Магістерська. Пустельник Т

81

-програміст Google в Феніксі - $174.000 в рік;

-програміст Google в Каліфорнії - $197.000 в рік;

-програміст Google в Чикаго - $222.000 в рік;

-програміст Google в Нью-Йорку - $242.000 в рік.

Google платить $ 8000 на рік за продовження освіти співробітників.

Якщо співробітник приверне ще одного працівника в компанію Google і

він пропрацює протягом 60 днів, Google виплатить першому $ 2000.

В залежності від того, як довго працюють в Google, співробітники отримують до 25 днів оплачуваної відпустки на рік.

2.Адміністративні. Сюди входять інструктаж, рекомендації,

консультації з вищим керівництвом, наради та зустрічі співробітників з головними директорами.

3. Соціально-психологічні. Це робота в команді, авторитет керівництва, корпоративні свята, поїздки, відпочинок для згуртування колективу, політика «компанія для співробітника», гнучкий графік роботи.

Компанія має дуже сильну корпоративну культуру, на роботу приймаються люди, які дійсно мають дуже великі знання у відповідних сферах.

Корпорація дуже дбайливо ставиться до своїх працівників, стимулюючи їх діяльність. Керівництво дбає про те, щоб співробітники компанії відчували себе на роботі, як вдома. Тому в офісах компанії є медичні та масажні кабінети, більярдні та тенісні столи, самі офіси виконані в стилі тієї країни,

де вони знаходяться. Кожну середу збираються загальні збори з головним керівництвом, де будь-який співробітник може задати свої питання або внести пропозицію.[52]

Стиль управління в Google демократичний.

Цей стиль характеризується наданням підлеглим самостійності в межах виконуваних ними функцій та їх кваліфікації. Це колегіальний стиль, який дає більшу свободу діяльності підлеглих під контролем керівника.

82

Підприємства, де домінує демократичний стиль, характеризуються високою децентралізацією повноважень. Підлеглі беруть активну участь у підготовці рішень, користуються свободою у виконанні завдань. Створені необхідні передумови для виконання роботи, проводиться справедлива оцінка їх зусиль, спостерігається шанобливе ставлення до підлеглих і до їх потреб.

Керівник вкладає багато зусиль в створення атмосфери відкритості і довіри з тим, що якщо підлеглим знадобиться допомога, вони, не соромлячись, можуть звернутися до керівника. [53]

Повертаючись до залучення коштів, слід відмітити, що Google виходила на ринок, коли популярний на теперішній час метод залучення коштів краудфандинг ще не оформився як такий, хоча історія становлення цього виду об’єднання ресурсів сягає часів зведення Статуї Свободи в Сполучених Штатах. Сама статуя була подарунком від Франції, а п'єдестал повинен був бути сплачений США, але уряд на тому етапі не хотів за нього платити. Тоді американський видавник і журналіст Джозеф Пулітцер звернувся до читачів своєї газети, запропонувавши їм самим зібрати гроші на створення п'єдесталу. Люди повинні були пожертвувати від 1 долара - і тоді вони отримували маленьку модель статуї. Якщо вони давали 5 доларів, то модель була побільше. Це дуже схоже на сучасні краудфандинговые проекти. Більш

100 тисяч чоловік пожертвували тоді гроші, і п'єдестал був побудований. [54]

Взагалі, термін краудфандинг походить від слів «сrowd funding», що означає буквально «натовп» та «фінансування», тобто термін означає колективну співпрацю людей, які добровільно об’єднують свої гроші або інші ресурси, як правило, через Інтернет, задля підтримки інших людей або організацій. [55]

Сьогодні такий напрямок фінансування бізнес, творчих та інших проектів дуже популярний. І Google, будучи стабільною великою компанією,

використовує можливості об’єднання ресурсів по-своєму.

83

Хоча визначення самого краудфандингу не виключає того, що об’єктом спільного збору будуть не фінансові кошти, а інші ресурси, проте існує і інше поняття, яке більш точно описує сучасний підхід Google до обєднання колективних зусиль.

Таким поняттям є краудсорсинг – передача деяких виробничих функцій невизначеному колу осіб, вирішення суспільно-значущих задач силами добровольців, часто координуючих при цьому свою діяльність за допомогою інформаційних технологій. [56]

Google використовує краудсорсинг, як вид краудфандингу, наступним чином. Користувачі можуть створювати додатки на основі платформ фірми.

