23 Особливість середньовічної філософії. Патристика, апологетика.

Особливості:

- релігійно насичена; будь-яка філософська концепція зводиться до вчення Церкви.

- провідна роль належить теології.

-ретроспективність - середньовічна філософія звернена у минуле. Найдавнішим документом є Біблія

- радиціоналізм.

дидактизм – вчительський, повчальний характер філософських систем. Середньовічна філософія отримала назву схоластики.

Патристика (ІІ–VІІІ ст.),поділялась на: апологетичну і систематичну. Перший період патристики (ІІ – ІІІ ст.) пов’язується з діяльністю апологетів. Завдання: захист християнського віровчення від язичників. Другий етап (ІV –VІІІ ст.) опрацювання і систематизація церковних доктрин. У патристиці розділяють дві течії – західну (латинську патристику) і східну (грецьку патристику).

проблема апологетів: співвідношення віри і розуму, де вірі віддається пріоритет. Обгрунт. догмат монотеїзму –троїчності єдиного Бога – Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого.

24. Філософськф погляди Авгусина Арелія

Був патристом. Релігійний світогляд теоцентричний. основні темами роздумів: проблеми буття і часу, руху історії,особистість людини,її воля і розум. Намагався вирішити питання: співвідношення віри і розуму. можливість гармонії віри і розуму;проте у віри – авторитет вищий. Відстоював теологічну формулу про перевагу віри над розумом. Бог абсолютно істинне і найвище буття; будує драбину істот, виділяє людину із царства природи. Основні характеристики людин6 душа (Бог в людині) і свобода волі.Функції душі: розум (здібність відображати думки Бога), пам’ять (здібність зберігати події), воля (що надає людині активність).

25.Філософське вчення Томи Аквінського

його вчення - томізм. Сьогодні томізм є основою католицизму, сучасний напрям-неотомізм. абсолютною істиною й абсолютним джерелом знання є Бог. Бога можна пізнавати апріорі (через причину) чи апостеріорі (через наслідки); і наука, і філософія, і теологія мають один предмет вчення – Бог; душа людини – є формуючий принцип, у всіх її життєвих проявах. Душа людини безтілесна, нематеріальна, незалежна субстанція, безсмертна, чиста форма; розрізняє вегетативну душу, сенситивну,людську. надає пріорітет розуму над волею. Сенс життя людини – щастя, яке є любов до Бога.

26. Полеміка реалізму і номіналізму

Крайні реалісти вважали, що загальні поняття існують до речей, розглядали їх як думки Бога перед актом творення Номіналісти стверджують, що загальні поняття – це продукти людського мислення, вони є лише назвами предметів

 почалася, із теологічного питання про сутність «реальності» Святої Трійці та її «іпостасей». Реалізм настоював на реальності саме «єдності» Триєдиного Бога.Номіналізм справді реальними вважав «лики» (іпостасі) Трійці (Отця, Сина, Святого Духа). Згодом полеміка набула суто філософського характеру — про статус реальності категорій загального і одиничного.

27. Особливості епохи Відродження

Характерними ознаками цього періоду були:

- рух до звільнення від панування релігії та церкви в усіх сферах суспільного життя. Так звана «секуляризація»;

- повернення до античної культурної спадщини, яка була майже повністю забута в середні віки. Звідси і назва – Відродження;

- у центрі уваги проблема людини

в епоху Відродження в центрі стає людина. Тому, філософське мислення цієї епохи характеризується як антропоцентричне.

для ренесансу характерний насамперед новий погляд на людину. Гуманісти сповідували нову віру у людину та людську цінність, а це суперечило однобокому розумінню гріховності людської натури епохи середньовіччя. Людину трактували як щось величне та вартісне.