Висновки

Послідовність Фібоначчі століттями інтригувала математиків, частково тому, що вона, як правило, виявляється у найнесподіваніших місцях, але головним чином тому, що навіть самий що не на є дилетант в теорії чисел, який не володіє ніякими спеціальними знаннями, окрім елементарної арифметики, виявляється в змозі досліджувати її дивовижні властивості і відкривати все нові й нові цікаві теореми в усьому їх нескінченному різноманітті. Недавні розробки комп’ютерних програмістів знову пробудили інтерес до цього ряду чисел, оскільки виявилось, що їх можна з успіхом застосовувати при сортуванні даних, пошуку інформації, генерації випадкових чисел.

(Мартін Гарднер)

Дана робота присвячена вивченню властивостей послідовності Фібоначчі та її застосуванню. Дана послідовність отримала свою назву на честь відомого вченого Середньовіччя.

За іронією долі Леонардо Пізанський, який вніс вагомий вклад в розвиток математики, став знаменитим в сучасній математиці лише як автор цікавої числової послідовності, названої числами Фібоначчі.

Історична роль Фібоначчі для західного світу подібна до ролі Піфагора; вона полягала в тому, що він своїми математичними книгами сприяв передачі математичних знань арабів західноєвропейській науці і тим самим заклав підвали для подальшого розвитку західноєвропейської математики. А його твір «Книга про абак» слугував справжньою математичною інциклопедією того часу.

Виявляється, що в природі все підпорядковується математичним законам, зокрема майже на кожному кроці ми маємо справу з числами Фібоначчі.

Таким чином послідовності Фібоначчі зустрічаються в хімії, біології, економіці, інформатиці та інших науках.

Дана тема актуальна й в наш час, дослідженням послідовностей Фібоначчі займається багато математиків, які вивчають різні аспекти даної теми, що дає поштовх для більш детального і глибокого її вивчення.

Список використаних джерел

Воробьёв Н. Н. Числа Фибоначчи. – М.: Наука, 1978.
Ядренко М. Й. Дискретна математика. – К.: Експрес, 2003.
Ф. В. Ковальева. Золотое сечение в живописи. – К.: Выща школа, 1989.
Д. Пидоу. Геометрия и искусство. – М.: Мир, 1979.
Гномон Газале М. От фараонов до фракталов. – Москва-Ижевск: институт компьютерных исследований, 2002. – 272с.
Стахов А., Слученкова А., Щербаков И. Код да Винчи и ряды Фибоначчи. –СПб.: Питер, 2006. –320с.
Василенко Н. М., Працьовитий М. В. Математичні структури в просторі послідовностей Фібоначчі / Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова.
М. М. Мурач. Алгебра золотої пропорції в застосуваннях. – Чернігів, 1999.
Ресурси Internet.