Вони легко тестуються, запускаються та розміщуються в системі Google, яка має величезну армію користувачів по всьому світу – 132 млн. людей, а також величезні можливості взаємодії з клієнтами. Виграють обидві сторони:

продукт Google отримує широке розповсюдження, а партнери компанії направляють зусилля на розробку функціональності. Наприклад, компанія

Zillow.com, яка торгує нерухомістю, може зосередитись на отриманні високоякісних даних про купівлю-продаж, де про мапи потурбується Google

або Microsoft. Таку схему використовують незалежні розробники при створенні «машапів» - інформаційних додатків, що об’єднують дані і програмну функціональність із декількох зовнішніх джерел в інтегровану систему обслуговування. Наприклад, на Housingmaps.com об’єднані дані з

Craigslist та Google Maps, що дозволяє за допомогою карти шукати квартири,

що здаються в оренду. Така комбінація послуг цікаво впливає на умови конкуренції та продуктивність, породжуючи новий економний клас інновацій.

Ця модель володіє багатьма перевагами. Взаємодія забезпечує безперервний зворотній зв'язок, за допомогою якого Google може поступово удосконалювати свій продукт. Крім того, операційна платформа цікава рекламодавцям, оскільки доносить їх оголошення до клієнтів. Співпраця на

84

Google незалежних розробників, користувачів та рекламістів утворює коло добробуту, приносячи вигоду всім, особливо Google. [57]

Таким чином, можна сказати, що менеджмент стартап-проектів базується на принципах управління проектами та венчурному управлінні і багато в чому відрізняється від лінійного управління процесами в компанії.

Великий вплив на менеджмент саме стартапу здійснює обмеженість в ресурсах і термінах і необхідність постійно знаходити баланс між ними задля максимізації кількісних та якісних результатів. Обмеженість в ресурсах знаходить своє відображення і в людських ресурсах. Команда стартапу складається, як правило, з кількох осіб, які повинні володіти великим спектром компетенцій.

Одним з важливих питань при управлінні стартапом як венчурним проектом є залучення інвестицій, без якого втілення ідей і розробок в життя неможливе. Сьогодні використовуються як класичні способи залучення інвестицій, тобто через інституційних та приватних інвесторів, так і нові способи, такі як краудфандинг, які, з одного боку, розширюють можливості для багатьох проектів, але, з іншого боку, потребують не меншої підготовки та сконцентрованості.

В управлінні стартапом також важливе місце відіграє вміння менеджменту мотивувати свою команду, адже працювати доводиться в жорстких умовах і результат не завжди приходить одразу. Тому створення правильної атмосфери та знаходження правильних стимулів також відіграє важливу роль у досягненні цілей проекту.

Крім цього, інноваційна діяльність завжди потребує нових ідей,

несподіваних рішень, оригінальних поглядів на традиційні процеси. Тому,

незважаючи на те,що стартап, як правило, обмежені кількістю виконавців цього проекту, вони зацікавлені у залученні якомога більшого кола однодумців. Тому використовується такий метод як краудфандинг. Від менеджера стартапу вимагається не тільки вміння управляти інноваційним проектом, залучати інвесторів, а і використовувати , а часто і створювати,

85

навколишнє середовище, як інструмент стимулювання ідей і розвитку проекту.

2.3. Місце бізнес-плану та техніко-економічного обґрунтування в старт-ап проекті

Важливе місце в управлінні новостворюваним бізнесом займає такий документ як бізнес-план. Для того, щоб розкрити важливість даного документа для стартап-проекту, почнемо з визначення поняття бізнес-плану.

Бізнес-план - термін англійського походження (англ. business plan) і

дослівно перекладається як план підприємницької діяльності.

Місткість поняття бізнес-плану пояснює існування великої кількості його визначень. [58] Наприклад, згідно з більш повними тлумаченнями,

бізнес-план - це: письмовий документ, що описує характер підприємницької діяльності, стратегію продажів та маркетингу та фінансове підґрунтя і містить прогноз прибутків та збитків. [59]

Також бізнес-план є детальним планом господарської та комерційної діяльності, який містить програму постачання, виробництва, збуту продукції і можливий прибуток.[60]

Інші автори стверджують, що бізнес-план – це детальний план підприємницької діяльності на певний період, який встановлює показники,

яких має досягнути підприємство. [61]

Крім цього – це внутрішньофірмовий документ, що представляє основні аспекти комерційного підприємства, що розробляється, аналіз проблем, що виникають, можливі «перешкоди» і методи їх подолання, показники-

індикатори, за якими доцільне стеження за поточним станом справ також є бізнес-планом [62]

З вищезазначених визначень бачимо, що бізнес-план являє собою план розвитку нової компанії. Тому інформація, яку він містить, повинна бути

86

максимально ясною і короткою, зрозумілою для потенційних партнерів та інвесторів.

