4.2. Новизна інформації
Як вказувалося в розділі 1, отимання людиною інформації — обов’язкова умова її існування. Проте для людини важливим є отримання не будь-якої інформації, а саме нової. Адже інформацію, яка, наприклад, постійно повторюється, людина з часом починає сприймати просто як тло.
4.2.1. Поняття й види новизни
Процедура встановлення новизни така: елемент одного повідомлення (будь-якого зв’язного тексту, бази даних8), вважають відомим, якщо він тотожний будь-якому елементові в складі банку інформації отримувача (так само зв’язного тексту чи бази даних); будь-який елемент цього ж повідомлення вважають новим9, якщо його в цьому банку інформації немає. Під елементом тут розуміємо слово, запис, твердження (просте речення) чи навіть ціле повідомлення.
Таким чином, новизна інформації — це її загальна властивість, яка встановлює величину тієї частини повідомлення, одержаного отримувачем, яка відсутня в його банку інформації. Оцінюючи новизну інформації, можна говорити про різні її ступені. Так, можна використовувати як двозначну (0 — “нема”, 1 — “є”), так і багатозначну оцінку ступеня новизни інформації (0, 1, 2, 3 … n одиниць нової інформації), що більш точно.
Новою може бути як знакова, так і незнакова інформація. Одиницями оцінювання кількості нової інформації можуть служити:
— для незнакової інформації — образи (для людей); біти, байти (для комп’ютерної техніки);
— для знакових повідомлень — знаки, тобто слова (в тому числі словосполучення, фразеологізми, терміни тощо — нова вербальна інформація), твердження (в тому числі прислів’я, приказки, крилаті вирази, постулати науки тощо — нова твердженнєва інформація) чи навіть цілі повідомлення (наприклад, збережені в пам'яті вірші, казки, оповідання — нова повідомленнєва інформація).
Приклад. У повідомленнях електронних ЗМІ новими можуть бути:
— у передачах радіо — тембри голосів нових дикторів (аудіальні образи);
— у друкованих виданнях (ілюстраціях) — нові пейзажі (нові графічні образи);
— у передачах телебачення — обличчя нових ведучих програм (нові відео образи).
Новизну в знакових повідомленнях розглянемо в наступних розділах.
4.2.2. Контекстна новизна
Схему визначення нової контекстної інформації показано на рис. 11.
Кількість нової контекстної інформації оцінюють послідовно (зліва направо) для кожного простого речення повідомлення, підраховуючи появу нових слів чи речень під час їх сприйняття реципієнтом стосовно банку інформації лівостороннього контексту, утвореного простими реченнями повідомлення. При цьому при переміщенні від кожного поточного речення до наступного банк інформації збільшують на це речення. Таким чином, перед початком сприйняття повідомлення контекстний банк інформації є порожнім, після сприйняття першого речення — містить лише перше речення, після сприйняття другого речення — додає до цього банку друге речення і так само далі, а при сприйнятті останнього речення повідомлення банк інформації містить уже всі, крім останнього, речення повідомлення.
Рис. 11. Діаграма для визначення контекстної новизни поточного речення повідомлення
У повідомленні нова інформація в реченнях «пульсує» порціями різної величини («квантами»). У середньому вона повинна бути рівномірно розподілена по всіх реченнях повідомлення.
Приклад. У романі “Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура” Марк Твен чудово демонструє “перші спроби” готування газетярами репортажів:
У понеділок король прогулювався верхи в парку.
У вівторок король прогулювався верхи в парку.
У середу король прогулювався верхи в парку.
У четвер король прогулювався верхи в парку.
У п’ятницю король прогулювався верхи в парку.
У суботу король прогулювався верхи в парку.
У неділю король прогулювався верхи в парку10.
У першому реченні, оскільки контекстний банк інформації ще порожній, кількість одиниць нової вербальної контекстної інформації дорівнює семи11. У кожному з наступних шести речень її кількість дорівнює одиниці (рис. 12). Отже, кількість нової контекстної інформації в цьому повідомленні в сумі дорівнює 13.
0
2
4
6
Оцінка
кількості
інформації
2
4
6
8
Номер речення
Рис. 12. Оцінка кількості нової вербальної контекстної інформації у повідомленні із семи речень
Кількість нової контекстної інформації з просуванням зліва направо від першого до останнього речення повідомлення повинна постійно зростати. Ця норма забороняє наявність у повідомленнях прямих чи непрямих повторів. Винятком служить навчальна література, в якій окремі речення спеціально повторюють для їх кращого запам’ятовування.
Іноді в повідомленнях навмисно відхиляються від цієї загальноприйнятої норми, щоб додатково привернути до чогось увагу реципієнтів.
Приклад. В оповіданні Е. Хемінгуея “Присвячується Швейцарії” на початку кожної з трьох частин автор дослівно повторює одну й ту ж інформацію, яка є новою для реципієнта тільки вперше і відомою — вдруге і третє12. Зрозуміло, що автор зробив це навмисно з метою привернути в такий несподіваний спосіб увагу читачів. Адже в читача, вдруге й утретє сприймаючи той самий початок оповідання, завжди виникає запитання: «Хіба це можливо?». Але Р. Хемінгуей друге і третє повторення завершує кожен раз по-іншому.
Приклад. Так само відомою інформацією для реципієнтів є повторення приспівів у піснях. Проте слід враховувати, що після кожного наступного заспіву приспіви завжди мають нове «контекстне» та нове емоційне значення, яке визначається останням заспівом.
У повідомленні кожне речення повинно починатися відомою з лівостороннього контексту інформацією, а закінчуватися — новою. У мовознавстві таке явище відоме як темо-рематичне членування речення. Порушення цієї норми веде до непов’язаності тексту — його політемності.
Звертаємо увагу на те, що, хоча для отримувача кожне наступне речення повідомлення може бути новим стосовно попередніх, проте воно може бути відомим як іншим отримувачам, так і усьому суспільству з інших повідомлень. Такі повідомлення, що мають лише контекстну новизну, є неприйнятними для опублікування в ЗМІ.