Тема 5. Товарна форма організації суспільного

виробництва. Товар і гроші.

Навчальні цілі:

• з'ясувати сутність товарного виробництва, його характерні риси;

• ознайомитись з властивостями товару, уяснивши двоїстий характер праці, уречевленої в товарі;

• розкрити суть та функції закону вартості;

• проаналізувати історичний процес розвитку обміну та на його основі

розкрити сутність грошей;

• уяснити зміст та роль законів грошового обігу.

Ключові поняття теми:

Натуральне виробництво, товарне виробництво, просте товарне виробництво, розвинена форма товарного виробництва, товар, споживча вартість, вартість, мінова вартість, гроші, неповноцінні гроші, повноцінні гроші.

План

1. Загальні форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне.

2. Товар і його властивості.

3. Величина вартості товару. Закон вартості.

4. Гроші.

Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення теми

1. Ця тема висвітлює широке коло питань, пов'язаних з історичними формами економічного ладу суспільства. При її вивченні студентам потрібно звернути увагу на те. що форма (спосіб) економічного ладу суспільства має історичний характер. Це означає, що різним історичним епохам властиві суттєво різні економічні організації суспільного виробництва.

Починаючи вивчення товарного виробництва, слід усвідомити, що воно є панівною формою організації виробництва майже в усіх країнах світу. Матеріальною основою виникнення товарних відносин є суспільний поділ праці та спеціалізація виробників на виготовленні окремих видів продуктів або послуг. Але сам по собі суспільний поділ праці ще не породжує товарних відносин. З боку суспільної форми, їх виникнення зумовлене економічною відокремленістю виробників. Найбільш відомою формою економічного відокремлення є приватна власність на засоби виробництва та його продукти.

2. Наступним кроком є вивчення такої категорії, як товар. При вивченні сутності товару слід мати на увазі, що існують різні визначення продукту праці. Трудова теорія вартості визначає продукт праці як товар, а теорія граничної корисності як благо. Ці теорії роблять акценти на різні сторони продукту праці і їх слід не стільки протиставляти, як взаємодоповнювати.

Кожний товар - це насамперед річ, яка завдяки своїм властивостям задовольняє певні людські потреби, що і надає йому споживчої вартості.

Мінова вартість – це властивість товару у відповідних пропорціях обмінюватись на інші товари. Кожен товар може обмінюватись на будь-який інший, бо всі вони є втіленням суспільної праці, витраченої на їх виробництво.

3. Затрати суспільної праці на виготовлення товару формують його вартість.

Робочий час, який витрачається окремим виробником на виготовлення товару, є індивідуальним робочим часом. Суспільно необхідним, за марксистською теорією, називають той робочий час, який потрібен для виготовлення певної споживчої вартості за існуючих на даному етапі економічного розвитку суспільно нормальних умов виробництва.

За трудовою теорією вартість товару залежить від продуктивності та інтенсивності праці. Величина вартості одиниці товару обернено пропорційна до продуктивності праці і прямо пропорційна до її інтенсивності. Вважається, що споживча вартість і вартість товару є двома органічними сторонами товару, які взаємно передбачають і одночасно виключають одна одну.

4. Слід мати на увазі, що питання походження та сутності грошей досить складне. Основні теоретичні концепції – раціоналістична та еволюційна. Еволюційна, (марксистська) розглядає гроші як результат тривалого історичного процесу розвитку обміну та вдосконалення мінової форми вираження вартості. Грошовій формі як найдосконалішій, передували інші, менш досконалі форми:

- проста, одинична або випадкова;

- повна або розгорнута;

- загальна.

Люди обрали золото як еквівалент товарного виробництва та обігу завдяки його природним властивостям.

Особливу увагу варто звернути на те, що гроші виконують свою роль лише в суспільстві з розвиненими товарно-грошовими відносинами. А це означає, що вони є втіленням виробничих відносин.

Всі економісти визнають три основні функції грошей:

- міра вартості;

- засіб обігу;

- засіб нагромадження.

Деякі виділяють ще дві функції:

- засіб платежу;

- світові гроші.

Через те, що гроші є еквівалентом, (міркою), що вимірює вартість товарів, в обігу їх має бути певна кількість. Це – закон грошового обігу. Його порушення веде до інфляції, тобто знецінення грошей.