Бізнес-план нерідко плутають з техніко-економічним обґрунтуванням

(далі - ТЕО), планом маркетингу, його роблять синонімічним з корпоративним, стратегічним, тактичним, оперативним плануванням. І якщо бізнес план дійсно можна назвати різновидом корпоративного, стратегічного,

тактичного і оперативного планування, то ТЕО є окремим документом, що передує бізнес-плану, а план маркетингу - є складовою частиною бізнес плану, який охоплює всі можливі цілі діяльності компанії: окрім маркетингових, виробничих, фінансових і кадрових.

Техніко-економічне обґрунтування доцільності залучення венчурних інвестицій – це процес визначення спроможності новаторської ідеї щодо створення вартісної цінності майбутнього бізнес-проекту. Якщо при проведенні техніко-економічного обґрунтування ідея отримує позитивну оцінку щодо доцільності залучення венчурних інвестицій, то наступним кроком у створенні бізнесу є побудова ґрунтовного бізнес-плану для капіталізації проекту. Якщо ж новаторська ідея на етапі техніко-

економічного обґрунтування доцільності залучення венчурних інвестицій не отримує позитивної оцінки, то,відповідно, команда стартап-проекту не переходить до етапу розробки бізнес-плану проекту. Процедура техніко-

економічного обґрунтування стартап-проекту на предмет можливості й успішності перетворення новаторської ідеї на інновацію здійснюється задля виявлення інноваційного проекту, в який варто вкладати інвестиційні ресурси, час, енергію та мережеві ресурси насамперед неформальних інвесторів – як засновників, так і бізнес-янголів, та для якого у подальшому варто розробляти бізнес-план з перспективою на перетворення інноваційної ідеї у повноцінний бізнес з високим коефіцієнтом капіталізації, тобто створювати венчурну компанію. Зауважимо, що застосування методики техніко-економічного обґрунтування не гарантує успішного перетворення новаторської ідеї на інновацію, а лише підвищує ймовірність того, що

87

венчурні інвестори правильно оберуть стартап-ідею, яка у майбутньому перетвориться на прибутковий венчурний проект й започаткує успішну венчурну компанію, що постане об'єктом інституційних венчурних інвестицій. [63]

Розробку повноцінного бізнес-плану інноваційного венчурного бізнес-

проекту можна починати з моменту, коли бізнес-ідея остаточно «визріла» і

отримала матеріальне втілення у вигляді промислового зразка продукції і технології виробництва або у вигляді технології надання послуги.

Якщо існує тільки бізнес-ідея або виготовлено лабораторний зразок продукції, то необхідно завершити експериментальну стадію проекту і лише потім приступати до розробки бізнес-плану.

Документ «Бізнес-план» інноваційного венчурного бізнес-проекту по своїй структурі принципово не відрізняється від традиційного бізнес-плану.

Однак, технологія розробки бізнес-плану інноваційного венчурного бізнес-проекту відрізняється від розробки бізнес-плану традиційного бізнес-

проекту тим, що потрібно надати більш докладний опис нововведення,

нового продукту, нової технології, а також зібрати переконливу аргументацію на користь успішності виведення нового продукту на ринок.

Також специфікою бізнес-плану інноваційного венчурного бізнес-

проекту є те, що його користувачами (оцінювачами бізнес-проекту) будуть венчурні інвестори. Тому зміст і оформлення бізнес-плану інноваційного венчурного бізнес-проекту має бути формою активної презентації бізнес-

проекту, спрямованої на подання бізнес-проекту венчурним інвесторам.[64]

Загалом, основні цілі написання бізнес-плану включають в себе необхідність для підприємця:

-отримати кошти від венчурного інвестора;

-визначити цілі підприємства чи проекту та сформувати шляхи їх досягнення;

88

-підвищити ефективність контролювання діяльності підприємства на усіх його етапах та в усіх сферах, а також забезпечити необхідні заходи з регулювання виявлених відхилень;

-у разі потреби визначити новий напрямок діяльності чи внести зміни до стратегії розвитку підприємства;

-закласти основні ідеї угоди між сторонами інвестування тощо.

Загалом, виділяють декілька ключових елементів, характерних для всіх бізнес-планів. Ці елементи змінюються відповідно до основної мети плану.

Різні джерела фінансування - банки, венчурні компанії, інвестиційні фонди -

також будуть диктувати ступінь необхідної деталізації. Тому необхідно враховувати вимоги до побудови і розкриття інформації у бізнес-плані залежно від потреб цільової аудиторії інвесторів.

Основні розділи бізнес-плану венчурного підприємства:

1. Резюме. Даний елемент повинен дати венчурному капіталісту перше уявлення щодо пропозиції, компанії, проекту. Резюме - це частина бізнес-

плану, в якій містяться всі основні відомості з подальших розділів.

