2. МовознавствоСредних століть, Відродження і Нового часу. Універсальна логічна граматика

Теорія мови (476 р. н.е. - 1492 р. н.е.) переживає застій, зусилля вчених були спрямовано тільки галузь канонічних біблійних текстів, займалися тлумаченням текстів, дослідженням лексики і етимології.

Саме середньовіччі виникло 2 напрями у дослідженні старовинних текстів:

· герменевтика/ палеографія (пояснювала текст, витлумачувала зміст)

·екесгетика /текстология (історія виникнення текстів, дослідження їхньої справжності)

У період відродження й у час відбувається вибух у духовному житті Європи, географічні відкриття, що призвели до потреби вивчення нових мов. Це час називається періодом універсальної граматики. Представники вважали, що мова буде засобом висловлювання думки, отже, і несумісність на плані висловлювання категорії є єдиним і щодо граматики.

В усіх життєвих мовами є одні й самі частини промови, тому граматика універсальна. Вчені прагнули розглянути граматичні функції мови з погляду логіки, якщо щось вкладалося, це було неправильним. Першим досвідом такий граматики стала загальна раціональна граматика 1660 р. ГраматикаПор-Рояль – це не перший і вдалий досвіду у побудові логічного граматики.

«Загальна і раціональна граматикаПор-Рояля» – книга, видана абатами монастиряПор-РояльАнтуаном Арно іКлодомЛансло в 1660 року. Розроблялася для серії підручниківПор-Рояля які з посібником за логікою. Стала першим фундаментальним граматичним твором,относимим до універсальнимграмматикам, у яких граматичні категорії пояснюються через категорії мислення та сприйняття людиною дійсності. «Граматика…» розділена на частини. Перша має назва «Слова як звуки» і складається з шести глав. Друга частина називається «Слова як засобу вислови й передачі думки»; її становлять 24 глави. Саме них містяться норму закону про «основних операціях розуму» (поданні, судженні, умовиводі) і лобіювання відповідних їм категоріях мови.Операциям відповідають різницю між частинами промови: імена іменники, прикметники, займенника і артиклі співвідносні з поданням, дієслова – з судженням; спроможність до умовиводу позначається в зв'язковому тексті. Втім, автори граматики визнавали необхідним визначення частин промови облік ролі слів у пропозиції.

Основа теорії, що викладена у «ГраматиціПор-Рояля», – опис «операцій розуму», з яких сприймається, аналізується і осмислюється навколишнядейстительность; на думку авторів «Граматики…», названі операції збагненні лише крізь язик, івиразими лише з його допомогою ми.

А мовна практика розвивається за шляху створення граматик нових європейських мов.

Починаючи з XV в. З'являються граматики Іспанського і Італійського мов, в XVI в. З'являється граматика французького, англійського, німецької мови.

Поширюється лексикографія, створюються повні академічні словники. Для підготовки словника французької було створено французька академія наук. У Росії її починаючи з XVI в. граматики (М. Грек «Словесна граматика 1586 р., ЛаврентійЗизаний «Граматика словесна сучасного мистецтва восьми частин слова» 1596 р., М. Смотрицький «Граматика словесна 1619 р.). У 1789–1794 р. виходить перший словник Академії Російської.

3.         >Сравнительно-историческое мовознавство і філософія мови

У XVII столітті мовознавство визначає свою об'єкт і є предметом дослідження, виробився спеціальний метод аналізу мовного матеріалу та програм виділяється на самостійну науку. Тоді ж і його формується цілком нову направлення у мовознавстві, який став визначальним (>сравнительно-исторический метод).

>Компаративистика – це розділ мовознавства, який вивчає історію мов, порівнює їх, встановлює генетичне кревність мов і культур відновлює найдавніші форми проформи. Вже ті ж часи до XVIII в.Накопилось досить фактів, які свідчать про родинному зв'язку німецьких і слов'янських мов, і вчені не сумнівалися, що подібність їх із одного джерела (мовні сім'ї).

Вирішальним поштовхом до формування компаративістики стало відкриття санскриту (наприкінці XVIII в. Вільям Джонс). Після відкриття санскриту він став представлятися як найбільш древній мову.

Остаточно формуєтьсясравнительно-исторический метод в 1816 р. («Про систему дієвідміни санскритського мови тоді як грецьким, латинським, перським і німецьким мовами» – Ф. Бонн)

Ідею порівняльно-історичного мовознавства розвивали Р.Раск, ЯкобГринн і засновникиславянистики Йосип Добровський та ІванВостоков.

Поруч ізкомпаративистикой наприкінці XVIII – початкуXIXвеков розвивається загальна теорія мови – філософія мови. Основи було закладено У. ФонГумбольдтом. Він будував свою філософію з урахуванням ідеалістичної концепції Гегеля.

У його працях з ідеалістичної погляду розглядаються основні проблеми мови:

>язик-дух;

матерія, мислення, мову

ПоГумбольдту, мову є знаряддя освіти, і естонську мови відбиває матеріальний світ свідомості індивіда.

1.Взаимоотношениеиндивид-народ-язик. У мові поєднується соціальне і індивідуальне при пріоритеті соціального. У соціальному відбивається дух народу.

2. Мова і йшлося. Створено вчення «Про внутрішньої і до зовнішньої формах мови» (>Гумбольдт).