Магістерська. Пустельник Т

11

У тому числі	66/134	80/133	88/142	93/142	79/144	61/144
інноваційний
компонент
(Innovative
component GCI)
Щорічний рейтинг	54/56	57/59	57/59	56/59	49/60	49/60
глобальної
конкурентоспромо
жності
(Competitiveness
Rating of World
Competitiveness
Year book)
Рейтинг країн	145/181	147/183	149/183	152/183	112/189	96/189
світу за рівнем
умов ведення
бізнесу (The Doing
Business Rating)
Індекс економічної	152/179	162/179	163/179	163/179	161/177	155/178
свободи (Index of
Economic Freedom
of
Heritage
Foundation)
Індекс сприйняття	146/180	134/178	152/182	144/174	144/175	142/174
корупції
(Corruption
Perception Index of
Transparency
International)
Індекс глобалізації	47/208	46/181	53/156	44/208	47/207	н/д
(KOF Index of
Globalisation)

[5; доповнено авторами за даними 6 - 12]

Із таблиці видно, що Україна належить до країн з нестабільними умовами ведення бізнесу, несприятливою ситуацією в податково -бюджетній та фінансово-кредитній сферах. Більше того, Standard & Poor's оцінює перспективи України як негативні.

12

Найгірші показники в порівнянні з іншими країнами Україна має з впливу оподаткування на інвестування. В 2013-2014 р. з цього показника Україна займала 145 місце зі 148 країн.

Як бачимо, Україна не може запропонувати сприятливі умови для розвитку інновацій. Але, на нашу думку, в сучасних умовах потрібно орієнтуватись не на внутрішній ринок, а на зовнішній. При цьому, під зовнішнім ринком розуміємо не окремий ринок якоїсь країни, а глобальний ринок.

Глобальний ринок розвивається завдяки інноваціям. Інновації – це двигун прогресу взагалі та двигун економічного прогресу, як такого. Наука не має державних кордонів, вона є інтернаціональною. Це підтверджується тим, що результати наукових досліджень швидко стають відомими у всьому світі і широко використовуються в країнах, які зацікавлені в цьому.

Як ми вже зазначили вище, інновації та інвестиції – дві нерозривно пов’язані між собою категорії. Винаходи та новації, які отримали фінансову підтримку, набувають виробничого та комерційного змісту та перетворюються саме на інновації. Таким чином, ми підходимо до питання визначення інноваційно-інвестиційного середовища та його меж.

Інноваційно-інвестиційне середовище – це результат взаємодії суб’єктів інноваційної та інвестиційної діяльності та їх дії із забезпечення власних інтересів, в результаті чого формуються певні умови діяльності підприємства.

Тобто, таке середовище утворюється саме на перетині інноваційного та інвестиційного середовищ та включає в себе суб’єкти як першого, так і другого.

Суб’єкти інноваційної діяльності – це всі суб’єкти, що залучені в інноваційну діяльність, приймають в ній будь-яку участь, навіть якщо це не основний напрямок їх діяльності.

Щодо вітчизняного законодавства, то в Законі України «Про інноваційну діяльність» , стаття 5, знаходимо наступне визначення суб’єктів :

13

«Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і (або)

юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об’єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів ». [4]

Згідно з керівництвом Фраскаті, документом, що був прийнятий ОЕСР в

1993 р. в італійському місті Фраскаті, суб’єкти інноваційної діяльності поділяються на декілька секторів.

Класифікатор Фраскаті – міжнародний класифікатор всіх наукових організацій за секторами та типами, які займаються інноваційною діяльністю.

1. Державний сектор (всі установи, офіси та інші органи, які представляють, але, як правило, не продають населенню, ті загальні послуги,

окрім вищої освіти, які не можуть бути інакше надані зручним та економічним способом, а також які регулюють державну та соціально-

економічну політику суспільства, а також некомерційні організації, що контролюються та в основному фінансуються державою, але не регулюються сектором вищої освіти. Державні підприємства не включаються до цієї групи).

