2.4 Третя територіальна зона поширення маґдебурзького права

З XIV століття маґдебурзьке право відомо в Литві, хоча до середини XVI століття тут їм користувалися лише Вільнюс, Каунас, Тракай.² Причому ці литовські міста запозичили швидше кульмський, тобто опосередкований, варіант маґдебурзького права, бо, погоджуючись з думкою М. Чубатого , слід зауважити, що основи феодального ладу з Німеччини прийшли в Литву не через Польщу, а через Пруссію і Лівонію, де в цей час, власне, і домінувала кульмська модель міського права.³ В кінці XVI - першій половині XVII століття право на самоврядування отримали інші литовські міста: Кедайнай в 1590 р., Лаздіяй в 1597 р., Сімнас в 1626 р. та інші, в окремих випадках із застереженням, що їх «внутрішній порядок буде здійснено за прикладом Вільнюса».⁴

З маґдебурзьким правом пов'язана також більш ніж трьохсотлітня (кінець XV - XVIII вв.) історія міст Білорусі. Слід зазначити, що її західні території отримали маґдебурзьке право значно раніше, ніж на сході, в Придніпров'ї та Придвинні, де ще довго зберігався зв'язок з волосною системою і вічовим строєм. Населення міста та області у східній частині Білорусі становило одну громаду, наділену правами самостійності. Проте в XV – на початку XVI століття в результаті розвитку феодального землеволодіння волосна система і міська громада тут починають швидко розпадатися, а міська влада домагається маґдебурзьких привілеїв. Причому білоруські міста не просто переймали нові принципи і умови життя, а й пристосовували їх до власних умов та особливостей, доповнюючи місцевими традиціями. Найбільш яскравим прикладом того, як громадяни Білорусії, використовуючи власний досвід і враховуючи місцеву специфіку, адаптують до них маґдебурзьке право, є судебник, складений у 1621 р. жителями Орші. Як зазначалося в його тексті, судебник пояснює ті статті та положення, які «в праве местском магдебургском скрытые и затрудненные», тобто ще не містять чіткого рішення. ¹ В етнічних українських землях маґдебурзьке право почало поширюватися з XIII століття. Тоді воно було надано м. Новий Сонч на Лемківщині. ² В кінці XIII - початку XIV століття маґдебурзьке право поширюється на українські землі, які входили до складу Галицько-Волинського князівства. Першим з відомих привілеїв на надання маґдебурзького права в краї став привілей м. Сяноку 1339 р.³ З кінця XIV ст. це право почало поширюватися на Поділля, Волинь та Київщину, а в XVI ст. - на лівобережну Україну, де цей процес продовжився аж до другої половини XVIII ст.⁴ Відповідно до цього, всі міста України можна розділити на 3 категорії. До першої належать міста, що отримали маґдебурзьке право від литовських князів, польських та угорських королів. Переважно це були міста Правобережної України. До другої категорії входять міста, які отримали маґдебурзьке право від їх власників. Наприклад, князі Вишневецькі у 16 ст. подарували це право Лохвиці, Лубнам, Пирятину, Прилукам. До третьої категорії належали міста, яким маґдебурзьке право було надано грамотами гетьманів після приєднання України до Московської держави.

Можна впевнено стверджувати, що немає одного чітко визначеного способу сприйняття маґдебурзького права на території Європи. У одному випадку це були території, що мали німецьке населення і тому застосовували це право, в інших - право надавалося згідно королівської або князівської волі. Інколи сприйняття маґдебурзького права було наслідком німецької колонізації, у інших територіях німецька колонізація взагалі не грала ніякої ролі, а надання маґдебурзького права було обумовлено інтересами місцевого феодала.

ВИСНОВКИ

У цій курсовій роботі була досліджена проблема розповсюдження маґдебурзького права у містах середньовічної Європи. Ознайомлення з джерелами, їх вивчення, а також застосування та аналіз літератури різних періодів, присвяченої даній проблемі, дозволяє робити наступні висновки та узагальнення:

1. Маґдебурзьке право було однією з найбільш розповсюджених форм міського права, що здобув найбільшого поширення у Центральній та Східній Європі, тобто на територіях сучасних Німеччини, Польщі, Чехії, Угорщини, Білорусі та України.

