Магістерська. Пустельник Т

31

Мета британської програми створення університетських посівних фондів полягає в заповненні фінансових прогалин, які існують між дослідженнями в університетах і стадією їх можливого комерційного використання. Для допомоги університетам у комерціалізації результатів досліджень уряд Великобританії прийняв рішення створити посівні фонди для фінансування послуг досвідчених менеджерів, захисту інтелектуальної власності,

підготовки бізнес-планів, покриття юридичних витрат і т.ін. У 1999 р. сума внесених коштів становили 45 млн фунтів стерлінгів. Вона була розподілена між 15 спеціально створеними університетськими посівними фондами.

Протягом перших двох років існування програми було організовано 106

нових венчурних компаній. [22]

Співфінансування при управлінні проектами самим бізнесом (Фінляндія,

Бельгія, Чилі, Ізраїль). Так, у Фінляндії головним фінансовим закладом, який фінансує високотехнологічний бізнес на початковому етапі, є Національний фонд дослідження і розвитку - SITRA.

SITRAце змішана програма, оскільки в її рамках співіснують як пряме фінансування венчурних компаній, так і вкладення коштів у регіональні фонди підтримки високотехнологічних підприємств. SITRA фінансує компанії в обмін на частку акцій - від 15% до 40% на сумувід 200 тис. євро до

2 млн. євро. Сьогодні в активах SITRA приблизно 100 компаній, вона бере участь у шести регіональних фондах. SITRA має статус незалежного державного фонду під егідою парламенту. Річні інвестиції з цього фонду становлять приблизно 50 млн євро. Державне фінансування виступає не тільки каталізатором залучення зовнішніх коштів, а й сприяє набуттю технічного досвіду агентами венчурного бізнесу. Завдяки п'ятнадцяти рокам активної діяльності SITRA венчурна індустрія в Фінляндії процвітає. [23]

Урамках програми Yozma - каталізатора для ризикового бізнесу Ізраїлю

-інвестиції направлялися в новостворені венчурні фонди та високотехнологічні компанії. Капітал у розмірі 80 млн дол. США був інвестований у 10 новостворених інвестиційних фондів (у кожному випадку

32

пакет акцій, що належав уряду, становив не більше 40%). Обов'язковою умовою при організації фонду була наявність одного ізраїльського партнера,

а також одного європейського (або американського) партнера, який мав досвід у венчурному бізнесі. Зарубіжні партнери були зобов'язані навчати ізраїльських колег методиці інвестування та ведення справ фонду. В обмін фонд отримував 8 млн. дол. США (інші 12 млн. дол. партнери повинні були профінансувати спільно). У разі успіху партнери мали право викупити частку

удержави за тією самою ціною. Процентна ставка становила 7% від прибутку. При цьому розвиток венчурного бізнесу супроводжувався адміністративними заходами, що сприяли створенню сприятливого інвестиційного клімату: іноземні венчурні фонди, які не підлягають оподаткуванню у своїх країнах, звільнялися від податків за умови інвестування до місцевих венчурних фондів; приватні особи (не професійні інвестори на ринку цінних паперів) звільнялися від податку на дохід з капіталу при продажу цінних паперів національних компаній, які котирувались на іноземних фондових ринках. У результаті кошти, зібрані венчурними фондами в Ізраїлі, становили в 1999 р. 0,85% ВВП (для порівняння: в країнах Європейського Союзу цей показник дорівнював 0,3%,

уСША - 0,57%). У 2003 р. у країні діяло понад 100 венчурних фондів, в

управлінні яких уже перебувало близько10 млрд. дол. США [5]. Таким чином була забезпечена необхідна "критична маса" для інвестицій у високотехнологічні проекти.

Надання податкових пільг і преференцій (Канада, Великобританія,

Нідерланди, Швеція). У Великобританії, наприклад, з 1994 р. діє система підтримки підприємництва (Enterprise Investment Scheme), яка являє собою новий варіант програми підтримки малого бізнесу (SmallBusiness Expansion Scheme), що реалізується урядом з 1983 р. Метою системи є надання допомоги малим фірмам в отриманні акціонерного капіталу від зовнішніх інвесторів. Фірми, що реалізують ризикові проекти, отримують податкові пільги (до 20%), а також звільняються від сплати податків на доходи від

33

приросту капіталу в результаті зростання ринкової вартості активів. У

результаті фірма може зібрати протягом року до 1 млн. фунтів стерлінгів.[24]