2.Комерційний підприємство (всі фірми, організації та установи,

основною діяльністю яких є ринкове виробництво товарів та послуг (окрім вищої освіти) для продажу широким масам за економічно значущою ціною, а

також приватні некомерційні організації, в основному їх обслуговування.

Включає державні підприємства).

3. Вища освіта (всі університети, технічні коледжі та інші заклади післясередньої освіти, незалежно від джерела фінансування або юридичного статусу; всі науково-дослідницькі інститути, експериментальні станції та клініки, які функціонують під прямим контролем, або регулюються або зв’язані з вищими навчальними закладами).

14

4.Приватний некомерційний сектор (неринкові, приватні некомерційні інститути, які обслуговують домогосподарства (тобто широку публіку), приватних осіб або домашні господарства).

5.Зарубіжний (всі установи та приватні особти, які знаходяться за

межами політичних кордонів країни; всі міжнародні організації (за

виключенням комерційних підприємств)). [13]

Й.Шумпетер розділяв суб'єктів інноваційного процесу на наступні

групи: новатори; ранні реципієнти; рання більшість і відстаючі.

Новатори є генераторами науково-технічних знань. Це можуть бути індивідуальні винахідники, дослідницькі організації. Вони зацікавлені в одержанні частини доходу від використання винаходів.

У ролі ранніх реципієнтів виступають підприємці, які першими оволоділи нововведенням, які прагнуть до отримання додаткового прибутку шляхом якнайшвидшого просування нововведень на ринок. Вони одержали назву «піонерських організацій».

Рання більшість представлена фірмами, які першими запровадили нововведення у виробництво, що забезпечує їм додатковий прибуток.

Відстаючі фірми зіштовхуються із ситуацією, коли запізнювання з нововведеннями приводить до випуску нових виробів, які вже морально застаріли. Всі групи, крім першої, відносяться до імітаторів. [14]

Таким чином, в основному, поділ суб’єктів відбувається за їх роллю в створенні інновації. Оскільки інноваційна діяльність – це і наукові розробки,

і впровадження їх у виробництво, і комерціалізація, то, відповідно, окремі суб’єкти будуть задіяні на певній стадії створення інновації.

Суб’єктами інноваційної діяльності, які належать безпосередньо до наукової діяльності, можуть бути академії наук, вищі навчальні заклади,

науково-дослідні інститути, асоціації, а також творчі колективи та індивідуальні винахідники.

Серед суб’єктів, які є виробниками інноваційної продукції, інноваційні підприємства (ведуть підприємницьку діяльність, яка пов’язана із розробкою,

15

виробництвом та поставками інноваційної продукції) та підприємства, які так чи інакше займаються інноваційним виробництвом, навіть якщо це не основна їх діяльність.

Суб’єкти, які зацікавлені в отриманні прибутку від участі в статутному фонді інноваційних підприємств. Частку в статутному фонді вони отримують завдяки допомозі в розвитку підприємства на певному етапі його життєвого циклу. Такими суб’єктами є бізнес-інкубатори, інкубатори нових фірм,

інкубатори інноваційного бізнесу.

Суб’єкти, які забезпечують інформаційну та консультаційну підтримку інноваційних підприємства. Це консалтингові фірми, навчальні фірми,

впроваджувальні організації, інноваційні центри.

Суб’єкти, які займаються фінансуванням венчурних (ризикових)

підприємств, якими є інноваційні підприємства. До таких належать державні та комерційні банки, інвестиційні компанії, венчурні (інноваційні) фонди,

страхові компанії, пенсійні фонди, спеціалізовані компанії, приватні особи.

Також існують суб’єкти, чия роль полягає у створенні середовища,

сприятливого для розвитку інновацій. Це технопарки та технополіси.

Суб’єкти інвестиційної діяльності є важливою частиною суб’єктів інноваційної діяльності, але взагалі поле їх діяльності ширше. Воно може включати вкладання коштів в менш ризикові види діяльності.

