Рекомендована література

Рекомендована література

1. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту. – К.: Академвидав, 2003. – 414 с.

2. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 2012. – 701 с.

3. Робінс С.П., Деченсо Д.А. Основи менеджменту / Пер. з англ. А. Олійник та ін. - К. : "Основи", 2012. - с. 36 - 53.

4. Тарнавська Н. П., Пушкар Р.М., Менеджмент: теорія та практика: підручник для вузів. - Тернопіль: Картбланш, 2009. - с. 11 - 30.

5. Хміль Ф.І. Основи менеджменту. – К.: Академвидав, 2010. – 608 с.

6. Шегда А.В. Менеджмент. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2012. – 583 с.

Практичне заняття № 5

Аудиторні заняття 2 години

Тема: Визначення складових професійної компетентності менеджера.

Ділова гра «Підбір генерального директора фіми»

Мета заняття: оволодіти принципами менеджменту і оцінити їх актуальність з точки зору сьогодення.

Методичні вказівки

У теорії і практиці принципи виконують синтезуючу функцію. Г. Гегель з цього приводу зазначив: "Потреба знайти те, з чого слід починати, виглядає незначною порівняно з потребою знайти принцип, оскільки, як здається, лише це цікаво, лише в принципі полягає сама сутність". Специфіка принципу як форми наукового пізнання полягає в його методологічній функції, у здатності бути засобом організації пізнавального процесу. В управлінській прак­тиці принципи дають змогу об'єднати елементи соціально-технічної системи (підприємства) в єдине ціле.

Найважливіше значення в реалізації мети організації мають прин­ципи менеджменту, які використовує у своїй діяльності управлін­ський персонал. У принципах менеджменту узагальнено, з одного боку, пізнані закони і закономірності, з іншого — досвід управління, який виправдав себе. Вони визначають спосіб діяльності, взаємодії і виступають правилами, нормами управлінської діяльності. Принципи управління похідні від загальних законів і відображають відносини, згідно з якими має створюватися, функціонувати і розвиватися система управління. Ігнорування принципів може створювати в управлінні ситуацію, яка в кінцевому підсумку може призвести до невдач в управлінській діяльності. Тому знання й урахування принципів у практичній діяльності є найважливішою умовою ефективного управ­ління.

Загальні принципи менеджменту мають відповідати таким ви­могам: визначати загальні положення, властиві організаціям різних типів і видів; відповідати законам розвитку природи, суспільства і бізнесу; об'єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління організацією; бути визнаними суспільством. Основоположний принцип менеджменту — забезпечення прибутковості бізнесу, процвітання підприємництва і максимум добробуту персоналу фірми! Як відомо, принципи раціонального управління вперше було сфор­мульовано основоположниками наукового менеджменту Ф. Тейлором, Г. Емерсоном, А. Файолем.

Центром вчення Ф. Тейлора стали чотири принципи управління індивідуальною працею працівників: науковий підхід до виконання кожного елемента роботи; науковий підхід до добору, навчання і тренування працівника; кооперація з працівниками; розподіл відпо­відальності за результати роботи між менеджерами і працівниками. Головні принципи менеджменту, розроблені школою наукового мене­джменту і класичною адміністративною школою, подано в табл. 9.

Ці принципи і сьогодні не втратили своєї актуальності. Завдання менеджера — знайти їм розумне застосування, а головне — пра­вильно співвіднести між собою, розглядаючи їх як цілісну систему.

Зазначимо, що Г. Емерсон одним із перших увів ряд фундамен­тальних положень менеджменту, наприклад: підлеглий існує для того, щоб розширювати і продовжувати особистість начальника; керів­ник, управлінець існує тільки для того, щоб зробити продуктивною роботу підлеглого; компетентні фахівці повинні формулювати ос­новні справи, навчати всіх і кожного їхнього застосування і постійно стежити за всіма порушеннями; кожний вищий щабель управління існує не для задоволення тих, хто стоїть вище, а для обслуговування тих, хто працює нижче; кожна операція на підприємстві має бути обслуговувана всіма знаннями й уміннями, які тільки є у світі.

