- •Ответы на вопросы по экзамену дпзк
- •Конституційне право зарубіжних країн як галузь права, як наука та учбова дисципліна.
- •Конституційно-правові норми і відносини в зарубіжних країнах.
- •Суб'єкти і об'єкти державно-правових відношень.
- •Система конституційного права зарубіжних країн.
- •Конституційно-правова відповідальність.
- •Загальна характеристика джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Закони як основне джерело конституційного права зарубіжних країн.
- •Класифікація різновидів джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Поняття і сутність конституції.
- •Види конституцій в зарубіжних країнах.
- •Основні риси і особливості конституцій в зарубіжних країнах.
- •Форма і структура конституцій зарубіжних країн. Форма:
- •Порядок прийняття, внесення змін і доповнень до конституції в зарубіжних країнах.
- •Внесення змін і доповнень до конституції. Скасування конституції.
- •Класифікація конституцій (відповідати на прикладах окремих конституцій).
- •Поняття, ознаки та функції політичних партій як елемента політичної системи.
- •Інституалізація політичних партій в зарубіжних країнах. Їх конституційно-правовий статус.
- •Класифікація політичних партій в зарубіжних країнах.
- •Поняття і види партійних систем.
- •Поняття та загальні риси суспільних організацій.
- •Класифікація суспільних організацій (союзів та асоціацій).
- •Система конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •Інститут громадянства в зарубіжних країнах.
- •Порядок набуття та припинення громадянства.
- •Статус іноземця і біженця в зарубіжних країнах.
- •Правовий статус апатридів та біпатридів в зарубіжних країнах.
- •Форми державного правління в зарубіжних країнах.
- •Поняття, види і ознаки сучасної монархії.
- •Президентська республіка та її ознаки.
- •Парламентська республіка та її ознаки.
- •Змішана (напівпрезидентська) республіка.
- •Форми державного (територіально-політичного) устрою зарубіжних країн.
- •Унітарна держава: поняття й ознаки.
- •Федеративні зарубіжні держави.
- •Конфедерація як форма територіально-політичного устрою держави.
- •37. Автономія: поняття та види
- •38. Політичні режими в зарубіжних країнах. Поняття та види.
- •Поняття парламенту та парламентаризму.
- •Класифікація парламентів у зарубіжних країнах.
- •Парламенти з відносно визначеною, обмеженою компетенцією (консультативні).
- •Структура парламенту і порядок його формування в зарубіжних країнах.
- •42.Склад парламенту й внутрішня організація палат, порядок роботи парламенту.
- •Порядок роботи парламенту
- •43. Основні повноваження парламентів в зарубіжних країнах.
- •Законодавчий процес у зарубіжних парламентах.
- •II. Проектна стадія.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •IV. Засвідчувальна стадія.
- •V. Інформаційна стадія.
- •Конституційно-правовий статус парламентаріїв у зарубіжних країнах.
- •Конституційно-правовий статус глави держави в зарубіжних країнах.
- •Порядок обрання і правовий статус президента в зарубіжним країнах.
- •48.Інститут вето глави держави.
- •49. Конституційно-правовий статус уряду в зарубіжних країнах.
- •Порядок формування уряду в зарубіжних країнах. Відповідальність уряду.
- •51. Повноваження уряду в зарубіжних країнах.
- •52.Конституційні засади судової влади.
- •Судові органи та судові системи в зарубіжних країнах.
- •Організація конституційного контролю.
- •Загальна характеристика конституції сша.
- •Президент сша і органи виконавчої влади.
- •Конгрес сша. Правовий статус та повноваження палат.
- •Судова система сша.
- •Конституція Франції 1958 року та її особливості.
- •Вищі органи державної влади в фрн.
-
Інституалізація політичних партій в зарубіжних країнах. Їх конституційно-правовий статус.
Найчастіше інституціалізація політичних партій пов’язується з їх правовим регулюванням. Однак, враховуючи ту обставину, що партії є також політичним інститутом, їх інституціалізація здійснюється також партійними нормами, як, наприклад, статутом політичної партії. Проте серед науковців переважає думка про те, що інституціалізація політичних партій є радше тільки правовою інституціалізацією. Остання, у свою чергу, поділяється деякими авторами на конституційну та законодавчу. До першої належать положення про політичні партії, включені до конституцій, до другої – до інших законів. Такої точки зору дотримуються польські конституціоналісти А. Потшалек та К. Вуйтович, французький конституціоналіст П. Авріль. Можна проводити і таку класифікацію, але Конституція сама по собі вже є основним законом, а, крім того, правова регламентація обов’язково звертається і до іншого законодавства, наприклад, законів про політичні партії, а також інших нормативно-правових актів. На такій позиції стоїть автор підручника "Конституційне (державне) право зарубіжних країн" Б. Страшун. На його думку, інституціалізація політичних партій виявляється у двох взаємозалежних процесах: конституціоналізації, тобто включення у конституцію основних принципів їхнього статусу, і законодавчої інституціоналізації, у результаті якої правове становище партій визначається законом досить детально.