Застосування гарантійних схем (Нідерланди). У 1981 р. уряд цієї країни ініціював програму гарантій для стимулювання створення та зростання приватних компаній. Всіляко підтримував створення приватних фондів венчурного капіталу. У рамках цієї програми фондам, які вкладали свої кошти в малі та середні підприємства (МСП), надавалися гарантії, що частина їх збитків буде відшкодована урядом. На практиці це означало, що держава компенсувала фонду приблизно 50% збитків, отриманих у результаті ризикових інвестицій у МСП. Інша половина зараховувалась на збитки, які віднімались з оподатковуваної бази. У результаті реалізації програми гарантій у Нідерландах з'явилося понад 80 нових фірм венчурного капіталу,

які працюють із компаніями різного розміру, різної галузевої спрямованості і перебувають на різних етапах розвитку.

Надання позик малим і середнім підприємствам під низькі відсотки.

Прикладом застосування на практиці даного підходу є Данія, де заходи щодо полегшення доступу МСП до фінансових ресурсів почали розроблятися в

1990-ті рр. Відповідно до урядової програми кредитного фінансування розвитку бізнесу невеликим фірмам для розробок інноваційних проектів видаються позики. Більше того, у разі невдачі передбачається навіть списання боргів. [25]

Державне фінансування малих фірм. Таку програму в 1995 р. розробила Німеччина. Схема передбачала державне фінансування малих фірм, що роблять інноваційні продукти або послуги, разом з компаніями приватного сектора. І державою гарантується повернення 75% вартості позики, які надаються їм приватними кредитними установами, якщо таке підприємство збанкрутує.

Австрія також створює Інвестиційний Інноваційний Фонд з метою збільшення фінансування починаючих фірм, шляхом надання засобів приватним фондам. Фінансована урядом Програма кредитного фінансування

34

розвитку бізнесу у Данії, передбачає видачу позичок невеликим фірмам для розробок технологічно-орієнтованих проектів. При цьому, у випадку невдачі передбачається прощення боргів.

Тобто позички, які пропонують уряди, найчастіше недоступні з інших джерел, надаються на більш привабливих умовах, ніж приватні кредити.

Вони можуть мати більш низькі процентні ставки або тривалі періоди повернення і навіть бути безповоротними.

Таким чином, на сьогоднішній день європейський венчурний бізнес навіть більшою мірою, ніж американський, орієнтований на реальну підтримку й розвиток малих і середніх підприємств, особливо на стадії розширення.

В останній час дедалі більше активізується діяльність європейських товариств, спрямована на стимулювання інноваційної діяльності малих і середніх підприємств за рахунок системи європейських позик. Завдяки гармонізації оподаткування та інших регуляторних засобів в просторі єдиного європейського ринку зараз заохочується й створення європейських консорціумів ризикового капіталу.

За останній період значний розвиток венчурна індустрія одержала не тільки в європейських країнах, але й у Японії, Китаї, Республіці Корея,

Сінгапурі, Ізраїлі, Австралії, Чилі, Мексиці.

Загальний світовий ринок венчурного капіталу в середині 90-х

перевищив 100 млрд. дол. За один тільки 1996 р. нові інвестиції венчурного капіталу в США становили майже 10 млрд. дол., а на європейському континенті – майже 8 млрд. дол. Загальний річний обсяг у 1997 р.

оцінювався в 20-25 млрд. дол., причому на ринок венчурного капіталу США припадало 12,7 млрд. дол., Європи – 10 млрд. дол. [20]

Щодо ситуації на ринку венчурних інвестицій сьогодні, то потрібно відмітити те, що в останні роки на тлі повільного відновлення світової економіки і нестабільної ситуації на фондових ринках посилюється глобалізація венчурного капіталу. Економічне зростання, що спостерігається

35

в країнах, що розвиваються, спричиняє структурні зміни на венчурному ринку.

Глобалізація венчурного капіталу проявляється по-різному: починаючи з залучення компаніями зарубіжного фінансування та виходу на іноземні фондові біржі або продажу іноземному стратегічному інвестору і закінчуючи все більш поширеною практикою відкриття фондами представництв за кордоном та сприяння своїм портфельним компаніям в роботі на нових ринках.

Тенденція до освоєння ринків відображається в географічній закономірності розподілу існуючих і появи нових світових центрів зосередження венчурного капіталу. Найімовірніше, США залишаться лідером у сфері венчурного капіталу в середньостроковій перспективі, однак протягом останніх 10 років обсяг венчурних інвестицій у США постійно знижувався. З іншого боку, в Китаї, Індії та інших країнах з'являються активно зростаючі інноваційні центри й талановиті підприємці, а інвестори,

принаймні на даний момент, фокусують увагу на менш ризикованих операціях з новими компаніями, що перебувають на більш пізніх етапах розвитку.

