2.1. Соціальне обслуговування людей літнього віку

2.1.1. Основні види і форми організації соціального обслуговування людей похилого віку

Соціальна робота є суспільно-необхідною діяльністю, яка є найважливішим показником соціальної захищеності особистості, прав людини, прогресу гуманізму і, разом з тим, гарантом політичної і соціальної стабільності суспільства [2,с.284].

Проблеми соціальної роботи з літніми людьми в даний час знаходяться в центрі уваги багатьох соціальних інститутів, соціальних і дослідницьких програм, спрямованість на вирішення соціальних питань, забезпечення прийнятного рівня життя літніх громадян.

Соціальна робота з людьми похилого віку стала розвиватися з початку дев’яностих років, коли наше суспільство впритул зіткнулося з наслідками революційного періоду до «ринкових відносин». І тим не менше накопичений певний досконалий досвід соціальної роботи з малозабезпеченими та соціально неблагополучними категоріями літніх громадян.

Соціальна робота в широкому сенсі - це надання практичної допомоги літнім і старим людям, сім'ям і групам громадян похилого віку з низькими матеріальними доходами, які страждають від різних хронічних хвороб, з порушеними соціальними контактами; створення для них умов, що сприяють їх фізичному виживанню і в ідеальному випадку - збереженню їх соціальної активності [36, с.450].

Соціальне обслуговування та забезпечення літніх людей включає в себе пенсії та різні допомоги; утримання і обслуговування престарілих та інвалідів у спеціальних установах органів соціального захисту населення; протезування; пільги інвалідам, надання допомоги бездомним.

Соціальне забезпечення здійснюється державними органами, підприємствами, приватними особами, за рахунок внесків (відрахувань з заробітної плати) працівників. В останньому випадку виплата з фондів визначається не трудовим внеском і стажем, а розмірами внесків. Така практика дуже поширена в західних країнах.

Виділяють принципи соціальної роботи щодо літніх громадян:

- Принцип незалежності, має на увазі, що літні люди повинні мати: доступ до основних благ та обслуговування; можливість працювати або займатися будь-якими видами діяльності, який дає прибуток; брати участь у визначенні термінів припинення трудової діяльності; зберігати можливість участі в програмах освіти та професійної підготовки; жити в безпечних умовах з урахуванням особистих схильностей і мінливого стану; отримувати сприяння у проживанні в домашніх умовах до тих пір, поки це можливо;

- Принцип участі - відображає питання залучення літніх людей в житті суспільства і активної участі в розробці та здійсненні соціальної політики, яка торкається їх добробуту, а також можливість створювати рухи, спілки або асоціації осіб похилого віку;

- Принцип відходу - зачіпає проблеми забезпеченості захистом з боку сім'ї та суспільства, тобто доступу до медичного обслуговування, до соціальних і правових послуг, а також до прийняття рішень щодо догляду та якості життя;

- Принцип реалізації внутрішнього потенціалу - припускає можливість для всебічної реалізації потенціалу громадянами похилого віку щодо доступу до цінностей в галузі освіти, культури, духовного життя і відпочинку;

- Принцип гідності - торкається питання недопущення експлуатації, фізичного чи психічного насильства щодо осіб похилого віку, а також забезпечення їм права на справедливе поводження незалежно від віку, статі, расової та етнічної приналежності, інвалідності або попереднього економічного внеску[15,с.221].

Існують різноманітні форми соціального обслуговування. До них відносять соціальне обслуговування вдома, яке спрямоване на максимально можливе продовження перебування громадян похилого віку та інвалідів у звичному соціальному середовищі з метою підтримки їх соціального статусу, а також на захист їх прав і законних інтересів.

До числа надомних соціальних послуг відносяться:

- організація харчування, включаючи доставку продуктів додому;

- допомога у придбанні медикаментів, продовольчих і промислових товарів першої необхідності;

- сприяння в отриманні медичної допомоги, в тому числі супроводження в медичні установи;

- підтримка умов проживання відповідно до гігієнічних вимог;

- сприяння в організації юридичної допомоги та інших правових послуг;

- сприяння в організації ритуальних послуг тощо.

Напівстаціонарне соціальне обслуговування, яке також відносять до форм соціального обслуговування, включає соціально-побутове, медичне та культурне обслуговування громадян похилого віку та інвалідів, організацію їх харчування, відпочинку, забезпечення їх участі в посильній трудовій діяльності і підтримкці активного способу життя.

Стаціонарне соціальне обслуговування спрямоване на надання соціально-побутової допомоги громадянам похилого віку та інвалідам, які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування і потребують за станом здоров'я постійного догляду і спостереженні.