Крім спеціальних законів, правовий статус політичних партій може врегульовуватись регламентами парламентів. У регламентах визначаються поняття партійних фракцій, їх права, вимоги до утворення тощо. Наприклад, параграф десятий регламенту бундестагу ФРН характеризує фракції як об’єднання членів бундестагу, які належать до однієї й тієї ж партії або до таких партій, які мають однакову мету і не конкурують між собою у жодній із земель. В останні роки спостерігається більш детальна регламентація діяльності партійних фракцій у парламенті.
Іншим джерелом правового статусу політичних партій є акти уряду, якими може врегульовуватись таке питання, як питання про надання партіям ефірного часу під час виборчої кампанії (Франція, Великобританія). У Німеччині це питання врегульовується відповідною адміністрацією радіо- і телекорпорацій (зокрема і на рівні земель).
Деякі держави погоджуються з нормами, створеними самими партіями. Це стосується партійних статутів, затверджених державою. До інших джерел права, що врегульовують діяльність політичних партій, належать судові прецеденти і правові звичаї.
-
Класифікація політичних партій в зарубіжних країнах.
Типи політичних партій. Політичні партії відрізняються одна від одної по декількох параметрах. Найважливішою з них є організаційна структура і характер членства.
Загальновизнаною і найуспішнішою є класифікація партій М.Дюверже, заснована на відмінностях в їх структурі і організації внутрішнього життя. За цією ознакою він виділяв кадрові і масові партії.
Кадрові партії виникали тоді, коли виборче право ще було обмеженим. Ці партії:
-
були засобом виразу політичних інтересів пануючих класів, перш за все буржуазії;
-
були націлені на перемогу на виборах, для чого прагнули не збільшення своїх рядів, а до об'єднання еліт, які могли б впливати на виборців;
-
цікавилися питаннями ідеології постільки, поскільки ті могли допомогти їх кандидатам;
-
не мали системи членства з відповідною реєстрацією і регулярною сплатою членських внесків.
Основним структурним елементом кадрових партій є комітети - згуртовані, авторитетні групи, що володіють навиками роботи серед населення. Їх основне призначення - проведення і організація передвиборних кампаній. Комітети:
-
створюються за територіальним принципом;
-
невеликі за чисельним складом і не прагнуть розширення своїх рядів, мають постійний склад активістів, що обновляється у разі потреби шляхом кооптації (введення до складу виборного органу нових членів рішенням комітету);
-
підбирають кандидатів для виборів до органів влади;
-
вивчають громадську думку, симпатії і інтереси виборців, їх очікування і вимоги;
-
допомагають лідерам у формуванні передвиборних програм;
-
працюють в «сезонному режимі»: різко активізуються напередодні і ходу виборчої кампанії до парламенту або місцевих органів влади і «затихають» після її закінчення;
-
автономні і слабо зв'язані між собою, вся їх діяльність концентрується навкруги кандидата на виборний пост.
Більшість кадрових партій - це європейські ліберальні і консервативні партії. В політичному спектрі кадрові партії знаходяться, перш за все, справа і в центрі. Центральне керівництво, очолюване лідером партії, має вирішальне слово у всіх партійних справах.
Масові партії виникають з введенням загального виборчого права. Це партії нового типу, тобто:
-
мають масовий характер;
-
орієнтовані на політичне виховання мас і формування еліт, що вийшли з народу;
-
прагнуть розповсюдження свого впливу за допомогою пропаганди своїх ідеологічних поглядів і програм;
-
мають розвинуту ієрархічну організаційну структуру, обумовлену необхідністю фінансувати партійні заходи, вести облік і контроль надходження і витрачання членських внесків і інших засобів;
-
мають строгу партійну дисципліну, покликану укріплювати єдність партії. Вона розповсюджується не тільки на рядових членів, але і партійне керівництво, а також парламентаріїв від цих партій.
Основним структурним елементом масової партії є первинні організації, які:
-
будуються як за територіальним, так і за виробничим принципом;
-
є відкритими для нових членів;
-
зацікавлені в поповненні своїх рядів, оскільки сама партія існує за рахунок членських внесків.
Масові партії, як правило, спочатку формуються зовні представницьких установ з робітників і селян. Їх політичні установки відрізняються програмністю і насиченістю ідеологічними установками, що використовується для активізації своїх прихильників. Більшість масових партій - це партії лівої орієнтації. Члени партії не тільки платять внески, але і беруть активну участь в справах партії. Масові партії більш згуртовані, володіють більшою взаємозалежністю своїх організацій по вертикалі і горизонталі.