2. Маґдебурзьке право виникло не само по собі, а спиралося на середньовічні німецькі правові джерела, такі як Саксонське Зерцало, Швабське Зерцало та постанови шеффенів (присяжних) Маґдебургу.

3. Рецепція маґдебурзького права відбувалася на достатньо підготовленій економічній основі, по суті, будучи продовженням внутрішньої колонізації і прискорюючи останню.

4. Німецькі науковці виділяють три зони поширення маґдебурзького права. До першої зараховують населені пункти на німецьких землях і в Пруссії. До другої зони входили міста чеських, угорських, словацьких і польських земель, заселені німецьким населенням. Третьою зоною поширення були східноєвропейські землі.

5. Маґдебурзьке право, в міру свого поширення, враховувало місцеву специфіку, вводилося і здійснювалося з різними модифікаціями та запозиченнями, нерідко виступаючи під новими назвами залежно від назв міст, які раніше отримували це право, а згодом ставали зразками для інших міст.

6. Подібна організаційно-правова модель міського самоврядування була безпосередньо пов'язана з розвитком комунального руху, що розгорнувся в містах Західної Європи в XІ - XIII ст., метою якого було закріплення прав і привілеїв міської громади (комуни), особистих свобод і майнових прав її членів, системи управління містом, повноважень, структури і порядку формування органів міського самоврядування.

7. У Прусії після приходу на її землі Тевтонського ордену виникла нова модель права, яка була похідною від маґдебурзького права - хелмінське право. Міста Торунь(Торн) та Кульм( Хелмно) були першими об’єктами локації та були важливими центрами території Тевтонського ордену.

8. Згідно з договором або привілеєм, наданим локатору, він зобов’язувався заселити населений пункт певною кількістю колоністів. Локатор мав також право одержати у своє розпорядження більшу земельну ділянку та посісти посаду старости, функції якого раніше виконували війт або солтис. Надалі війт або солтис отримали адміністративні і судові повноваження. Їх посада і повноваження могли передаватись у спадок. Локація передбачала створення нового населеного пункту або переведення існуючого села у статус міста.

9. Основна маса перших колоністів, які формували міське населення Кульма і Торна, походила з області Саксонія-Майсен - звідси прийняття Маґдебурзького судового права.

10. У Центральній Польщі, Мазовії та Малій Польщі маґдебурзьке право спочатку було винятково колоніальним правом - тобто стосувалося тільки колоній німецьких поселенців, які осідали в польських містах і селах.

11. Маґдебурзьке право вперше з’явилося на західних польських землях у Силезії. У літературі міста Силезії зараховують до німецьких, польських та чеських міст, оскільки вони в різні роки належали Польській, Німецькій і Чеській та Австрійській державам.

12. За правління Казимира Великого (1333-1370 pp.) маґдебурзьке право отримало офіційне визнання в польському королівстві. Казимир Великий у 1356 році створив вищий суд німецького права, до якого дозволив звертатися з апеляціями та за роз'ясненнями.

13. Протягом свого розвитку чимало міст і сіл під польським пануванням отримали саксонсько-маґдебурзьке право, маючи при цьому серед своїх мешканців лише невелику кількість переселенців, або ж взагалі не маючи їх.

14. До 1370 р., (смерть Казимира Великого та припинення діяльності династії П’ястів), на польських землях маґдебурзьке право діяло в 256 містах, з них 185 перебувало у власності короля та князя, інші належали католицькій церкві та шляхті.

15. На чеських землях маґдебурзьке право почало поширюватися ще на початку XIII ст. Судом найвищої інстанції для чеських міст залишався суд Маґдебурга.

