- •1.Культура: підходи до вивчення, сутність, ознаки.
- •2.Функції культури
- •3. Самобутність культури східних слов’ян.
- •4.Міфологія і мистецтво східних слов’ян.
- •5.Трипільська культура.
- •6. Кімерійці, скіфи і сармати в Україні.
- •7. Походження слов’янських мов.
- •8.Язичницькі міфи та обряди.
- •12.Давньоруські літописи.
- •13.Визначні архітектурні пам’ятки Київської Русі.
- •14. Пам’ятки культури Київської Русі.
- •15. Мозаїка як вид монументального мистецтва.
- •16. Загальні тенденції розвитку української культури хіv–хvі ст..
- •18. Роль козацтва в розвитку української культури.
- •19. Козацькі літописи
- •20.Українські народні думи та пісні XV–XVII ст., їх тематика та особливості.
- •21.Культурна місія братств і братських шкіл.
- •22. Внесок Києво-Могилянської академії в розвиток української культури.
- •23. Історія українського друкарства.
- •24. Загальна характеристика українського бароко.
- •25. Перші подихи бароко в архітектурі з’являються майже рівночасно в
- •38. Драматургія ф. Прокоповича.
- •39. “Кобзар” т. Шевченка.
- •40. Драматургія т. Шевченка.
- •41. Античні мотиви у творчості т. Шевченка.
- •42. Т. Шевченко – художник
- •43. Микола Гоголь і Україна
- •44. Національно-культурне відродження в Україні на межі хіх– хх ст.
- •45. Поезія і. Франка
- •46. Проза і. Франка
- •47. Лірика Лесі Українки.
- •48. Драматургія Лесі Українки.
- •50. О́льга Юліа́нівна Кобиля́нська — українська письменниця, учасниця феміністичного руху на Буковині.
- •62 . Феномен української радянської культури
- •63. Україна в роки війни
- •64.Тоталітаризм і українська культура 50-80-х років хх ст.
- •65. Творчість Павла Тичини
- •67. Творчість в. Стуса.
- •68. Кіномистецтво рад. Україні.
- •69. Культурне життя української Діаспори
- •70.Творчий доробок о. Довженка.
- •1926 Вася-реформатор
- •72.Українська державна символіка, її джерела.
- •80. Релігійна ситуація в незалежній Україні.
- •84.Рок--музика в Україні.
- •85.Сучасна академічна музика в Україні: Сильвестров, Скорик, Карабиць, Грабовський.
- •86. Театральне мистецтво в сучасній Україні.
- •87.Сучасна українська література.
62 . Феномен української радянської культури
Культурний розвиток України у 20-і роки - один з разючих феноменів української історії. Країна, що пережила найважчу війну, вимушена відновлювати абсолютно зруйновану економіку, яка втратила багатьох видатних вчених, письменників переживає справжній культурний злеет
Цей факт визнається не тільки прихильниками, але і критиками радянської влади. Справа в тому, що революція привела в рух різні соціальні сили, дала відчуття свободи, створення нового, незвіданого. Серед майстрів культури були і гарячі прихильники нової влади, і аполітичні люди, і противники більшовизму, які в розвиткові національної культури вбачали певну альтернативу незалежності, що не здійснилася. В умовах НЕПу, до внутрішньопартійної боротьби допускалися елементи демократії. Уперше за довгі роки українська культура отримала державну підтримку. Негативне ставлення до радянської влади, до її політики спричинило значну еміграцію діячів літератури і мистецтва (В.Винниченка, С.Черкасенка, Т.Шаповала, Д.Донцова, М.Садовського, О.Олеся). Твори письменників-емігрантів донедавна замовчувалися або спотворювалися, вони були огульно зараховані до буржуазно-націоналістичних, контрреволюційних. У свою чергу стара інтелігенція, в тому числі і художня, не влаштовувала нову владу ні кількісно, ні за своїм світоглядом. Було поставлене завдання виховання, підготовки робітничо-селянської інтелігенції, якій повинні бути властиві ідейність, старанність, конформізм. Культура ставала частиною політики правлячої партії, мала виконувати її соціальне замовлення, суворий партійно-державний контроль став всеохоплюючим. Радянська влада в галузі ідеології, культури проводила політику коренізації, яка в Україні отримала назву українізації. Українізація передбачала підготовку, виховання і висунення кадрів корінної національності, організацію шкіл всіх рівнів, установ культури, видавництво газет, журналів і книг українською мовою. Проведення політики українізації враховувало два аспекти: 1)Українізація як така - створення необхідних умов для всебічного культурного і духовного розвитку національних меншин.