Стаціонарне соціальне обслуговування включає:

- заходи щодо створення для громадян похилого віку та інвалідів найбільш адекватних їх віку і стану здоров'я умов життєдіяльності;

- реабілітаційні заходи медичного, соціального та лікувально-трудового характеру;

- забезпечення догляду та медичної допомоги;

- організацію їх відпочинку і дозвілля.

Термінове соціальне обслуговування здійснюється з метою надання невідкладної допомоги разового характеру громадянам похилого віку та інвалідам, які гостро потребують соціальної підтримки. Воно включає наступні соціальні послуги:

- разове забезпечення гостро нужденних безкоштовним гарячим харчуванням або продуктовими наборами;

- забезпечення одягом, взуттям та іншими предметами першої необхідності;

- разове надання матеріальної допомоги;

- сприяння в отриманні тимчасового житлового приміщення;

- організацію юридичної допомоги з метою захисту прав обслуговуваних осіб;

- організацію екстреної медико-психологічної допомоги та ін..

Соціально-консультативна допомога громадянам похилого віку та інвалідам спрямована на їх адаптацію в суспільстві, ослаблення соціальної напруженості, створення сприятливих стосунків у сім'ї, а також на забезпечення взаємодії особистості, сім'ї, суспільства і держави. Вона передбачає:

- виявлення осіб, які потребують соціально-консультативної допомоги;

- профілактику різного роду соціально-психологічних відхилень;

- роботу з сім'ями, в яких мешкають громадяни похилого віку та інваліди, організацію їхнього дозвілля;

- консультативну допомогу в навчанні, професійній орієнтації та працевлаштування інвалідів;

- забезпечення координації діяльності державних установ та громадських об'єднань для вирішення проблем громадян похилого віку та інвалідів;

- правову допомогу в межах компетенції органів соціального обслуговування тощо [57,с.354].

Таким чином, можна заключити, що соціальне обслуговування включає в себе все те що отримує літня і непрацездатна людина за рахунок суспільних фондів споживання понад пенсії. Суспільство в даному випадку бере на себе повністю або частково витрати, пов'язані з оплатою вартості послуг, що надаються літнім громадянам, які потребують соціальної допомоги. При цьому в порядку соціального обслуговування задовольняються специфічні потреби, характерні саме для даної категорії громадян.

1.2.2. Специфіка соціального обслуговування літніх громадян

Робота із літніми людьми у всіх країнах вважається однією з найважчих у всіх відносинах, бо велике розчарування осіб, що забезпечують догляд за ними; щоб його уникнути, необхідні висока професійна підготовка, розуміння і знання психологічних особливостей похилого та старечого віку.

Соціальним працівникам потрібно із самого початку готуватися до того, що в їхній роботі подяк буде значно менше, ніж підозрілості, необґрунтованих звинувачень, а нерідко незаслужених образ. Соціальні працівники повинні бути підготовлені до того, щоб бути терплячими й турботливими до будь-кого, навіть до примхливої і докучливої старої людини.

Старість - це сума всього раніше пережитого, а також, у багатьох громадян, не реалізованих життєвих надій і бажань. Кожна людина постійно носить в собі і з собою успіхи і поразки, заслуги і провини, здійснення та невдалі починання, «непрожите життя», тобто нездійснені бажання, надії та сподівання. Протягом усього життя людина повинна була робити вибір між двома або більшою кількістю можливостей, причому одна з них завжди реалізовувалася, а інші залишалися лише бажаннями. Однак це не означає, що ті бажання залишилися забутими. Ні, вони відіграють велику роль в житті старої людини у вигляді спогадів чи жалю. За висловом чуттєвого американського психолога і психоаналітика Юнга, людина постійно живе зі своєю тінню, вона переповнена всім, що хоче усвідомлено сприймати, те, що витіснене, залишається в підсвідомості і визначає її поведінку до самої смерті.

Очевидно, що населення старших вікових періодів - це різнорідна група, яка характеризується широким спектром внутрішніх відмінностей. В останні роки дедалі частіше літні й старі люди виступають тільки, як жертви, модним стало представляти літніх громадян позбавленими будь-яких негативних рис, які страждають і обділені увагою як з боку своїх близьких, так і суспільства і держави в цілому. Однак, така ідилічна по відношенню до літніх людей картина, легко кажучи далека від дійсності. Серед них, як і серед інших вікових груп, є позитивні і негативні люди, комунікабельні та некомунікабельні, високоморальні і кримінальні особи, непитущі і алкоголіки і т.д. Людина і в старості залишається такою ж, якою вона була за своїм характером, особистісними особливостями і формами поведінки в більш ранні вікові періоди. Холоша людина не стає поганою в старості, і навпаки [62, с.303].