Розвиток світового ринку венчурних інвестицій проілюстровано на діаграмах (рис. 1.2. та 1.3.)

36

Обсяг інвестицій, млрд. долларів

60

50

40

30

Обсяг інвестицій, млрд.

долларів

20

10

0

2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013 (III
						кв.)
Рис. 1.2. Обсяг венчурних інвестицій на глобальному ринку [26]

	Кількість угод
7000
6000
5000
4000
3000				Кількість угод

2000

1000

0

2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013 (ІІІ
						кв.)

Рис. 1.3. Кількість угод, укладених на глобальному ринку венчурних інвестицій [26]

Як бачимо з рисунків, в 2013 році (тут і далі за 2013 рік наводяться дані за станом на 30 вересня, якщо не зазначено інше) в світі було оголошено про

4011 венчурних угоди із сукупним обсягом 33,2 млрд. доларів (тут і далі

37

суми вказані в доларах США). Ці інвестиції здійснювалися в самих різних країнах, секторах і на різних етапах: від вкладення капіталу в створення

компаній і їх первісний розвиток (ангельські

і посівні інвестиції) до більш великих інвестицій на більш пізніх стадіях росту.

Різкий спад активності в області залучення венчурного капіталу в 2009

році продемонстрував, що венчурний ринок серйозно постраждав від світової фінансової кризи 2008 року. Спад 2009 року змінився зростанням в 2010-2011

роках. Його пік припав на 2011 рік, однак у 2012-2013 роках відбулося чергове падіння. У період з 2010 по 2011 рік в галузі спостерігалося відновлення кількості венчурних фондів та розмірів операцій. У 2012 році тенденції на ринку різко змінилися: загальна кількість фондів скоротилася на

13% - з 323 у 2011 році до 280 в 2012 році, а обсяги угод - з 46,8 до 33,2 млрд доларів. Дані показники наочно демонструють, що невизначеність у світовій економіці сильно позначилася на венчурних інвестиціях в останні два роки.

Це також підтверджується тим, що LP-інвестори (Limited Partners, інвестори з обмеженою відповідальністю) в зазначений період прагнули передавати кошти в управління найбільш відомим брендам, вибираючи фонди з максимальним досвідом і позитивною історією виходів.

В цілому на світовому рівні відбулося падіння інвестицій в компанії на всіх стадіях розвитку. Однак при цьому найбільший інтерес інвесторів як і раніше викликають компанії, що знаходяться на стадії реалізації продукту, а

найбільш помітне скорочення інвестицій відбулося відносно стартап-

компаній (тобто тих, які мають найменш передбачувані перспективи).

У 2013 році зниження обсягів залучених коштів і числа раундів продовжилося. У 2013 році загальний настрій учасників ринку так само визначився уповільненням зростання світової економіки, що в свою чергу відбилося на загальному обсязі венчурних інвестицій. На всіх світових ринках обсяги фінансування компаній на початкових стадіях розвитку знизилися. Однак навіть в умовах нестабільності на ринках капіталу

38

протягом останніх п'яти років середня прибутковість венчурних інвестицій по оцінці бізнесу на наступний день після IPO становила 19%. Згідно з даними звіту EY «Правильна команда, правильна історія, правильна ціна», опублікованого в лютому 2013 року, близько 40% інституційних інвесторів вважають, що на швидкозростаючих ринках вартість компаній оцінюється вище. [26]

Венчурна індустрія в нашій країні сьогодні все ще знаходиться на початковому етапі свого розвитку. Започаткуванням розвитку венчурних фондів в Україні можна вважати дату прийняття першого законодавчого акту, що регулює діяльність інститутів спільного інвестування. З 2001 року в Україні діяв Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 № 2299-III, який в 2012 році був оновлений актуальним на сьогодні Законом України «Про інститути спільного інвестування» від 05.07.2012 № 5080-VI. [27]

Затяжна економічна криза в Україні, стагнація національного фондового ринку, впровадження законодавчих нововведень і податкових змін у сфері інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ) негативно вплинули на розвиток індустрії управління спільними інвестиціями в Україні.

