- •1.Дайте класифікацію виборчих систем за рівнем пропорційності.
- •2. Дайте характеристику виборам як елементу демократії та механізму демократизації. Якими є інституційні гарантії демократії?
- •3. Дайте характеристику принципу всезагальності виборів.
- •4. Дайте характеристику прямим, непрямим, основним, проміжним, додатковим, дійсним, вирішальним та установчим виборам.
- •5. Загальна характеристика автоматизованої телекомунікаційної системи «Державний реєстр виборців».
- •6. Класифікуйте виборчі системи за способом їх становлення.
- •7. Назвіть головні процедури виборчої кампанії.
- •8.Назвіть основні види відповідальності за порушення виборчих прав. Відповідальність за порушення виборчих прав.
- •9. Назвіть основні віхи боротьби за загальне виборче право. Якими є причини та наслідки поширення загального виборчого права?
- •10.Назвіть суб’єктів виборчого процесу.
- •11.Охарактеризуйте порядок утворення виборчих дільниць.
- •12.Дайте характеристику різновидам виборчих дільниць, які розрізняє українське законодавство?
- •13.Охарактеризуйте процедуру та правила утворення виборчих округів.
- •14.Охарактеризуйте роль виборів у різних політичних режимах.
- •15.Порядок і строки призначення виборів народних депутатів України.
- •16.Порядок і строки призначення виборів органів місцевого самоврядування в Україні.
- •17.Порядок і строки призначення виборів Президента України.
- •18.Розкрийте особливості виборчої системи Європарламенту.
- •19.Розкрийте процес становлення інституту виборів Президента в Україні.
- •20.У чому полягає політичне значення участі у виборах? Індикатором яких процесів є явка виборців?
- •21.У чому суть виборчої та ліберальної демократії?
- •22.У чому суть куріальної виборчої системи?
- •Куріальна виборча система (реальне представництво).
- •23.У чому суть мажоритарної виборчої системи? Її Переваги та недоліки.
- •24.У чому суть мажоритарної системи абсолютної, відносної та кваліфікованої більшості?
- •25.У чому суть принципу пропорційного представництва? Що таке пропорційна виборча система? Її переваги та недоліки.
- •26.У чому суть справжніх та несправжніх виборів?
- •27.Функціональні особливості органів ведення реєстру.
- •28.Чому вибори мають бути обов’язковими та періодичними?
- •29.Що робить вибори вільними?
- •30.Що розуміється під поняттям “прямі вибори”? у чому їх перевага перед непрямими (опосередкованими* виборами?
- •31.Що таке абсентеїзм і які чинники його зумовлюють?
- •32.Що таке агітаційна кампанія та політична реклама?
- •33.Що таке виборча кампанія, її головні моделі?
- •34.Що таке виборча система? Які суспільні функції вона виконує?
- •35.Що таке виборча формула? Якими є загальні правила переведення голосів у мандати?
- •36.Що таке виборче законодавство? Якою є система виборчого законодавства України?
- •37.Що таке виборче право? у чому полягає різниця між активним та пасивним виборчим правом?
- •38.Що таке виборчий бар’єр? у чому суть легального та реального виборчого бар’єру?
- •39.Що таке виборчий період і виборчий процес? Які засади та етапи виборчого процесу?
- •40.Що таке виборчі цензи? Які ви знаєте виборчі обмеження?
- •41.Що таке відкріпне посвідчення та порядок його використання?
- •42.Що таке Європарламент і як він обирається?
- •43.Що таке змішана виборча система? Її переваги та недоліки.
- •44.Що таке місцеві вибори?
- •45.Що таке парламентські вибори? у чому особливість виборів двопалатного парламенту?
- •46.Що таке передвиборча кампанія? Які її завдання?
- •47.Що таке передвиборча пропаганда та агітація? Їх цілі, форми, засоби та обмеження?
- •48.Що таке плюральний вотум? Які види виборчих привілеїв ви знаєте?
- •49.Що таке попередні вибори (праймеріз*? Як вони відбуваються?
- •50.Що таке президентські вибори? Які існують моделі президентських виборів?
- •51.Що таке принцип рівності виборів? у чому він проявляється?
- •52.Що таке принципи виборчого процесу? Назвіть головні принципи демократичних виборів.
- •53.Що таке референдум та плебісцит? Яке їх місце в системі сучасної демократії?
- •54.Що таке цвк? Який порядок її формування та повноваження?
- •55.Як виборча система співвідноситься з партійною системою? Соціологічні закони Дюверже.
- •56.Як відбувається офіційне оприлюднення результатів виборів?
- •57.Як відбувається проголошення (призначення* виборів?
- •58.Як відбувалися вибори в найдавніші часи?
- •59.Як відбуваються вибори президента сша?
- •60.Як забезпечується таємний характер політичних виборів?
- •61.Як розподіляються пропорційні виборчі системи за рівнем пропорційного представництва?
- •62.Яка процедура реєстрації депутатів та заміщення депутатів, які вибули?
- •63.Який визначений порядок голосування? Що таке факультативне та обов’язкове голосування? Повторне голосування (перебалотування*.
