Методи мистецтва управління

Мистецтво управління, як і всякий інший вид творчості, обов'язково має в своїй основі талант, оригінальність і самобутність особи. Талант керівника виявляється в його яскравій індивідуальності, нестандартності, в його особливому образі мислення і широкому кругозорі. Але будь-яка дія однієї людини на іншого повинна здійснюватися з гуманною метою, з повним розумінням сили свого уміння і відповідальності за свої дії перед суспільством, будь то бойові прийоми рукопашного бою, гіпноз або методи мистецтва управління. Дія на людину силою свого уміння і вигостреної майстерності може опинитися непоправно аморальним, хоча в повсякденному житті ми завжди намагаємося впливати на поведінку навколишніх людей будь-якими доступними нам засобами.

Методи мистецтва управління універсальні, тобто придатні для застосування в різних ситуаціях, від публічного виступу до рівня міжособових відносин. Успішність будь-яких вербальних, словесних контактів завжди залежить від безлічі складних, взаємозв'язаних психологічних чинників, від того, кому, коли і як розумно викласти свої аргументи, постійно пам'ятаючи про кінцеву мету діалогу і направляючи його в потрібне русло.

Метод Сократа

Неоцінимий внесок до світової цивілізації внесли великі мислителі Стародавньої Греції, серед яких не меркне ім’я Сократа (приблизно 469-399 рр. до н. е.) - Вчителя і Громадянина, творця знаменитої афінської школи філософії і риторики. Основи учення Сократа, який принципово нічого не писав, відомі лише з творів його численних учнів: Платона, Арістіппа, Антісфена, Евкліда і пізніше - Аристотеля. Платон так високо шанував свого вчителя, що вивів його головним персонажем всіх своїх філософських діалогів. Сократ сформулював надскладні завдання пізнання - пізнай самого себе і навчися мистецтву жити, дав визначення таким етичним поняттям, як мужність, доблесть, справедливість, свої дослідження порівнював з "мистецтвом повивальної бабці", обґрунтував критичне відношення до догматичних тверджень, що отримали назву "Сократівської іронії". Досліджуючи проблеми людського спілкування, Сократ особливу увагу приділяв діалогу. Діалог розвивається в безпосередньому словесному контакті, в спілкуванні і є інтерактивним пошуком істини, мистецтвом міркувань і доказів.

У сучасній риториці, в мистецтві переконувати заслуженою популярністю користується один із способів ведення діалогу, що отримав назву методу Сократа, який неодноразово демонстрував свою майстерність ведення диспутів, суперечок. Його метод ведення діалогу будувався на блискучому умінні так будувати логічний ланцюг думок, що його опонент був вимушений погоджуватися з кожним твердженням на будь-якому етапі діалогу, тобто відповідати «так, так, так» на кожній позиції логічної побудови Сократа. На цих диспутах Сократ, переконавши свого опонента, міг жартома довести правильність міркувань як своїх, так і протилежної сторони, хоча постійно підкреслював, що всяке уміння, якщо воно не спирається на справедливість і чесноту, є шахрайством, а не мудрістю.

Цікаве підтвердження розумності прийомів Сократа і учнів його школи знайшла сучасна фізіологія. Виявляється, опонент, підготовлений до суперечки і настроєний вельми насторожено, навіть агресивно, погоджуючись на початку діалогу з абсолютно очевидними думками Сократа, заспокоювався, його збудження падало, серцебиття приходило в норму, його воля слабшала, як і здатність сперечатися з очевидними на перший погляд істинами. У результаті майстерно складена логічна концепція Сократа перемагала.