38. Драматургія ф. Прокоповича.

Феофан Прокопович — український і російський церковний діяч, учений, педагог, драматург, поет, перекладач, ректор Києво-Могилянської академії. В академії він викладав поетику, риторику, філософію, фізику, арифметику й геометрію. Ф. Прокопович віршував латинською, польською, російською і книжною українською мовами, а найбільше уславився як автор шкільних драм.До найвідоміших шкільних драм XVII ст. належать перша історична п’єса в українській літературі Феофана Прокоповича "Владимир", присвячена гетьманові І.Мазепі. Хоч у творі й висвітлено події X ст., проте образи, конфлікт драми й думки автора спроектовано на час, коли Ф. Прокопович писав цей твір. Феофан Прокопович у своїй драмі вперше звернувся до вітчизняної історії, висловив прогресивні для того часу ідеї. Замість алегоричних образів на сторінках твору змальовано живих людей. Негативним образам автор надав імена-характеристики, які промовисто вказують на негативні звички. Цей прийом використовували автори класицистичних драм. Прокопович дотримався правила “трьох єдностей” (дії, часу, місця), що теж характерно для класицизму. Разом з тим визначальним є місце барокових елементів у творі. Тут діють напівалегоричні образи бісів світу, хули і тіла – вони прагнуть допомогти Ярополкові і Жериволу, які борються проти прийняття Володимиром християнської віри. А такі дійові особи, як дух Ярополка, демони, ангели, – персоніфіковані. Як бачимо, у драмі Прокоповича поєднались ознаки класицизму з бароковими елементами, отже, можна говорити про бароковий класицизм.

39. “Кобзар” т. Шевченка.

«Кобза́р» — назва збірки поетичних творів Тараса Шевченка

У наш час під назвою «Кобзар» розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії.Уперше «Кобзар» видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло всього вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка.Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. У наш час під назвою «Кобзар» розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії. Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість цього «Кобзаря» — офорт на початку книги за малюнком Василя Штернберга: народний співак — кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, — подія величезного літературного й національного значення. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» Т. Шевченка 1840 року.

Перше видання «Кобзаря» надруковано ярижкою. Друге видання 1844 року під назвою «Чигиринський Кобзар» вийшов передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки». Третє видання «Кобзар» 1860 року надруковано коштами Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі Україною в 1859 році у Млієві. Це видання було значно повніше попередніх: сюди увійшло 17 творів і портрет Тараса Шевченка.Того ж 1860 року вийшов «Кобзарь» у перекладі російських поетів. Це останнє видання «Кобзаря» за життя автора.1867 року видано «Кобзар», до якого, окрім згаданих вище поезій, входила більша частина творів періоду заслання.Ще більш розширеним (вміщувало більшість позацензурних творів поета) було празьке видання «Кобзаря» 1876. Порівняно повне видання «Кобзаря» в Росії вперше здійснено лише 1907 року, потім 1908 та 1910.Перше радянське «канонічне» видання збірки побачило світ 1925 року за редакцією Яреми Айзенштока і Миколи Плеваки.Станом на 1985 рік в Україні збірка виходила 124 рази загальним накладом понад 8 мільйонів примірників. Низку творів із «Кобзаря» перекладено понад 100 іноземними мовами.