2)Українізація дала позитивні результати. Якщо у 1928 р. питома вага газет українською мовою становила 56% загальних тиражів, то у 1930 р. - 89%. Вже у 1924-1925 рр. було виділено 13 національних районів, в тому числі німецькі, болгарські, польські та єврейські.
63. Україна в роки війни
Цей період охоплює близько 15 років — із середини 40-х до кінця 50-х років. Його можна поділити на два історичних відрізки, що істотно різняться. Перший характеризується напруженням сил народу у відбудові зруйнованого окупантами народного господарства і впровадженням політики морально-політичних репресій, другий — лібералізацією суспільного життя після смерті Й. Сталіна в березні 1953 p., коли було зроблено спробу змінити модель радянської системи.
Наука
У повоєнні роки розширилась мережа науково-дослідних установ, збільшилась чисельність наукових кадрів. У березні 1944 р. повернулася з евакуації Академія наук України. Вже у вересні 1944 р. у її складі було 24 науково-дослідних інститути, в яких працювало 50 академіків і 63 члени-кореспонденти. А в середині 50-х років у складі АН України були 81 академік та 100 членів-ко-респондентів. У повоєнні роки було внесено зміни в організацію наукових досліджень. Якщо в 1945 р. налічувалося 267 науково-дослідних установ, то в 1950 р. — 462, було створено понад 30 нових інститутів — радіофізики та електроніки, фізико-технічний низьких температур у Харкові.
Літуратура
У названих документах спотворювалося культурне життя в Україні, зокрема література, мистецтво, стан історичної науки, близько сотні українських діячів науки, культури і мистецтва було звинувачено в українському буржуазному націоналізмі. Особливу завзятість у цій боротьбі проявляв Л. Каганович, який у 1947 р. був першим секретарем ЦК КП(б)У. Він постійно провокував союзне керівництво, органи державної безпеки на політичні репресії щодо національно-патріотичних сил в Україні. Великої втрати зазнала українська культура в результаті вилучення з бібліотек у 1954 р. Під заборону потрапили книги багатьох політичних діячів і письменників (М. Скрипника, П. Любченка, С. Єфремова, О. Олеся, В. Еллана-Блакитного, М. Зерова, Л. Квітки, І. Микитенка, Д. Гофштейна та ін.).Обходячи політичні утиски, українські літератори доносили до читача високі ідеї гуманізму, почуття патріотизму, любові до своєї Батьківщини.
Театр
Після визволення України повертаються з евакуації і відновлюють роботу театри, створюються нові колективи, зокрема 18 у західних областях. На кінець 40-х років в Україні діяло 96 театрів.
Кіно
Великі завдання на завершальному етапі війни постали перед працівниками українського кіномистецтва. У червні 1944 р. повернулася з евакуації й одразу розгорнула свою діяльність Київська студія художніх фільмів. Відбудовчі роботи розпочалися на Одеській студії художніх фільмів. Творчим успіхом кінематографістів був вихід на екрани фільмів «Нескорені» за повістю «Батьки і діти» Б. Горбатова — про боротьбу шахтарів Донбасу проти фашистських окупантів, «Зігмунд Колосовський», «В далекому плаванні» за мотивами «Морських оповідань» К. Станюковича, «Украдене щастя», «Доля Марини», «Командир корабля» та ін.
Музика
У повоєнний час композитори звернулись до великої музичної форми, що характеризується розширенням тематики і жанрів, поглибленням образної сфери, підвищенням майстерності.