- •Комітет верховної ради україни
- •Захист прав інтелектуальної власності: теоретичні засади та законодавче регулювання
- •Майнові права інтелектуальної власності Закон відносить до майнових прав інтелектуальної власності:
- •Адміністративні процедури
- •Інформація
- •Узагальнення практики застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності (статті 512, 1649 КпАп)1
- •2. Адміністративне розслідування
- •3.1. Предмет доказування у справах за ст. 512 КпАп
- •3.2. Розмежування дій правопорушників за ст. 512 та ст. 1649 КпАп.
- •4. Проблемні питання застосування законодавства
- •4.3. Звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення
- •4.4. Строки накладення адміністративного стягнення
- •4.5. Конфіскація контрафактної продукції
- •5. Розмежування кримінальної та адміністративної відповідальності
- •Кількість розглянутих судами справ з постановленням рішення про накладення адміністративного стягнення за статтями 512 та 1649 КпАп по областях України у 2004 – 2005 рр.
- •Результати розгляду судами справ про адміністративні правопорушення (статті 512 та 1649 КпАп) у 2002–2005 рр.
- •Довідка
- •4. До спірних відносин мають застосовуватись законодавчі акти, що були чинними на час вирішення господарським судом спору зі справи.
- •10. Право на використання торговельної марки надає свідоцтво, видане в установленому законом порядку.
- •1. Патент на промисловий зразок захищає права на зовнішні форми (дизайн) продукту, а не права на вирішення технічної проблеми у створенні продукту чи технологічного процесу його виготовлення.
- •3. Можливість оскарження ухвали про вжиття запобіжних заходів у касаційному порядку законодавством не передбачено.
- •3. За наявності у особи невиключного права на використання аудіовізуальних творів вона не має права дозволяти або забороняти використання цих творів іншим особам.
- •Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність виставочного пріоритету у Товариства з огляду на такі докази:
- •3. У залежності від підстав, з яких достроково припиняється дія свідоцтва на знак для товарів і послуг, настають й різні правові наслідки такого припинення.
- •8. Чинне законодавство не передбачає можливості надання в будь-якому вигляді згоди на реєстрацію та правову охорону знакові для товарів і послуг, який суперечить вимогам закону.
- •Господарські суди України
- •Господарські суди України
Захист прав інтелектуальної власності: теоретичні засади та законодавче регулювання
Зміст права інтелектуальної власності
Зміст права інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права та (або) майнові права інтелектуальної власності (ч. 2 ст. 418 ЦК України).
У результаті створення об'єктів права інтелектуальної власності (невичерпний перелік яких наводиться у ст. 420 ЦК України) суб'єкт цього права набуває низки суб'єктивних прав як особистого немайнового, так і майнового характеру. Законодавець використав існуючу в теорії цивільного права класифікацію поділу прав інтелектуальної власності на особисті немайнові та майнові.
Під особистими немайновими правами розуміють різновид цивільних прав, які виникають з приводу нематеріальних благ, є невід'ємними від особи та не мають економічного змісту. Під майновими правами розуміють суб'єктивні права, які пов'язані з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, а також з тими матеріальними (майновими) вимогами, які виникають між учасниками правовідносин з приводу використання об'єктів права інтелектуальної власності (наприклад, право авторів та винахідників на винагороду).
У наведеній класифікації прав, що становлять зміст права інтелектуальної власності (якщо залишити осторонь деяку умовність визначення критеріїв саме такої класифікації прав), простежується суттєве практичне значення.
Закон виходить з того, що за загальним правилом особисті немайнові права можуть належати лише безпосередньо творцю об'єкта права інтелектуальної власності. Вони є невідчужуваними від особи творця та, як правило, не можуть передаватися іншим особам.
У свою чергу майнові права на об'єкти права інтелектуальної власності можуть переходити до інших осіб у спосіб, передбачений законом. При цьому норма частини другої ст. 418 ЦК України є посилальною: законодавець у розкритті змісту особистих немайнових прав та майнових прав дає посилання на інші статті Цивільного кодексу України та інших законів, які містять норми щодо правової охорони відповідних об'єктів права інтелектуальної власності.
Загальний зміст особистих немайнових прав інтелектуальної власності розкривається у ст. 423 ЦК України, а майнових прав інтелектуальної власності – у ст. 424 ЦК України. Зміст зазначених прав щодо конкретних об'єктів права інтелектуальної власності розкривається як у відповідних главах ЦК України, так і у спеціальному законодавстві, а саме: законах України, які регулюють суспільні відносини щодо правової охорони окремих об'єктів права інтелектуальної власності (наприклад, закони України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про авторське право і суміжні права" тощо), міжнародних актах, до яких Україна приєдналася.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності
У статті 27 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р., закріплено право будь-якої особи вільно приймати участь у культурному житті суспільства, користуватись об'єктами мистецтва і брати участь у науковому прогресі, а також користуватись всіма його благами; а також право на охорону особистих немайнових і майнових інтересів, що виникають з будь-якого наукового, літературного або художнього твору, автором яких він є.
Ст. 432 ЦК України до особистих немайнових прав інтелектуальної власності відносить:
право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;
право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;
інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Незважаючи на те, що закон не дає легального визначення особистих немайнових прав, виходячи із змісту статті 423 ЦК України, особисті немайнові права можна визначити як права, що не мають економічного змісту, які належать творцю (автору) незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним у разі передання майнових прав інтелектуальної власності, зокрема права на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У науковій літературі особисті немайнові права ще називають моральними правами.