- •64.Який порядок використання змі у передвиборній агітації?
- •65.Який порядок встановлення результатів виборів?
- •66.Який порядок підрахунку голосів виборців та встановлення підсумків голосування?
- •67.Який порядок реєстрації та підстави скасування реєстрації кандидатів у народні депутати України?
- •68.Який порядок реєстрації та підстави скасування реєстрації кандидатів на пост президента України?
- •69.Який порядок формування органів, що проводять вибори?
- •70.Який порядок формування та організація роботи дільничної виборчої комісії?
- •71.Який порядок формування та організація роботи окружної виборчої комісії?
- •72.Яким є порядок офіційного оголошення учасників виборчого процесу?
- •73.Яким є статус кандидата у депутати? Що таке імунітет кандидата у народні депутати?
- •74.Які ви знаєте форми незаконного впливу на виборців?
- •75.Які головні міжнародно-правові акти, що регулюють проведення виборів? Що таке Венеціанська комісія?
- •76.Які існують вимоги до приміщення для голосування?
- •77.Які існують процедури реєстрації виборців? Як формуються списки виборців?
- •78.Які існують різновиди мажоритарних систем за типом голосування?
- •79.Які існують способи висування (номінації* кандидатів? Як відбувається номінація кандидатів політичними партіями?
- •80.Які існують способи класифікації мажоритарних виборчих систем?
- •81.Які існують способи протидії незаконному впливу на виборців? Способи протидії незаконному впливу на виборців.
- •82.Які критерії демократичності виборів?
- •83.Які права та обов’язки, обмеження та гарантії члена виборчої комісії?
- •84.Які функції референдумів? Види референдумів.
53.Що таке референдум та плебісцит? Яке їх місце в системі сучасної демократії?
. Референдум в системі прямої демократії. Безпосередня демократія ототожнюється з референдумомом, плебісцитом та народною ініціативою. Референдум (з лат. referendum – “те, що має бути повідомлене”) – це форма прямої демократії, всенародне голосування з приводу якогось державного законопроекту, адміністративного нормативного акту, конкретного питання загальнонаціонального значення, міжнародної угоди тощо. Раз джерелом влади в демократії є народ – референдум (загальне голосування) та інші інститути безпосередньої демократії не можуть бути відірваними від демократичної системи. Безпосередня демократія забезпечує участь громадян в остаточному вирішенні конкретних проблем, а референдум прийнято вважати її головним елементом. У класичній інституції, що її становить референдум кожен виборець отримує можливість проголосувати “за” чи “проти” стосовно певної, суспільно значимої, проблеми. Оскільки рішення під час референдуму приймає весь народ, то сам референдум вважається виявом народного суверенітету. Батьківщиною референдуму прийнято вважати – Швейцарію, а перший референдум тут відбувся у 1439 р. У літературі референдум трактується як форма устрою, що забезпечує безпосереднє рішення виборців у формі голосування стосовно різних питань державного життя (держави чи певної території), які є предметом голосування або ж як спосіб безпосереднього прийняття рішення дієздатними особами шляхом голосування важливих державних справ, які є предметом голосування. Референдуму притаманні такі характеристики: безпосередня участь громадян у представленні власної позиції, право лише на один голос кожного виборця та визнання волі більшості за основу у процесі прийняття правових актів. Загальними вимогами щодо проведення референдумів – чітка фіксація проблематики, з якої вони проводяться; на всезагальний референдум виносяться питання, які мають суттєвий національний характер. Право участі у референдумах мають громадяни країни, які можуть брати участь у парламентських виборах. Хоча не завжди референдум пов’язує формальні осередки прийняття рішень, проте відповідальні політики не можуть злегковажити його результатів. Тому, поряд із парламентською процедурою, референдум є інструментом законодавчого процесу. Ця норма однак не означає, що можуть вони бути щоденною практикою прийняття політичних рішень. У більшості держав референдуми і т.зв. народні законодавчі ініціативи мають допоміжне значення, якщо взагалі застосовуються на загальнодержавному рівні. Однак загалом практика в цій частині є доволі різноманітною. Як пишуть шведські політологи Дж. Лане і С. Еррсон “більшість політичних систем закладають основи безпосередньої демократії у своїх конституціях, але дуже мало з них застосовують референдум регулярно”. Референдум стає сьогодні чимось більшим ніж лише виразом громадської думки. Передовсім потрібно визначити характер справ, які піддаються вирішенню загальним голосуванням. Окрім традиційних – зміни конституції, предметом референдуму стають питання сильної поляризації громадської думки і вияву значних емоцій. До цього типу проблем належать питання, які стосуються моральних проблем (припустимість розлучень – Італія 1974 р., Ірландія 1986 р. і 1995 р., допустимість абортів – Італія 1981 р., Ірландія – 1983 і 1994 р), приналежність до міжнародних організацій (Данія, Норвегія, Ірландія, Великобританія – приналежність до ЄЕС, Іспанія – до НАТО, Ірландія, Данія, Франція, Австрія, Швеція, Фінляндія – ратифікація Маастрихтського трактату.) чи проблеми т.