В Україні триває згортання діяльності професійних учасників ІСІ. За 2013 рік кількість компаній з управління активами (далі - КУА), які вийшли з бізнесу, перевищила створення нових. За станом на кінець 2013 року в Україні функціонувало 347 КУА проти 409 КУА в 2008 році. У I кварталі 2014 року продовжилася тенденція до скорочення КУА: їх кількість знизилася до 343 компаній.

Одночасно з цим погіршилася динаміка зростання зареєстрованих ІСІ, зокрема пайових венчурних фондів. На кінець 2013 року в Україні було зареєстровано 1250 ІСІ, які досягли нормативів. Серед них 861 пайовий венчурний фонд і 170 корпоративних венчурних фондів. У I кварталі 2014 року загальна кількість корпоративних венчурних фондів скоротилася ще на 5 одиниць - до 165.

39

Незважаючи на загальноекономічне зниження активності в Україні зростання вартості активів венчурних фондів продовжилося, проте його темпи не порівнянні з докризовим періодом. Середньорічний приріст вартості чистих активів венчурних фондів починаючи з 2009 року становив близько 20%. Загальна вартість активів венчурних фондів ІСІ в управлінні КУА станом на I квартал 2014 року склала 176,76 млрд грн (табл. 1.2.).[28]

Таблиця 1.2.

Венчурні фонди в Україні

Рік (на	Кількіст	Кількість	Пайові	Корпоративні	Вартість	Приріст
кінець	ь КУА	ІСІ	венчурні	венчурні	активів	вартості
періоду)			фонди	фонди	венчурних	активів
					фондів, млн.	венчурних
					грн	фондів, %
2007	334	577	423	34	36 452	243
2008	409	888	636	45	58 694	161
2009	380	985	690	50	76 028	130
2010	339	1 095	755	72	96 976	128
2011	341	1 125	772	95	116 901	121
2012	353	1 222	829	144	145 912	125
2013	347	1 250	861	170	168 183	115
I кв.	343	1 243	865	165	176 759	105
2014

Основним завданням українських венчурних фондів є оптимізація оподаткування в частині звільнення від податку на прибуток. Податок на прибуток сплачують тільки учасники фонду після завершення його діяльності. Самі ж доходи фонду не є об'єктом оподаткування до моменту,

поки вони перебувають в активах фонду. Це дозволяє реінвестувати кошти в межах діяльності венчурного фонду без проміжного оподаткування.

Венчурні фонди широко використовуються в якості елемента внутрішньокорпоративної системи управління власністю і фінансовими потоками в холдингових структурах. При цьому сам фонд виступає основним

40

держателем активів, корпоративних прав. Такий механізм дозволяє видавати кредити компаніям холдингу без сплати податків і зі зменшенням бази оподаткування прибутку на підприємствах, які отримують позики.

Часто венчурні фонди в Україні не переслідують ідею спільного інвестування. Вони створюються під активи одного клієнта для реалізації короткострокових проектів або окремих фінансових схем. Отже, входження зовнішніх інвесторів у венчурний фонд не передбачається.

Класичні принципи діяльності венчурних фондів в Україні тільки починають зароджуватися. Венчурний ринок України характеризується обмеженою кількістю професійних гравців і дефіцитом «справжнього» венчурного капіталу.

Сьогодні класичні венчурні інвестори в Україні - це, насамперед,

поодинокі венчурні фонди та інвестиційні компанії, бізнес-інкубатори та акселератори, бізнес-ангели і серійні підприємці. Поки ще венчурних фондів дуже мало, але вони вже готові розглядати і підтримувати багато напрямків українських інвестиційних проектів, особливо в сфері IT на різних стадіях.

Вони орієнтовані як на внутрішній, так і на міжнародні ринки. Серед найактивніших венчурних фондів, які розглядають можливість інвестування в Україні, можна виділити наступні: TA Venture, Владним Group, AVentures

Capital, Detonate Ventures,Chernovetskyi Investment Group, Dekarta Capital,

Vostok Ventures, Global Technology Foundation, Венчурний фонд Буковина.

В Україні існує значний попит на інвестиції венчурних фондів. У той же час часто ініціатори інвестиційних проектів не готові запропонувати якісні інвестиційні продукти. Венчурні інвестори в Україні стикаються з проблемою якості підготовки та життєздатності інвестиційних проектів.

Венчурні інвестори, як правило, використовують професійний підхід до відбору проектів та інвестування. У той же час рівень фінансово-економічної грамотності ініціаторів і якість підготовки документації більшості проектів є недостатнім, щоб спілкуватися з ними однією мовою.[28]