44.Що таке місцеві вибори?

Місцеві (муніципальні, комунальні) вибори. Вибори до місцевих (муніципальних, комунальних) органів влади. Всі різновиди виборчих систем можуть застосовуватися для проведення виборів місцевих чи муніципальних органів влади, хоча при цьому часто враховуються додаткові міркування з огляду на особливу роль органів місцевого самоврядування в політичній системі країни. По-перше, оскільки органи місцевого самоврядування переважно займаються вирішенням різних повсякденних проблем на місцевому рівні, при їх обранні перевага віддається фактору географічного представництва. Щоб кожному району дати змогу брати участь через своїх представників у вирішенні місцевих питань, часто вибори проводяться в одномандатних виборчих округах. Оскільки такі виборчі округи зовсім невеликі, вони є досить однорідними, і це, як правило, добре. Але якщо необхідно добитися різноманітності представлених інтересів на виборах до органів місцевого самоврядування, то для формування округів можна застосувати так званий “сегментний” принцип. У цьому разі виборчі округи формуються не довкола визначених районів, а у вигляді ніби-то вирізних сегментів кола, починаючи від центру міста і до приміських окраїн. Таким чином, один округ охоплюватиме мешканців і міста і приміських територій та забезпечуватиме представників різних економічних класів й етнічних груп. З іншого боку, деякі країни, де існує система пропорційних виборів до органів місцевого самоврядування, вважають за доцільне формувати округи в межах окремих муніципалітетів для голосування за партійними списками з метою пропорційного відображення різних політичних настроїв відповідного муніципалітету. Однак при запровадженні системи виборів до органів місцевого самоврядування слід враховувати одну особливість, яка полягає в тому, що в таких органах необхідно залишити місце для незалежних кандидатів і представників громадських організацій, які не керуються певною партійно-політичною ідеологією. Також слід зазначити, що вибір системи проведення виборів до органів місцевої влади часто розглядається як частина компромісного рішення щодо системи парламентських виборів. Наприклад, у деяких нових демократичних країнах, таких як Конго чи Малі, традиційні французькі впливи привели до запровадження системи голосування у два тури для проведення парламентських виборів, але бажання забезпечити більш широке і повне відображення регіональних та етнічних особливостей стало поштовхом до обрання пропорційної системи для проведення виборів до органів місцевого самоврядування

45.Що таке парламентські вибори? у чому особливість виборів двопалатного парламенту?

Парламентські вибори. Загальнонаціональні (на відміну від місцевих) вибори вищого законодавчого органу держави (парламенту). Завданням парламентських виборів є визначення персонального складу парламенту. Тобто відбувається так званий “персональний вибір”. Вплив виборців на те, хто саме буде вибраний, може бути різним. Кандидати у депутати виступають на виборах самостійно, як це передбачено в мажоритарній виборчій системі, або ж вони можуть висуватися як група в списку в такій послідовності, яку виборець не уповноважений змінити (фіксовані списки). У останньому випадку виборець може віддати свій голос тільки за список вцілому. Втім список може бути й нефіксованим, і тоді громадяни можуть впливати своїм голосуванням на послідовність кандидатів у списку. Із зародженням політичних партій наприкінці XIX ст. парламентські вибори отримали ще одну функцію, яка доповнює елемент “персонального вибору”. Як для самих кандидатів, так і ще більшою мірою для виборців визначального значення набуває той факт, що політична позиція, якій вони надають перевагу, представлена можливо більшою кількістю місць у парламенті, а не просто конкретними представниками. Найкраще це можна проілюструвати на прикладі англійської мажоритарної виборчої системи. Було б політично нерозумно, якби виборець, що співчуває лейбористам, віддав свій голос за кандидата з консерваторів тільки тому, що кандидат-лейборист йому не симпатичний. У випадку, коли дії виборця приводять до перемоги кандидата-консерватора й забезпечують консервативній партії більшість у парламенті, виходить, що виборець сприяє успіху відкинутого ним політичного курсу. Подібне суміщення принципу “персонального обрання” з вибором політичного курсу є невід’ємною рисою парламентських виборів.

Вибори двопалатного парламенту. Звичайно, вибори двопалатного парламенту є відмінними від виборів однопалатного. Багато других (верхніх) палат обираються або частково, або через непрямі вибори, або взагалі не обираються. Серед тих верхніх палат, які обираються, у більшості країн функціональна різниця двох палат парламенту підкреслюється різними способами проведення виборів до верхньої і до нижньої палат. Наприклад, в Австралії нижня палата обирається за мажоритарною системою альтернативного голосування, а верхня палата – за пропорційної системи голосування з правом передачі голосу. Зроблено це для того, щоб інтереси меншості, яка переважно не може перемогти на виборах до нижньої палати, мала шанс пройти до верхньої палати в порядку представництва штатів.

Закон України ”Про вибори народних депутатів України”. Закон України, який регулює порядок формування вищого законодавчого органу держави – Верховної Ради України та порядок проведення виборів народних депутатів України. Зазнавав ряду суттєвих змін, які змінювали існуючий в державі тип виборчої системи. Ухвалена в 1993 р. редакція закону містила норми мажоритарної виборчої системи відносної більшості, а також норми щодо прав політичних партій як суб’єктів виборчого процесу. Однак останні були виписані таким чином, що по-суті ускладнювали, а не полегшували партійним кандидатам участь у виборах (“Відомості Верховної Ради України”, 1993, № 48). Закон України у редакції вересня 1997 р. встановлював вже змішану виборчу систему. Згідно з прийнятим законом половина депутатів Верховної Ради України (225 чол.) обиралася в одномандатних виборчих округах на основі мажоритарної системи відносної більшості, а друга половина – за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. Закон передбачав 4 % виборчий бар’єр для проходження в парламент (“Відомості Верховної Ради України”, 1993, № 43). Прийнята Верховною Радою України в жовтні 2001 р. нова редакція Закону запровадила пропорційну виборчу систему на основі закритих партійних списків у єдиному загальнонаціональному окрузі з 3 % виборчим бар’єром (“Відомостях Верховної Ради України”, 2001, № 51-52).