Переважна кількість літніх громадян мають потребу в самому широкому спектрі послуг і допомоги, наданої їм сторонніми людьми, будь то члени сім'ї, сусіди, медичні, соціальні або благодійні організації. В основній своїй масі сім'ї не здатні взяти на себе всі турботи про старих і безпомічних родичів. Весь тягар догляду за старими людьми ляже в першу чергу на плечі державних соціальних служб і в меншій мірі, з огляду на теперішній стан і перехід в майбутньому на платну медичну допомогу, - на органи охорони здоров'я.

Особливої уваги заслуговує і відношення самих людей похилого віку до тієї допомоги, яку їм надають соціальні працівники. Практичний досвід і соціально проведені дослідження дозволяють виділити кілька визначених стереотипів поведінки літніх громадян:

- активне неприйняття соціальної допомоги в повсякденному житті недовіру до соціальних працівників, небажання бути залежним від чужих, сторонніх громадян;

- явні рентні установки, прагнення і наполегливість в отриманні якомога більше кількості послуг з боку соціальних працівників, покладання на останніх виконання всіх побутових обов'язків;

- невдоволення і незадоволеність своїми життєвими умовами переноситься на соціальних працівників, з якими безпосередньо спілкуються;

- соціальний працівник сприймається як об'єкт, який несе відповідальність за їхнє фізичне здоров'я, моральний і матеріальний стан[47,с.360].

Звичайно, основна частина населення старших вікових груп, з якими ведеться соціальна робота в різних її видах, виражає свою щиру подяку соціальним працівникам, високо оцінює їхню працю. Однак нерідко є і недоброзичливе ставлення, підозрілість, невдоволення надаваними послугами. Іноді вдаються до надмірного захоплення, вихваляння соціального працівника, щоб домогтися від нього таких послуг, які не входять до переліку виконуваних обов'язків.

Загальновідомо, що переплетення соматичних, психогенних, психологічних проблем літніх громадян до такої міри складне, що часто навіть за найбільшого бажання без достатніх знань і спеціальної підготовки неможливо встановити, що визначає стан літньої людини - соматичне або психічне захворювання. Часом важко визначити, хто може надати більш повноцінну та своєрідну допомогу - геріатр або геронтопсихіатр. Тим більше що це стосується соціальних працівників, сфера діяльності яких дуже широка. Навіть при найжорстокішій її регламентації перед соціальними працівниками щодня виникають якісь нові несподівані завдання і проблеми. Від них вимагається оперативність, ініціативність. Кмітливість у вирішенні конкретних потреб кожної літньої людини, яку вони наднесли на соціальне обслуговування. Соціальні працівники повинні мати універсальну підготовку у всіх аспектах похилого та старечого віку. Основним же напрямком у їхній практичній діяльності щодо задоволення потреб, безпорадних людей похилого віку повинен стати психосоматичний підхід.

Робота з літніми людьми завжди сприймалася і значиться всюди в психологічному плані. Не секрет, що в даний час більшість працівників соціальної сфери (лікарі, медичні сестри, адміністрація, керівний та обслуговуючий персонал) змушені працювати зі старими людьми в силу якихось життєвих обставин; справжнє покликання виявляється вкрай рідко.

При проведенні комплексного соціально-психологічного дослідження літніх людей розпитували про те, якими, на їхню думку, повинні бути і не бути соціальні працівники. Таке опитування дало змогу виокремити три групи «якостей»: особистісні особливості: доброта, дбайливість, чесність, чуйність, привітність, терпимість, людяність, товариськість, співчуття, безкорисність, врівноваженість; навички спілкування: увага до інших, вміння вислухати, ввічливість, ввічливе ставлення до людей, відношення до роботи: сумлінність, старанність, відповідальність, вимогливість до себе. Неприйнятними для соціального працівника «якостями» пенсіонери назвали: особистісні особливості: нервозність, користь, душевна черствість, зарозумілість, нечесність, жорстокість; навички спілкування: грубість, неввічливість, неповага до старих людей, гидливість, злість, зухвалість, відношення до роботи: байдужість до підопічних, постійний поспіх, безвідповідальність, лінощі, несумлінність, небажання допомогти, легковажність, незібраність, вимагання [2,с.278].

Тож, соціальне обслуговування - це синтез теорії і практики, науки і мистецтва роботи з людьми. Суть його полягає в діяльності соціальних служб і окремих фахівців з соціальної підтримки, надання соціально-побутових, соціально-медичних, соціально-правових послуг, здійсненню соціальної адаптації та реабілітації літніх громадян. Для вирішення першочергових завдань обслуговування літніх громадян необхідна наявність кваліфікованих кадрів соціальних працівників на всіх рівнях.