16. Перші німецькі колоністи з’явились у Верхній Угорщині (теперішня Словаччина) у XII–XIII ст. Значно збільшилася кількість німецьких колоністів на словацьких землях після нападу на Угорщину монголо-татар 1241 р. і знищення угорських міст.

17. У 1344 р. німецькі міста Словаччини, що використовували маґдебурзьке право, створили об’єднання, до складу якого увійшли 24 міста.

18. Одна з найбільших німецьких колоній на етнічних угорських землях була в Офені (Буді). Тут створено правову книгу, яка отримала назву «Міська книга міста Офена».

19. З XIV століття маґдебурзьке право відомо в Литві. Литовські міста запозичили швидше кульмський, тобто опосередкований, варіант маґдебурзького права, бо основи феодального ладу з Німеччини прийшли в Литву не через Польщу, а через Пруссію і Лівонію, де в цей час, власне, і домінувала кульмська модель міського права.

20. На білоруських землях західні території отримали маґдебурзьке право значно раніше, ніж на сході, в Придніпров'ї та Придвинні, де ще довго зберігався зв'язок з волосною системою і вічовим строєм. Білоруські міста не просто переймали нові принципи і умови життя, а й пристосовували їх до власних умов та особливостей, доповнюючи місцевими традиціями.

21. На українських землях маґдебурзьке право почало поширюватися з XIII століття. Маґдебурзьке право поширюється на українські землі, які входили до складу Галицько-Волинського князівства. Всі міста України можна розділити на 3 категорії. До першої належать міста, що отримали маґдебурзьке право від литовських князів, польських та угорських королів. До другої категорії входять міста, які отримали маґдебурзьке право від їх власників. До третьої категорії належали міста, яким маґдебурзьке право було надано грамотами гетьманів після приєднання України до Московської держави.

Завдання, що були зазначені у курсовій роботі – виконані повністю. Надано стислу характеристику німецького міського права періоду XII – XV ст., окреслено географічні межі розповсюдження німецького права ( територія сучасних Німеччини, Польщі, Литви, Білорусі), розкриті особливості сприйняття різних правових норм (кульмського, любекського, маґдебурзького права) на різноманітних територіях, надано хронологію отримання відповідних привілеїв містами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДЖЕРЕЛА

1. Die Chroniken der deutschen Städte. Magdeburg - Leipzig, 1869. Інтернет - ресурс: http://books.google.com.ua/books?id=xcU7AAAAcAAJ&printsec=frontcover&hl=ru&source=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false

2. Karola Ciesielska: Przywileje Lokacyjne Torunia. Toruń 2008

3. Витяги з “Саксонського Вейхбильда” та “Права, наданого шеффенами в Маґдебурзі м. Гёрлицу в 1304 році”, розміщені на інтернет-ресурсі : http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Germany/XIV/Magdeburg_recht/text.phtml?id=5769

4. Саксонское зерцало. Памятник. Комментарии. Исследования. М., 1985.

ЛІТЕРАТУРА

1. Владімірский-Буданов М. Німецьке право в Польщі й Литві. - Львів, 1903.- 382 с.

2. Бальцер О. К истории общественно-государственного строя Польши. – СПб., 1908. - 252 с

3. Глиняный В.П. История государства и права зарубежных стран: Учеб. пособие. — Харьков, 2001.— 830 с.

4. Гуменюк Г. До питання про вплив саксонсько-магдебурзького права на формування східноєвропейських правових систем. // Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. – 2009. - № 48 – С. 39-46

5. Делімарський Р. Маґдебурзьке право у Києві. - К., 1996. – 143 с.

6. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. - Львів, 2002. – 752 с.

7. Качанов Р.Ю. Городское право орденских городов / Р.Ю. Качанов // Проблемы источниковедения и историографии: Сборник научных трудов. - Калининград, 1999 - С. 4-13.

8. Кобилецький М. Маґдебурзьке право у країнах Центральної Європи. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. - № 50. – С. 72-79

9. Кобилецький М. Хелмінське (кульменське) право // Історія держави і права. – № 1. – 2006. - С. 120-125.

