Журналістські методи

У ЗМІ під час опрацювання найрізноманітніших повідомлень практично завжди використовують методи оцінювання кількості інформації, які порівняно простіші, ніж математичні. Проте ці методи мають специфіку застосування: по-перше, вони передбачають використання різних методів оцінювання, а тому не мають спільної одиниці вимірювання; по-друге, завжди є відносними й наближеними; по-третє, можуть бути як суб’єктивними, так і об’єктивними. Звичайно, під час опрацювання, яке здійснює людина (звісно, в умовах нормального сприйняття) чи комп’ютер, бажано спиратися лише на об’єктивні методи. При цьому методи оцінювання повинні давати приблизно такі ж результати, як і класична теорії інформації, але у відносному й наближеному вигляді.

Оцінювання кількості незнакової інформації здійснюють у таких одиницях:

— графічної — у кількості квадратних сантиметрів, які займає у виданні ілюстрація (3000 см² становлять таку поліграфічну одиницю вимірювання як авторський аркуш);

— аудіо- та відеоінформації — в одиницях часу, яку повідомлення займає в ефірі (наприклад: 30 с, 20 хв., 1 год. 15 хв. тощо).

Оцінювання кількості знакової інформації здійснюють у таких поліграфічних одиницях:

— у кількості знаків у повідомленні, в тому числі літер, цифр тощо;

— кількості рядків;

— кількості сторінок;

— кількості авторських аркушів (один авторський аркуш містить: прози — 40 тис. знаків з пробілами; поезії — 700 рядків).

Значно рідше оцінювання кількості знакової інформації здійснюють у лінгвістичних одиницях:

— кількості слів;

— кількості речень;

— кількості абзаців;

— кількості повідомлень (наприклад, в одному номері газети, в одному збірнику, в одному випуску новин).

Деякі з цих показників текстові процесори й настільні видавничі системи підраховують автоматично. Так, у текстовому процесорі Microsoft Word цю функцію виконує пункт меню Сервіс / Статистика.

У ЗМІ авторам (журналістам) часто замовляють повідомлення саме за описаними вище показниками.

Приклад. У газетному ЗМІ журналіста можуть попросити підготувати замітку, наприклад, на 20 рядків. На телебаченні журналістові можуть доручити підготувати кліп (відеосюжет) на 1,5 хв., а на радіо — рекламний аудіоролик на 30 с. У книжковому видавництві авторові можуть замовити рукопис обсягом 12 авторських аркушів.

Торкнемося тут і питання про кількість семантичної інформації, яку класична теорії інформації виміряти не може. У зв’язку з цим запропонуємо такі екпериментальні критерії оцінювання кількості семантичної інформації:

1) для оцінювання слів:

— чим із більшої кількості літер складається слово, тим більше в ньому семантичної інформації (аналогічно для ієрогліфічних мов: чим із більшої кількості ліній складається ієрогліф, тим більше в ньому семантичної інформації);

— чим більша кількість деталей міститься у фрагменті світу, що його позначає певне слово, тим у цьому слові більше семантичної інформації;

— чим вищий рівень розташування слова в ієрархічному словнику (такі словники називають тезаурусами, або ідеографічними словниками), тим кількість семантичної інформації в такому слові менша;

2) для оцінювання речень: семантичної інформації більше в тому реченні, в якому більша кількість слів при умові, що вони не повторюються;

3) для оцінювання повідомлень: семантичної інформації більше в тому повідомленні, в якому більша кількість речень при умові, що вони не повторюються.