, яка в силу об’єктивних або суб’єктивних причин втратила свої виховні можливості, внаслідок чого всередині складаються несприятливі умови для виховання дитини»¹⁹⁸. Робота з неблагополучними сім’ями здійснювалася Службами соціальної підтримки сім’ї «Родинний дім», структурними підрозділами центрів соціальних служб для молоді відповідно до наказу Державного комітету у справах сім’ї та молоді (від 04.02.2002 № 14).

Так, за даними Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді, на кінець 2002 року в Україні діяло 520 служб соціальної підтримки сім’ї «Родинний дім», що складало 84 % від загальної кількості центрів соціальних служб. У службах працювало 465 штатних, 1 116 залучених працівників, а також 2 917 волонтерів. На той момент служби «Родинний дім» охопили своєю роботою 17 086 неблагополучних сімей, що складало 14,8 % від усіх зареєстрованих. Через недосконалість існуючої на той момент нормативно-правової бази не було визначено критеріїв та показників, за якими здійснювався відбір тих сімей, та на яких підставах решта неблагополучних сімей залишилася без соціальної допомоги.

Загалом у 2002 році неблагополучним сім’ям було надано 71 808 соціальних послуг: інформаційні – 31 %, соціально-педагогічні – 26 %, психологічні – 21 %, соціально-економічні –16 %, соціально-медичні – 2 %, юридичні – 2 %, інші – 2 %. Втім кількість соціальних послуг, наданих неблагополучним сім’ям протягом року не дає можливості оцінити якісні результати соціальної роботи.

За результатами оцінки діяльності спеціалізованих соціальних служб «Родинний дім», проведеної Українським інститутом соціальних досліджень у 2002 році, соціальна допомога надавалась переважно таким категоріям сімей:

• Багатодітні сім’ї;

• сім’ї без батька;

• сім’ї, в яких виховується дитина-інвалід;

• сім’ї опікунів;

• малозабезпечені сім’ї;

• сім’ї, де виявлено безвідповідальне батьківство;

• сім’ї з асоціальними дітьми;

• сім’ї, де один чи обидва батьки страждають на алкоголізм;

• молоді сім’ї;

• сім’ї з конфліктуючими батьками.

Наведений перелік категорій сімей, які отримують допомогу в службі «Родинний дім», не є вичерпним. За результатами проведеної оцінки, список сімей, з якими працювали служби в 2002 році, складав 29 позицій (Рис.4.1).

Рис. 4.1. Основні категорії сімей, з якими працювали спеціалізовані соціальні служби «Родинний дім» у 2002 р.¹⁹⁹

(частка від загальної кількості сімей, з якими працювали служби у 2002 році)

Аналіз статистичних звітів Центрів соціальних служб для молоді (далі ЦССМ) різних рівнів у всіх регіонах України за 2002 рік, проведений Державним інститутом проблем сім’ї та молоді (2003 р.), дозволив виявити чотири основні причини неблагополучності сімей, з якими працювали ЦССМ:

• 41 % – через соціальну незахищеність батьків: інвалідність одного чи обох батьків, малозабезпеченість родини, відсутність матері чи батька, практичну відсутність батьків, нерідність батьків;

• 37 % – через асоціальну поведінку батьків: безвідповідальне батьківство, позбавлення волі, алкогольну залежність, насилля відносно дитини, наркотичну залежність, конфлікти між батьками, конфлікти між дітьми і батьками;

• 15 % – через асоціальну поведінку дітей: асоціальні прояви, схильність до бродяжництва, наркотичну залежність, алкоголізм, позбавлення волі;

• 7 % – через соціальну незахищеність дітей: інвалідність чи сирітство.

Найбільш поширеним видом соціальної допомоги від загальної кількості всіх соціальних послуг, наданих центрами неблагополучним сім’ям у 2002 році, було консультування – 28 %; допомога речами – 15 %; допомога психолога – 14 %; соціальне інспектування – 11 %; організація дозвілля дітей – 9 %; оздоровлення і переадресація до фахівців – по 6 %; лекції та просвітницька діяльність – 5 %; групи взаємної допомоги – 4 %; матеріальна допомога – 2 %; соціальний супровід як комплексний вид соціальної допомоги – 9 %.

Загалом за період 2000–2004 рр. важко простежити динаміку соціальної роботи з неблагополучними сім’ями, оскільки форми звітності та показники роботи (зокрема перелік соціальних послуг) з такими сім’ями щорічно змінювався. Відтак їх порівняння буде некоректним (Табл.4.2.).

Таблиця 4.2.