10. Кобилецький М. Надання місту Сяноку маґдебурзького права // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2006. - № 42 – С. 82-90

11. Копысский З.Ю. Магдебургское право в городах Белоруссии (конец XV– первая половина XVIІ ст.) // Советское славяноведение. – 1972. – № 5. – С. 26-42

12. Левицький Д. Вплив середньовічного міського права на формування правових систем країн Центральної та Східної Європи // Право України. – 2005. – № 2. – С. 112 – 114.

13. Резников А. География и особенности распространения магдебургского права в странах Центральной и Восточной Европы // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2009. - №4. – С. 24-31

14. Рогачевский А. Л. Кульмская грамота – памятник права Пруссии XIII в. / А. Л. Рогачевский. – С.Пб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2002. - 370 с

15. Стоклицкая-Терешкович В.В. Основные проблемы истории средневекового города. – М., 1960. – 350 с.

16. Тищик Б.Й. Історія держави і права зарубіжних країн (Середні віки та ранній новий час). – Львів: Світ, 2006. - 696 с

17. Чубатий М. Державно-правне становище українських земель Литовської держави // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. – Львів, 1926. – Т. 144 – 145

18. Шевелев Н. Прусский вождь и политика Данила Галицкого / Н.Шевелев // Древнейшие государства Восточной Европы : материалы и исслед. – М., 1991.

19. Юргинис. Ю.М. Судьба магдебургского права в литовских городах //История СССР. – 1975. – № 4 - С. 145-153

20. Ebel W. Deutsches Recht im Osten. Kitzingen/Main, 1951.

21. Jakowliw A. Das deutsche Recht in der Ukraine und seine Еinflusse auf das ukrainische Recht im 16–18 Jahrhun-dert / Andrij Jakowliw. Leipzig : Hirzel, 1942.

22. Kaminska K. Lokacje miast na prawie magdeburskim na riemiach polskich do 1370 r. (Studium historycznoprawne). — Torun, 1990.

23. Kuraś S. Przywileje prawa niemieckiego miast i wsi małopolskich XIV—XV wieku. Wrocław, 1971

24. Kuchar R. Zilinska pravna kniha magdeburske pravo. – Bratislava, 1993.

25. Kuchar R. Z jazykaej nemecko-slovenskej problematiky prekladu magdeburskeho prava // Wort und Name im deutsch-slavischen Sprachkontakt: Ernst Eichler von seinen Schulern und Freunden / Нg. v. K. Hengst, D. Kruger, N. Walther, Mitarb. v. I. Bily. – Weimar; Wien, 1997.

26. Lűck H. Einfuhrung: Das sachsisch-magdeburgische Recht als kulturelles Bindeglied zwischen den Rechtsord-nungen Оst- und Mitteleuropas // IVS SAXONICOMAIDEBVRGENSE IN ORIENTE. – Berlin, 2003. – Bd. 1: Rechts- und Sprachtransfer in Mittel- und Osteuropa, Sachsenspiegel und Magdeburger Recht.

27. Menzel J. Die schlesischen Lokationsurkunden des 13 Jahrhundert / J. Menzel // Studien zum Urkundenwesen zur Siedlungs Rechts und wirtscheftsgeschichte einer ostdeutschen Landscheft im Mittelalter. – Wurzburg : Holrherher Verlag, 1977.

28. Piirainen T. Deutsche Siedler und deutsch sprachige Gesetzte in der wirtschaftlichen Entwicklung der Slowakei // Die Deutschen in Ostmittel- und Sudosteuropa. Geschichte, Wirtschaft, Recht, Sprache / Нg. v. G. Grimm, K. Zach. – Munchen, 1996. – Bd. 2

29. Schubart-Fikentscher G. Die Verbreitung der Deutschen stadtrechte in Osteuropa Berlin. 1942.

30. Zdrojkowski Z. Zarys dziejow prawa chelminskiego (1233–1862) / Z. Zdrojkowski // Studium z okazji siedemsietpięć ziesięciolecia wydania prywileju chelmińskiego oraz lokacja miast Chelma i Torunia. Monografie institutu historychno-prawnego // UMK – Toruń, 1990. – № 1.

