2.3. Їжа

Залежна від рівня розвитку виробничих сил система харчування, крім етнічної специфіки , відображає явища економічного, соціального і культурного характеру.

Зміни в системі харчування, складу їжі в першу чергу відображають зміни , які відбуваються в економіці суспільства.

Крім того, дослідження їжі дає можливість поглибити наші уявлення про матеріальну культуру та побут населення.

Однією з вимог прогресивного розвитку є задовільна система харчування. Для її реконструкції необхідно визначити її склад, домінуючі засоби приготування і вживання.

Дослідження проведемо згідно з видом їжі –м’ясної, рослинної , молочної і розглянемо групу смакових продуктів .

М’ясна їжа.

Кам”янські кучугури заселяли племена скіфів –ремісників , в першу чергу металургів і зброярів. Вони займались скотарством більше, ніж землеробством в зв’язку зі своєї професійної зайнятості.

Тому м’ясна їжа відігравала провідну роль. Улюбленою їжею залишалася конина, відсутнє м’ясо великої рогатої худоби .

М’ясо варилось в котлах і ліпних горщиках великих розмірів. Для витягування з котлів м’яса використовувались щіпці і гачки. М’ясна їжа

переважала восени, коли перед зимівлею забивалась слаба худоба , і взимку, коли м’ясо мало довго зберігатися. В денному раціоні тяжка м’ясна їжа вживалась увечері після трудового дня.

Молочна їжа.

Молоко-універсальний продукт, який можна вживати в природному вигляді .

В молоці, багатому цукром і бідному жирами за рахунок специфічної мікрофлори з особливою легкістю протікають процеси молочно - кислого і спиртового бродіння, внаслідок чого з’являється напій, який має високу калорійність і смакові якості [8;243].

Скіфи знали напій, подібний кумису. Як тільки надоять молока, його розливають в дерев’яну посудину. Ту частину молока, яка піднімається після того, як його збивають, знімають черпаком. Його вважають більш цінним. Яке залишилось внизу-гірше.

Із залишків молока після виготовлення кумису робили сир.

Таким чином потреба в м’ясних і молочних продуктах скіфів городища задовольнялась за рахунок розведення домашньої худоби . Вони виробляли з кобилячого молока сир, що довго зберігався і був придатним до харчування.

Сезонний характер м’ясної їжі примушував скіфа до пошуків рослинної їжі.

Рослинна їжа скіфів не відрізнялась різноманітністю, але все ж таки забезпечувала потреби людини в вітамінах. Відбитки зерен на ліпних посудинах , в зернових ямах, дозволяють визначити склад зернових культур. У складі зернових домінував ячмінь і просо. Підсушене на сонці зерно розтирали на зернотерках. Щоб розмолотити необхідну кількість для харчування сім’ї на 10-12 чоловік –кількість зерна (8-10 кг сухого зерна) , необхідно 2-2,5 години.

Після цього зерно варилося в невеликій кількості молока або води.

Питання про вживання скіфами хлібу залишається відкритим. Вони знали техніку випікання хліба (тільки дати зерну пересохнути і він перетвориться в коржі , подібні хлібу ).

Але до стану борошна зерно скіфи не перетирали, тому борошняні вироби в раціоні не з’явились.

Сніданок складався з юшки або каші з тертого зерна . Вона варилась у невеликій кількості молока або води і заправлялась курдючним жиром.

Рослинна їжа, придбана шляхом збиральництва , дуже бідна : щавель, польова цибуля , часник .

Основні рослини, які використовувались як приправи – дика цибуля (сарана) і часник (черемша), до м’яса – сельдерей .

Знайдені амфори при розкопках на городищі засвідчують про розповсюдження у скіфів вина грецького виробництва , чому сприяли не тільки великі можливості грецького імпорту , але і знайомство скіфів з алкогольними напоями типу молочної горілки (аракі або кумису) [8;245].

У цілому система харчування скіфів була збалансованою , що стало природними умовами швидкого економічного розвитку, росту трудових ресурсів , осілості життя в районі Кам’янського городища .