Суб’єктів інвестиційної діяльності можна поділити на три групи:

-держава;

-господарські товариства, підприємства та об’єднання;

-фінансово-кредитні установи.

Суб'єктами (інвесторами та учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи України й іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі

16

вкладників, кредиторів, покупців. А також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

За своїм статусом інвестори можуть бути корпоративними,

інституційними та індивідуальними.

Корпоративні інвестори - це, переважно, акціонерні товариства, а також підприємства інших форм власності, що мають вільні грошові кошти.

Інституційні інвестори - це портфельні інвестори, які формують інвестиційний портфель на підставі фундаментального прогнозу поведінки у довготерміновому та середньостроковому періодах. Зазвичай це фахівці,

робота яких полягає в довірчому управлінні активами.

Інституційними інвесторами є банки, інститути спільного інвестування

(пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а

у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Індивідуальні (приватні) інвестори - це фізичні особи, які використовують свої нагромадження для інвестування. Індивідуальний інвестор найчастіше зацікавлений у тому, щоб вільні грошові кошти принесли дохід, що стане джерелом доходів при досягненні пенсійного віку або забезпечить фінансову стабільність його родині. [15]

Загалом, взаємодію всіх суб’єктів інноваційно-інвестиційного середовища можна представити на схемі (рис. 1.1. )

17

Середовище

бізнесі

знаньБаза

Фінансування

інфраструктура

(технопарки та

технополіси)

Науковці та розробники

частка,Орендав

Академії наук

Фундаментальнізнання

Приміщення, умови,

Вищі навчальні заклади

Науково-дослідні інститути

Асоціації

Творчі колективи

	Індивідуальні винахідники
Патент, ліцензія, зразок		Роялті, паушальні платежі,
			частка в компанії
	Підприємства
	Грошові кошти	Консультації
Інкубатори	Консультанти		Інвестори
Рис. 1.1. Взаємодія суб’єктів інноваційно-інвестиційного середовища
	[розроблено авторами]

18

Розглянемо більш детально діяльність деяких суб’єктів інноваційно-

інвестиційного середовища.

Академія наук. Бере участь у створенні фундаментального знання (це не інноваційна діяльність), частково в доведенні фундаментального знання до прикладного наукового знання (це вже інноваційна діяльність). Надає допомогу іншим учасникам інноваційного процесу (іншим суб'єктам інновацій) у пошуку найбільш відповідного фундаментального знання, для того щоб зробити з нього інновацію. Тобто, кажучи іншими словами в пошуку вже «дозрілого» фундаментального знання. Не є частиною інноваційної інфраструктури.

Вищі навчальні заклади. Можуть частково брати участь у доведенні фундаментального наукового знання до прикладного та ужиткового, до дослідних зразків. Але головна їх мета і завдання в інноваційному процесі -

надання інноваційним центрам активних, молодих студентів, які прагнуть взяти участь в інноваційному житті заради власного збагачення і для задоволення. Їх енергією і мотивацією буде рухатися інноваційна діяльність.

Тому важливо налагоджувати тісні контакти вищих навчальних закладів з Академією наук і надавати студентам всі можливості для пошуку в базах Академії майже «дозрілого» фундаментального знання. Не є частиною інноваційної інфраструктури.

Науково-дослідні інститути. Займаються дослідженнями в галузі науки і техніки, розробкою науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

В рамках НДІ можлива глибока спеціалізації дослідників, співпраця вчених,

зайнятих в різноманітних галузях конкретної науки. Не є частиною інноваційної інфраструктури. [16]

Асоціації вчених та інноваторів – сприяють розвитку науково-освітньої та інноваційної сфер, розвитку інфраструктури та підтримки підприємництва.

Займаються розробкою та впровадженням інноваційних технологій та проектів, досліджують ринок інновацій, ринок трансферу технологій,

проводять оптимізацію взаємодії між суб’єктами інноваційної діяльності,

19

займаються пошуком потенційних інвесторів, партнерів та клієнтів на ринках створення, трансферу та впровадження технологій.