1 Антонович В.Б. Исследования о городах Юго-Западной России по актам 1432–1798 гг. /Владимир Антонович. Предисловие к 1 т. 5 ч. Архива Юго-Западной России. Киев, 1870.

1 Межвузовская конференция "Проблемы истории средневековой Германии"//Средние века. Вып.53. М.,1990. - С.277

2 Левицький Д. Вплив середньовічного міського права на формування правових систем країн Центральної та Східної Європи // Право України. – 2005. – № 2. – С. 112 – 114.

3 Кобилецький М. Маґдебурзьке право у країнах Центральної Європи. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. - № 50. – С. 72-79

1 Глиняный В.П. История государства и права зарубежных стран: Учеб. пособие. — Харьков, 2001. — С. 402-406

2 Глиняный В.П. История государства и права зарубежных стран: Учеб. пособие. — Харьков, 2001. - С. 407-409

1¹ Бальцер О. К истории общественно-государственного строя Польши. – СПб., 1908. – С. 28.

1 Ebel W. Deutsches Recht im Osten. Kitzingen/Main, 1951. – S. 18

2 Ebel W. Deutsches Recht im Osten. Kitzingen/Main, 1951.– S. 16,17

3 Резников А. География и особенности распространения магдебургского права в странах Центральной и Восточной Европы // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2009. - №4. – С. 25

1¹ Ebel W. Deutsches Recht im Osten. Kitzingen/Main, 1951.– S.17

² Schubart-Fikentscher G. Die Verbreitung der Deutschen stadtrechte in Osteuropa. Berlin. 1942. – S. 61.

2

1 Кобилецький М. Маґдебурзьке право у країнах Центральної Європи. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. - № 50. – С. 73

2 Кобилецький М. Хелмінське (кульменське) право //Історія держави і права. – № 1. – 2006. – С. 138.

1 Menzel J. Die schlesischen Lokationsurkunden des 13 Jahrhundert / J. Menzel // Studien zum Urkundenwesen zur Siedlungs Rechts und wirtscheftsgeschichte einer ostdeutschen Landscheft im Mittelalter. – Wurzburg : Holrherher

Verlag, 1977. – S. 116.

2 Шевелев Н. Прусский вождь и политика Данила Галицкого / Н.Шевелев // Древнейшие государства Восточной Европы: материалы и исслед. – М., 1991. – С. 253–254.

1 Zdrojkowski Z. Zarys dziejow prawa chelminskiego (1233–1862) / Z. Zdrojkowski // Studium z okazji siedemsietpięć ziesięciolecia wydania prywileju chelmińskiego oraz lokacja miast Chelma i Torunia. Monografie institutu historychno-prawnego // UMK – Toruń, 1990. – № 1. – S. 27.

2 Рогачевский А. Л. Кульмская грамота – памятник права Пруссии XIII в. / А. Л. Рогачевский. – С.Пб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2002. – С. 196-200.

1 Качанов Р.Ю. Городское право орденских городов / Р.Ю. Качанов // Проблемы источниковедения и историографии: Сборник научных трудов. - Калининград, 1999. - С. 6-11.

2 Тищик Б.Й. Історія держави і права зарубіжних країн (Середні віки та ранній новий час). – Львів: Світ, 2006., с. 156–158

3 Владімірский-Буданов М. Німецьке право в Польщі й Литві. - Львів, 1903. - С. 3.

1 Кобилецький М. Маґдебурзьке право у країнах Центральної Європи. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. - № 50. – С. 75

1 Кобилецький М. Маґдебурзьке право у країнах Центральної Європи. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. - № 50. – С. 76

2 Делімарський Р. Маґдебурзьке право у Києві. - К., 1996. – С. 21

1 Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. - Львів, 2002. – С. 83.