До сучасних принципів менеджменту можна віднести такі: пріо­ритет споживача, надійне обслуговування, швидкість і зручність; висока якість; доступні ціни; опора на загальнолюдські цінності; моральність; допомога іншим підприємцям у досягненні успіху; високі стандарти діяльності; орієнтація на перспективу розвитку розширення сфери бізнесу, підприємництва, підвищення стандартів діяльності; орієнтація на кінцеві результати діяльності; прагнення до нововведень; збереження духу новаторства, незважаючи на лідер­ство в даний момент; усвідомлена відповідальність за результати справи фірми; уміння викликати і підтримати ентузіазм персоналу фірми; розвиток усього кращого в людях, їхніх умінь, творчих здібностей, бажання працювати оригінальне, професійно, ефективно, само­стійно; розв'язання нових проблем новими методами; опора на об'єк­тивні закони і реальність ринкових ситуацій; наслідування лідерів;

орієнтація на ясне і чітке бачення інтересів індивідуального спожи­вання; використання конкуренції, тому що монополія — ворог висо­кої продуктивності; чіткий, ясний і короткий виклад думок, суджень і аргументів; вчинки рішучі, але виважені, що враховують близькі й віддалені наслідки; виправлення помилок; концентрація своєї діяль­ності на пріоритетних програмах; вироблення реалістичних, простих, чітких критеріїв і показників оцінки своєї діяльності, регулярне

Таблиця 9. Головні принципи менеджменту
Принцип	Зміст
Розподіл праці	Спеціалізація робіт для ефективного використання робочої сили (за рахунок скорочення кількості завдань, на які спрямовуються зусилля працівника)
Повноваження та відповідальність	Кожному працівнику має бути делеговано повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання роботи
Дисципліна	Робітники мають підкорятися умовам договору між ними і керівництвом, менеджери повинні застосовувати справедливі санкції до порушників порядку
Єдиноначаль­ність	Робітник одержує розпорядження та звітує лише перед одним безпосереднім начальником
Підпорядкова­ність інтересів	Інтереси організації превалюють над інтересами індивіда
Єдність дій	Усі дії, що мають одну мету, слід об'єднувати в групи і здійснювати за єдиним планом
Винагорода персоналу	Справедлива винагорода працівників за їхню працю
Централізація	Єдиний порядок в організації, що має центр управління. Кращі результати досягаються при правильному співвідношенні централізації і децентралізації
Скалярний ланцюг	Нерозривний ланцюг команд, по якому передаються всі розпорядження й здійснюються комунікації між усіма рівнями ієрархії (ланцюг начальників)
Порядок	Робоче місце — для кожного працівника, і кожний працівник — на своєму місці
Справедливість	Справедливість реалізації встановлених правил і угод на всіх рівнях скалярного ланцюга
Стабільність персоналу	Орієнтація працівників на лояльність до організації і на довгострокову роботу. Висока плинність знижує ефективність роботи
Ініціатива	Заохочення незалежних суджень працівників у межах делегованих їм повноважень і виконуваних робіт
Корпоративний дух	Гармонія інтересів персоналу й організації, єдність зусиль (у єдності — сила)

звіряння з ними ділового процесу, коригування своєї стратегії, так­тики, дій; відчуття себе членом команди-переможниці. Успіх забез­печують професійні знання, досвід і вміння робити конкретні спра­ви; розширення і поглиблення зв'язків фірми із зовнішнім оточенням. Чим більше зв'язків, тим більше гармонії, узгодженості, про­дуктивності в діях менеджера.

До характерних принципів менеджменту належать такі: децентралізація управління фірмою з метою забезпечення тісного співробітництва органічно взаємодіючих структурних елементів, наділених І широкою самостійністю; зростання чисельності працівників, що залучаються до вироблення управлінських рішень; ототожнення працівників із фірмою, її інтересами і принципами, кожний працівник — це "людина фірми"; підвищення готовності кожного до інновацій, ' динамічного оновлення продукції; постійне навчання персоналу в процесі діяльності підприємства; постійний пошук альтернативних варіантів діяльності фірми; використання нестандартних режимів роботи персоналу з гнучкими параметрами; застосування нових спо­собів стимулювання праці й новаторства, орієнтованих на індивідуальні, групові, соціальні потреби; здійснення програм довгостроко­вого професійного, посадового розвитку ключових груп працівників, включно з плануванням кар'єри та ін.; активне формування нового ;

мислення персоналу з орієнтацією на динамічні, швидкі зміни в характері й масштабах діяльності фірм; підприємницький стиль робо­ти, здатний вчасно помітити зміни в тенденціях розвитку ринку;

активне використання ідей удосконалення продукції, робіт і послуг фірм-споживачів; опора на систему гнучкого лідерства серед персо­налу й особисті контакти працівників з навколишнім середовищем ', фірми; підкреслена й підкріплена практичними діями постійна і цілеспрямована підтримка індивідуальної ініціативи працівників фірми й організацій, що з нею співробітничають; відхід від команд, директив, розпоряджень і перехід до корпоративної організаційної культури менеджменту, що базується на єдності інтересів, загально­людських цінностях і цілях діяльності фірм, партнерстві, співробіт­ництві, взаємній вигоді, взаємодії, а не на владі та підпорядкуванні;

