1.6. Шкірний аналізатор

Шкіра – складний орган, що виконує безліч захисно-оборонних функцій. Вона захищає кров від проникнення в неї хімічних речовин, запобігаючи отруєнню організму, виконує роль регулятора температури тіла, охороняючи організм від перегріву і переохолодження. Шкіра служить першим захисним бар'єром у момент дотику струмоведучого провідника до тіла. Володіючи великим електричним опором, який сягає іноді десятків тисяч Ом, шкіра, в перший момент, перешкоджає проходженню електричного струму через внутрішні органи, що дозволяє включитися іншим видам захисту організму. Функціональне порушення 30…50% шкірного покриву, за відсутності спеціальної медичної допомоги, приводить до загибелі людини.

Цей аналізатор являється комплексним, бо забезпечує відчуття болю, тепла (холоду), дотику і вібрації. Для кожного з відчуттів є свої специфічні рецептори в шкірі. Також їх роль можуть виконувати вільні нервові закінчення. Схема розміщення і призначення рецепторів показані на рис.6.7. Щільність їх розміщення на різних ділянках тіла неоднакова. Наприклад, на тильній частині кисті на 1 см² шкіри припадає: 188 больових, 14 дотичних, 7 холодових і 0,5 теплових рецепторів, а на грудній клітці, відповідно – 196, 29, 9 і 0,3.

В зв’язку з тим, що шкірний аналізатор розрізняє три види зовнішніх сигналів іноді прийнято розглядати його, як три окремих аналізатори: больовий, температурний і тактильний.

Найбільш самостійним вважається больовий, тому що відчуття болю характерне майже для всіх ділянок тіла, крім головного мозку та кісток.

В ідчуття тепла і холоду характерне тільки для теплокровних істот, які мають систему терморегуляції організму. В шкірі людини розміщено близько 250000 колобочок Краузе на глибині 0,17 мм і 300000 тілець Руфіні на глибині 0,3 мм.

Відчуття дотику (тактильна чутливість) виникає при деформації відповідних рецепторів. Розтягування їх поверхневої мембрани призводить до виникнення рецепторного потенціалу, який у вигляді нервових імпульсів передається до центральної нервової системи.

1.7. Вісцеральна чутливість

Відчуття, зв'язані з рецепторами внутрішніх органів, надзвичайно важливі для регулювання роботи нутрощів і рідко досягають рівня свідомості. Вони здійснюють рефлекторну регуляцію функцій внутрішніх органів за посередництвом рефлекторних центрів у довгастому і середньому мозочку чи в таламусі.

Деякі імпульси з цих рецепторів, однак, доходять і до кори півкуль і викликають такі відчуття, як почуття спраги, голоду чи нудоти. Почуття спраги виникає при подразненні рецепторів у слизуватій оболонці глотки; при пересиханні цієї оболонки рецептори посилають у головний мозок імпульси, які ми і тлумачимо як відчуття спраги.

Стінка шлунку теж містить рецептори. Коли шлунок порожній, по його стінках проходить ряд сильних, повільних м'язових скорочень, що стимулюють рецептори і викликають відчуття голоду. Вводячи людині в шлунок (через стравохід) гумовий балон, з'єднаний трубкою з записуючим приладом, вдалося встановити, що приступи голоду тісно зв'язані з цими характерними скороченнями. Оскільки, однак, хворі з цілком вилученим шлунком продовжують ще почувати голод, тут беруть участь і інші стимули. Проведені недавно дослідження дозволяють припускати, що почуття голоду може викликатися зниженою концентрацією глюкози в крові.

Інші рецептори знаходяться в брижах, що утримують внутрішні органи. При запаленні чи розтяганні брижів в результаті незвичайних рухів органів, до яких вони прикріплені, виникають болючі відчуття. Нервові закінчення, що сприймають біль, маються і у внутрішньому епітелії самих органів.

Почуття наповнення і потреби в дефекації і сечовипусканні залежить від рецепторів у стінках прямої кишки і сечового міхура. Багато інших, менш визначених вісцеральних відчуттів виникає при статевій активності, хворобах чи емоційних кризах.