Тема 2. Фінансова діяльність держави її правові аспекти

Фінансова діяльність держави – це процес збирання, розподілу (перерозподілу) та використання коштів, що забезпечують виконання державою функцій.

Принципи фінансової діяльності держави: публічний характер, розподіл функцій між представницькими та виконавчими органами влади; пріоритет представницьких органів влади над виконавчими; пріоритетність публічних видатків над прибутками казни; фінансування безпеки держави; єдність фінансової діяльності та грошової системи держави; соціальна спрямованість; плановість; гласність.

Методи фінансової діяльності – засоби, прийоми, за допомогою яких уповноважений державою орган від її імені мобілізує, розподіляє і використовує фонди грошових ресурсів.

Групи методів фін. діяльності: 1) методи формування грошових ресурсів: а) обов’язкові методи мобілізації (податки, збори, штрафи) б) добровільні (державні лотереї, цінні папери, добровільні внески); 2) методи розподілу грошових ресурсів: фінансування, кредитування, дотації, субсидії, субвенції; 3) методи використання грошових ресурсів: плановість, цільовий характер, ефективність, економія, нормативність, фінансовий контроль.

Форми фінансової діяльності держави: - 1) правові – видання законів та інших нормативних актів (див. джерела фінансового права) 2) неправові – оперативна діяльність фінансових органів – засідання, перевірки, наради тощо.

Органи, які здійснюють фінансову діяльність держави:

Верховна Рада України – приймає фінансові закони, державний бюджет на кожен рік.

Президент України – видає укази та розпорядження з фінансових питань, підписує закони, накладає вето, має право законодавчої ініціативи, бере участь у формуванні органів виконавчої влади – призначає глав держадміністрацій, міністра фінансів, голову ДПА, половину складу Ради НБУ.

Кабінет Міністрів - забезпечує проведення фінансової,  цінової,  інвестиційної та податкової політики;  розробляє проект закону про  Державний  бюджет  України  і забезпечує  виконання  затвердженого  Верховною   Радою    України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт  про його виконання.

Рахункова Палата України – вищий орган фінансово контролю, утворений 1997 р. при Верховній Раді. Здійснює контроль  за  використанням  коштів   Державного бюджету  України  від  імені  Верховної  Ради  України, інформує Верховну Раду про хід виконання бюджету. Перевіряє Національний Банк, Фонд Держмайна тощо.

Міністерство фінансів – центральний орган виконавчої влади, підпорядкований Кабінету Міністрів. Діє на підставі Положення про міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента від 26. 08. 1999 р. Основне завдання – розробка та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики; розробка бюджету; розробка стратегії внутрішніх та зовнішніх запозичень тощо.

Державне казначейство України утворене при Міністерстві фінансів, діє на підставі Указу Президента від 27. 04. 1995. Організовує виконання Державного бюджету та здійснює контроль за ним; управління коштами державного бюджету, ведення обліку касового виконання державного бюджету; розподіл надходжень між бюджетами.

Державна податкова служба – статус визначено законом “Про державну податкову службу” в редакції від 5. 02. 1998 р. Основне завдання – здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Державна контрольно-ревізійна служба – здійснює державний контроль за витрачанням коштів і матеріальних цінностей в органах держави починаючи від міністерств, в бюджетних установах, підприємствах, що отримують бюджетні кошти. Діє на підставі закону від 23. 01. 1993 “Про державну контрольно-ревізійну службу”. Підпорядковується міністерству фінансів.

Національний банк України- діє на підставі закону “Про НБУ”. Має статус особливого центрального органу державного управління, що не підпорядкований Кабінету Міністрів. Підзвітний Верховній Раді. Основна функція – підтримання стабільності національної грошової одиниці. Контрольні функції у сфері банківського права.

Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг – створена 2002 р. – регулювання, реєстрація, ліцензування фінансового-кредитних установ, крім банків.