зв. “нової політики” (референдум у справі атомних електростанцій в Австрії і Швеції). У двох референдумах в 1991 і 1993 рр. італійці визначалися стосовно основних проблем політичної реформи, в тому числі й стосовно виборчої системи. Політичними наслідками обох цих голосувань була делегітимізація політичної системи I Республіки, а також несприйняття більшості діючих в її рамках політичних партій. Такого типу референдум приносить з собою часто поглиблення соціальних поділів і конфліктів, прикладом чого може бути хоча б розподіл ірландського суспільства стосовно розлучень та абортів чи скандинавських країн стосовно приналежності до Європейської Спільноти. Належить також звернути увагу на те, що різниця між переможною більшістю та переможеною меншістю є часто досить незначною. Так наприклад в 1994 р. за прийняття до європейської спільноти голосувало 56,9 % фінів, 52,3 % шведів і 47,8 % норвежців. У ірландському референдумі 1995 р. стосовно лібералізації закону про розлучення його прихильниками виявилося 50,3% виборців (в попередньому референдумі їх кількість становила 63,5 %). Трудно уявити, що існуючий конфлікт інтересів закладений оцінкою наслідків прийняття до Європейської спільноти чи допустимості розлучень був таки вирішений через референдум. У 80-х і 90-х рр. межі застосування референдуму в Європі значно розширюються, що схиляє до припущення про те, що ця форма безпосередньої демократії має майбутнє. Однак референдум є не єдиною формою безпосередньої демократії. А. Лейпхарт звертає увагу на те, що безпосередня демократія означає не лише участь у формуванні права (через законодавчу ініціативу, а відтак прийняття чи відхилення законопроектів), але також і можливість прийняття персональних рішень (поза “обов’язковим” вибором парламентарів). З цієї точки зору до сфери безпосередньої демократії відносять: вибори глави виконавчої влади загальним голосуванням (США, V Республіка у Франції, Португалія, Фінляндія, Ісландія, Австрія, Ірландія); т.зв. “правибори”, які означають обмеження політичних партій стосовно виборців в номінації своїх кандидатів на публічні посади (США); інституції відкликання депутатів, діяльність яких не відповідає симпатіям груп виборців, що має місце в США та Швейцарії. Однак при цьому також слід пам’ятати й те, що референдуми можуть бути й інструментом, за допомогою котрого обмежують демократію. Так, рішенням референдуму повноваження президента Таджикистану Е. Рахманова та Узбекистану І. Карімова було продовжено з 5 до 7 років, а білоруські виборці на референдумі 2004 р. висловились за скасування обмежень строків перебування президента Білорусі Л. Лукашенка при владі. Подібним чином закріплювалося перебування при владі президентів Казахстану Н. Назарбаєва та Туркменістану С. Ніязова.
Плебісцит (з лат. plebiscitum – рішення народу). У Стародавньому Римі – рішення плебейських зборів. Всенародне опитування населення шляхом голосування, різновид референдуму з метою виявлення думки з якогось загального і значного питання. Наслідки такого опитування, на відміну від референдуму, не мають обов’язкової юридичної сили, але повинні враховуватися в процесі прийняття рішень відповідними органами державної влади. Інститут плебісциту виникає ще у 5 ст. до н. е. Закон консулів Л. Валерія та М. Горація 449 р. до н. е. запроваджував недоторканість плебейських трибунів та обов’язковість плебісцитів (як актів, ухвалених зборами плебсу) для виконання громадянами Риму – за умови їх попередження з Сенатом.У 287 р. до н.е. був схвалений закон Гортензія, згідно з яким плебісцити набували юридичної сили вже без погодження з Сенатом. В епоху середньовіччя плебісцити як форма безпосередньої демократії набули поширення у державах з республіканською формою правління (Швейцарії, містах Ганзейського союзу). У 1449 р. в Швейцарії був проведений плебісцит, за результатами якого був запроваджений додатковий податок для покриття військових витрат республіки. Новий етап розвитку цього інституту припав на кінець ХVІII та ХІХ ст., коли плебісцити проводилися для затвердження конституцій, вирішення територіальних суперечок, реалізації права народів на самовизначення, зміни засад організації публічної влади. Більшість республіканських Конституцій Франції було схвалено саме шляхом плебісциту. У 1791 р. плебісцит було використано при розв’язанні питання про приєднання до Франції Авіньйону, а у 1860 р. – Ніцци та Савойї, 1866 р. – про входження Венеції до складу Італії, 1867 р. – включення Іонічних островів до складу Греції, 1921 р. – про поділ Верхньої Сілезії між Веймарською Німеччиною та Польщею. Слід зазначити, що плебісцити не рідко ставали знаряддям обмеження демократії. Плебісцитом від 1851 р. термін повноважень Президента Франції Луї-Наполеона було продовжено до 10 років, а ще через рік, також через плебісцит, Луї-Наполеон став імператором Наполеоном ІІІ. Завдяки плебісциту 1934 р. А. Гітлер перебрав на себе президентські повноваження, а сфальсифікованим плебісцитом 1935 р. у Греції була запроваджена монархічна форма правління.