2. Бізнес і його перспективи. Даний розділ повинен висвітлювати, так звані, унікальні сторони бізнесу, що започатковується. В розділі розкривається інформація щодо: загальних відомостей про бізнес, історію компанії, майбутнє компанії, унікальністьбізнесу, дані щодо продукту чи послуги, інформацію щодо споживачів і покупців пропонованого товару,

портфель замовлень, персонал підприємства.

3. План виробництва. У даному розділі слід висвітлити питання основного виробництва та виробничих процесів, описати основне виробниче обладнання, виробничі будівлі і споруди, розкрити інформацію про наявні,

очікувані та перспективні патенти і торгові марки, розвиток подальшої науково-інноваційної діяльності.

4. Маркетинговий план. У даному розділі бізнес-плану представляються результати аналізу галузі чи ринку, рівня конкуренції на ринку, особливості маркетингу та прогноз збуту пропонованої продукції.

89

5. Менеджмент. У цьому розділі надається перелік всіх керівників підприємства із зазначенням їх посади, віку, подається опис ключових працівників для компанії, їхні функціональні обов’язки та відповідальність,

визначається які зміни у керівному складі будуть необхідними у найближчому майбутньому.

6. Інвестиційний план (потреба в інвестиціях). У розділі описуються вартість і структура капіталовкладень даного проекту, необхідні для даного етапу види і типи фінансування, період окупності інвестицій у проект,

співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування при реалізації даного проекту тощо.

7.Ризики (фактори ризиків). У цьому розділі здійснюється опис усіх потенційних ризиків, властивих інвестиційному проекту, за кожним видом ризиків.

8.Аналіз діяльності і прогнози.У даному розділі здійснюється представлення відповідних прогнозів на 3-5 років, об’єднаних в рамках єдиної моделі у розрізі місяців і кварталів.

9.Фінансовий план і прогнози. Проводиться загальний аналіз минулих і теперішніх операцій компанії, а також прогнози її розвитку.

10.Повернення інвестицій і вихід (Exit). Вихід інвесторів із проінвестованого підприємства є особливістю саме венчурного підприємництва та суттєво відрізняє бізнес-план венчурного підприємства від інших.

11.Додаткові матеріали і додатки. Цей розділ, як правило, включає щорічні звіти, на які були посилання вище, проспекти і каталоги

компанії.[65]

Отже, ряд знакових відмінностей демонструють чітку диференціацію понять бізнес-плану та ТЕО:

1) Бізнес-план розробляється після завершення ТЕО і констатації за допомогою останнього здійсненності бізнес-можливості, застосовності і прибутковості бізнес-проекту;

90

2) ТЕО включає вивчення ринку, розрахунки, аналіз та прогнозування.

Бізнес-план, окрім цього, формулює тактику та стратегії втілення бізнес-

задуму.

3) ТЕО бере до уваги весь можливий спектр альтернатив розвитку бізнес-проекту. Бізнес-план фокусується на одному або декількох сценаріях як платформі для побудови бізнесу. [66]

Отже, роль ТЕО - дослідження і виявлення життєздатності бізнес-ідеї,

воно дає зелене світло для підприємця/інвестора, роль бізнес-плану -

втілення бізнес-ідеї у реальність, він дає керівництво до дії для підприємця/інвестора.

У підприємницькій діяльності бізнес-план є одним із перших кінцевих продуктів проекту. Спеціалісти мають здійснити детальний аналіз ринків збуту продукції, розрахувати витрати на одиницю ресурсів, визначити операційні витрати, кількість необхідної робочої сили, ставки заробітної плати, моменти входу/виходу на ринок тощо. Усі прогнозовані параметри проекту відображаються у масивних деталізованих місячних, квартальних і річних Excel-проформах звітності. Побудова бізнес-плану є кропіткою справою, що потребує значних витрат часу, ресурсів та енергії. Деякі вчені розглядають бізнес-план як усюдисущий інструмент планування операційної діяльності підприємства. Проте не всі дослідники вважають таке ототожнення актуальним і наголошують на необхідності зміщення акцентів при розробці бізнес-плану інноваційного проекту з традиційної методики на альтернативну.

Деякі дослідники, а також і самі інвестори, зазначають, що для венчурного підприємництва, що є різновидом інноваційного підприємництва та відмінним за своїми характеристиками від звичайного бізнес-

підприємництва, комплексний бізнес-план не є першочерговим і необхідним інструментом у реалізації стратегічних програм та досягненні ключових показників ризикової діяльності. Навпаки, типовий бізнес-план може лише ускладнити процес оцінювання менторами новаторських ідей стартап-