підвищення ролі неформальної організації і створення атмосфери загальної залученості персоналу до справ фірми, заснованої на спільності корпоративних та індивідуальних інтересів; опора на при­родні інтереси персоналу фірми; співробітництво, новаторство твор­чої природи людини, визнання її обдарувань, зацікавленість у постій­ному зростанні благополуччя; створення спеціальних підрозділів, що здійснюють вироблення загальних цінностей корпорації; гармоній­на взаємодія формальної і неформальної організації, коли головна роль приділяється першій, а існування другої лише мається на увазі; ' орієнтація діяльності фірми на загальнолюдські інтереси. Принци­пи управлінської діяльності виступають фундаментом функціо­нування підприємства.

Методологічний підхід до вироблення принципів управління

Причини кризи багатьох великих і успішно діючих корпорацій найчастіше полягають не в тому, що якісь функції менеджменту підприємства виконуються не так, як потрібно, і навіть не в допущених помилках. У більшості випадків усе робилося правильно, але — без­результатно, тобто виникає ситуація, коли дії і результат не узгоджу­ються. За таких обставин причина кризи полягає в застарілості го­ловних принципів і положень, на основі яких створювалася організація і здійснювалося управління нею.

Основу побудови й управління сучасною підприємницькою організацією складають принципи бізнесу, які, по-перше, визначають органі­заційну поведінку, рішення, що приймаються, оцінку результатів діяль­ності. По-друге, формують уявлення про ринки споживачів, про конку­рентів, про технологію та зміни їх, про переваги і слабкі місця компанії, про джерела її прибутків. Наявність адекватних і ефективних принципів бізнесу приводить до відмінних результатів.

Характерний спад у діяльності багатьох великих і успішно дію­чих у минулому організацій в усьому світі пов'язаний з тим, що їхні принципи бізнесу більше не працюють. Те, що стратегія, методи, процедури, які успішно використовувалися протягом десятиліть, перестають приносити успіх, пояснюється тим, що дійсність, реальні умови, в яких діють організації, істотно змінилися, а принципи здійснен­ня бізнесу не були відповідно змінені.

Теорія сучасного бізнесу в частині його принципів включає, по-пер­ше, уявлення про зовнішнє середовище; умови функціонування органі­зації; суспільство і його структуру; ринок; споживачів; технології. Цей набір уявлень визначає розуміння того, за що організації платять.

По-друге, уявлення про специфічну мету й завдання організації, її роль в економіці та суспільстві, тобто про її місію. Місія організації визначає, які результати своєї діяльності вона вважатиме видатними,

По-третє, уявлення про ключові компетенції, тобто про основу потен­ціалу як головного ресурсу організації, необхідного для здійснення її місії (наприклад, ринкові можливості, технічне лідерство, які сфери бізнесу слід залишити). Вони визначають, у якій сфері варто домагатися досконалості, розвивати переваги для того, щоб зберегти лідерство.

Усе це уявляється досить простим. Однак, як правило, потрібні роки копіткої роботи, аналізу й експериментування для того, щоб досягти чітких, змістовних і ефективних принципів ведення конк­ретного бізнесу. Кожна організація, що бажає досягти успіху, має роз­робити ці принципи.

Вимоги до надійних і ефективних принципів бізнесу такі:

— уявлення про зовнішнє середовище, місію і ключові компетенції мають відповідати реальності; всі три види уявлень мають відпові­дати один одному;

— принципи бізнесу мають бути відомі й зрозумілі членам органі­зації. Цього легко досягти на ранніх етапах її існування, але згодом, у міру досягнення успіху, вони починають сприйматися як належне, їм приділяється все менше уваги; відповідальні особи продовжують пам'ятати відповіді, але забувають запитання; принципи бізнесу пере­творюються в культуру, але вона не може замінити їх;

— принципи бізнесу мають постійно перевірятися і доводитися практикою, тому що вони мають характер гіпотези, якою оперують щодо постійно змінюваних об'єктів аналізу. Отже, їхньою складо­вою частиною має бути спроможність до самозміни, саморозвитку.

Науковим підґрунтям вироблення ефективних принципів управ­ління підприємницькою діяльністю сучасної фірми є вивчення тео­ретичної спадщини класичної школи менеджменту щодо принципів менеджменту.