8.Назвіть основні види відповідальності за порушення виборчих прав. Відповідальність за порушення виборчих прав.

Під відповідальністю за порушення виборчих прав розуміють систему правових норм, організаційних засобів, форм, за допомогою яких Конституцією та іншими законодавчими актами державами встановлюється порядок організації та проведення виборів, забезпечується їх охорона, а в разі порушення встановленого порядку – відновлюється їх конституційність та законність. Відповідальність за порушення виборчих прав поділяється на конституційно-правову, адміністративну та кримінальну.

4.1. Конституційно-правова відповідальність за порушення виборчих прав. У теорії виборчого права розглядаються такі види санкцій за порушення законодавства: попередження; відмова в реєстрації кандидата (кандидатів); скасування рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів); визнання дільничною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним; визнання окружною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним; визнання виборів недійсними; дострокове припинення повноважень виборчої комісії; дострокове припинення повноважень члена виборчої комісії. Усі ці санкції закріплені в Законі України “Про вибори народних депутатів України”. Виборчі законодавства інших держав мають різні підходи до згаданих санкцій. Так, законодавство Албанії, Болгарії, Литви, Польщі, Словаччини, Молдови, Казахстану, Киргизії, Російській Федерації взагалі не мають такого положення як попередження. Проте в Білорусі передбачена можливість нести відповідальність у формі попередження в разі порушення Виборчого кодексу та інших законодавчих актів, що стосуються проведення виборів кандидатом його довіреною особою або ініціативною групою зі збору підписів громадян на підтримку його особи як кандидата. Повторне накладення цієї санкції є підставою для застосування до правопорушника санкції у вигляді відмови від реєстрації кандидатом у депутати відповідної особи (осіб). І хоча попередження як санкція за порушення виборчого законодавства з боку окремих кандидатів у депутати та політичних сил уперше було закріплене лише в Законі про вибори народних депутатів України у 2001 р., проте під час проведення останніх парламентських виборів практика його застосування вказана на ряд позитивних обставин, насамперед пов’язаних із зменшенням протиправних дій з боку учасників виборчого процесу. Іншою санкцією конституційно-правової відповідальності, що застосовується виключно до органів та їх посадових осіб, що організовують вибори, а саме до виборчих комісій, є дострокове позбавлення повноважень члена виборчої комісії.

4.2. Кримінальна відповідальність за порушення виборчих прав. Згідно ст. 157 Кримінального кодексу України діяльність, спрямована на перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним народним депутатом України, вести передвиборну агітацію. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права може виразитись у: безпідставній відмові в реєстрації кандидатом; невключенні громадянина до списків виборців або виключенні громадянина із списків виборців за відсутності до того підстав; неправомірній відмові виборцю у прийняття і розгляді його заяви про включення його до списку виборців; неповідомленні або неправдивому повідомленні виборця про місце та час голосування; у примушуванні кандидата зняти свою кандидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом у народні депутати України тощо. Цією ознакою охоплюється також перешкоджання діяльності довірених осіб, представників партій (блоків) у Центральній виборчій комісії (ЦВК). Цією формою злочину охоплюються також випадки створення перешкод для нормальної діяльності виборчих комісій чи її окремого члена. Це може проявитись в організації зриву засідання комісії з тим, щоб не допустити реєстрації певної особи кандидатом у депутати. Перешкоджання вести передвиборну агітацію передбачає створення будь-яких перепон громадянам України, політичним партіям (блокам), іншим об’єднанням громадян, вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми, безперешкодно вести агітацію “за” чи “проти”. Воно може проявитись у зриві проведення зборів, мітингів чи зустрічей з кандидатами (їх прямій забороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших осіб до місця їх проведення, ненаданні приміщення, умисного виведення з ладу технічного обладнання, необхідного для проведення таких заходів, відключення електроенергії тощо), наданні необґрунтованих переваг чи встановленні безпідставних обмежень для передвиборних виступів кандидатів, їх довірених осіб у відповідних засобах масової інформації (ЗМІ), безпідставній відмові чи затягуванні виготовлення матеріалів передвиборної агітації, їх незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транслювання засобами масової інформації агітаційних телерадіопрограм тощо. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином виборчих прав або веденню передвиборної агітації може бути вчинено будь-яким способом. До найбільш поширених способів такого перешкоджання закон відносить насильство, обман, погрозу та підкуп. Кримінальна відповідальність за такі дії настає лише за умови, що вони вчинялися умисно й спрямовані на перешкоджання здійсненню активного чи пасивного виборчого права або веденню передвиборної агітації. Кримінальну відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права може нести будь-яка осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку. Вчинення цього злочину карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років.

4.3. Адміністративна відповідальність за порушення виборчих прав. Адміністративна відповідальність загалом визначається як форма реагування держави на правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого стягнення до суб’єкта проступку. Характеризуючи цей вид юридичної відповідальності, слід зазначити, що її підставою є не лише вчинення адміністративного проступку, передбаченого адміністративним законодавством. Це повною мірою стосується й виборчого законодавства. Незважаючи на те, що виборче законодавство врегульовує досить складну процедуру виборів чинний Кодекс про адміністративні правопорушення містить лише одну статтю, що встановлює відповідальність за порушення законодавства про вибори Президента України і народних депутатів України. Згідно з цим законодавчим актом, відповідальність до правопорушників застосовується за такі дії: публічні заклики або агітація за бойкотування виборів; опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата; агітація “за” або “проти” кандидата в день виборів; видача членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування за іншу особу; втручання в роботу виборчих комісій, що перешкоджає виконанню ними обов’язків, пов’язаних з реєстрацією кандидатів, підрахунком голосів чи визначенням результатів або підбиттям загальних підсумків виборів.