Творчі колективи винахідників та індивідуальні винахідники – категорія людей, які в вільний час займаються винахідницькою діяльністю. Можуть працювати в НДІ або інших закладах, пов’язаних з наукою, або ж працювати в будь-якій іншій сфері, яка ніяк не пов’язана з науковою діяльністю.

Інноваційні підприємства (фірми) - господарюючі суб'єкти, «що перехоплюють естафету» у розробників та винахідників після створення досвідчених зразків і доводять інновацію до стадії промислового виробництва.

Венчурне підприємництво — це ризикова діяльність, у процесі якої створюються і впроваджуються у виробництво нові товари, технології,

послуги, результати наукових досягнень, технічні новинки. Венчурне інвестування стало одним з найефективніших інструментів впровадження прикладних інноваційних розробок в світі. До появи венчурного капіталу в світі були відомі кілька джерел фінансування малого та середнього бізнесу:

банківський капітал, великі корпорації і компанії та заможні люди, що готові вкладати значні кошти в ризикову справу. Світовий досвід свідчить, що важливу роль у трансформації господарського механізму, інтенсивності його структурної перебудови відіграють саме малі організаційні форми - венчурні

(ризикові) фірми та інвестиційні фонди (венчурне фінансування). [17]

Бізнес-інкубатор - це структура, що спеціалізується на створенні сприятливих умов для виникнення та ефективної діяльності малих інноваційних (венчурних) фірм, що реалізують оригінальні науково-технічні ідеї. Це досягається шляхом надання цим фірмам матеріальних,

інформаційних, консультаційних та інших необхідних послуг.[18]

Інкубатори нових фірм - форма підтримки розвитку місцевих невеликих нових компаній з боку регіональних органів управління з безпосередньою участю місцевих спонсорів, які контролюють і спрямовують роботу

«інкубаторів». Клієнтами «інкубаторів» є інноваційні фірми, виробники

20

нової техніки, консалтингові фірми. «Інкубатори» часто беруть участь у власності фірм-клієнтів.

Інкубатори інноваційного бізнесу - економіко-правовий простір, де діє пільгове оподаткування, поширене венчурне фінансування, виявляються посередницькі послуги: технічна експертиза, маркетинг, інформаційне забезпечення, управлінське консультування, ліцензування.

Технологічний інкубатор - структурний підрозділ підприємства (відділ,

лабораторія), що займається розробкою нових технологій.

Впроваджувальна організація - посередницько-консультаційна комерційна організація, яка виконує такі основні роботи: 1) діагностичний аналіз діяльності організацій та наукове обґрунтування основних напрямків розвитку виробництва та послуг з пропозицією відповідних інновацій; 2)

рекламу інновацій та маркетингові дослідження для їх ефективної реалізації;

інжинірингову і консультаційну діяльність.

Венчурні (інноваційні) фонди - своєрідні інтелектуальні диверсифікати,

тісно пов'язані з численними впроваджувальними наукомісткими організаціями. Венчурні фонди спільно з впроваджувальними організаціями розробляють план робіт, вирішують питання збуту (продажів), здійснюють підбір менеджерів вищої кваліфікації, проводять патентний аналіз та ін. Вони є одним з провідних структурних ланок так званих інкубаторів інноваційного бізнесу.

Технопарк (науковий, дослідний, технологічний парк) - науково-

виробничий територіальний комплекс з досить складною функціональною структурою, головна задача якого складається у формуванні максимально сприятливого середовища для розвитку малих наукомістких фірм-клієнтів.

Структурною одиницею технопарку є центр, а до числа найбільш важливих центрів відносяться: дослідницький центр, інкубатор, науково-технологічний комплекс (інноваційний центр), промислова зона, маркетинговий центр,

центр навчання та ін. Кожен з перерахованих центрів реалізує спеціалізований набір послуг, наприклад, послуги, пов'язані з проведенням