2 Кобилецький М. Маґдебурзьке право у країнах Центральної Європи. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. - № 50. – С. 76

1 Гуменюк Г. До питання про вплив саксонсько-магдебурзького права на формування східноєвропейських правових систем. // Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. – 2009. - № 48 – С. 40

1 Гуменюк Г. До питання про вплив саксонсько-магдебурзького права на формування східноєвропейських правових систем. // Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. – 2009. - № 48 – С. 41-42

1 Кобилецький М. Маґдебурзьке право у країнах Центральної Європи. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. - № 50. – С. 76

2 Jakowliw A. Das deutsche Recht in der Ukraine und seine Еinflusse auf das ukrainische Recht im 16–18 Jahrhundert / Andrij Jakowliw. Leipzig : Hirzel, 1942. – S. 10-11.

1 Kuraś S. Przywileje prawa niemieckiego miast i wsi małopolskich XIV—XV wieku. Wrocław, 1971 – S. 170

1 Kaminska K. Lokacje miast na prawie magdeburskim na riemiach polskich do 1370 r. (Studium historycznoprawne). — Torun, 1990. – S. 112

2 Кобилецький М. Маґдебурзьке право у країнах Центральної Європи. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. - № 50. – С. 77-78

1 Ebel W. Deutsches Recht im Osten. Kitzingen/Main, 1951.– S. 19

2 Piirainen T. Deutsche Siedler und deutsch sprachige Gesetzte in der wirtschaftlichen Entwicklung der Slowakei // Die Deutschen in Ostmittel- und Sudosteuropa. Geschichte, Wirtschaft, Recht, Sprache / Нg. v. G. Grimm, K. Zach. – Munchen, 1996. – Bd. 2. – S. 137.

1 Kuchar R. Zilinska pravna kniha magdeburske pravo. – Bratislava, 1993. – S. 5–19

2 Kuchar R. Z jazykaej nemecko-slovenskej problematiky prekladu magdeburskeho prava // Wort und Name im deutsch-slavischen Sprachkontakt: Ernst Eichler von seinen Schulern und Freunden / Нg. v. K. Hengst, D. Kruger, N. Walther, Mitarb. v. I. Bily. – Weimar; Wien, 1997. – S. 217.

1 Lűck H. Einfuhrung: Das sachsisch-magdeburgische Recht als kulturelles Bindeglied zwischen den Rechtsordnungen Оst- und Mitteleuropas // IVS SAXONICOMAIDEBVRGENSE IN ORIENTE. – Berlin, 2003. – Bd. 1: Rechts- und Sprachtransfer in Mittel- und Osteuropa, Sachsenspiegel und Magdeburger Recht. – S. 20.

1 Кобилецький М. Маґдебурзьке право у країнах Центральної Європи. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. - № 50. – С. 75

2 Юргинис. Ю.М. Судьба магдебургского права в литовских городах //История СССР. – 1975. – № 4. – С. 148 – 150.

3 Чубатий М. Державно-правне становище українських земель Литовської держави // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. – Львів, 1926. – Т. 144 – 145. – С. 36 – 37.

4 Юргинис. Ю.М. Судьба магдебургского права в литовских городах //История СССР. – 1975. – № 4. – С. 152 – 153.

1 Копысский З.Ю. Магдебургское право в городах Белоруссии (конец XV– первая половина XVIІ ст.) //Советское славяноведение. – 1972. – № 5. – С. 39.

2 Jakowliw A. Das deutsce Recht in der Ukraine und seine Einflusse auf der ukrainische Rechtim 16 – 18 Jahrhundert. – Leipzig, 1942. – S.8.

3 Кобилецький М. Надання місту Сяноку маґдебурзького права //Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична. – 2006. – Вип. 42. – С. 82 – 89.

4 Резников А. География и особенности распространения магдебургского права в странах Центральной и Восточной Европы // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2009. - №4. – С. 30