- •6. 030500 – Спеціальність українська мова і література,
- •Розділ 1. Основні теоретичні аспекти фразеології
- •1.1. Фразеологія як лінгвістична дисципліна та предмет її дослідження.
- •2.2 Соматичний компонент у фразеології.
- •1.3. Джерела української фразеології
- •Розділ 2. Класифікація фразеологізмів
- •Висновки
- •Список використаної літератури
- •Додатки Список фразеологізмів із соматичним компонентом
Розділ 1. Основні теоретичні аспекти фразеології
1.1. Фразеологія як лінгвістична дисципліна та предмет її дослідження.
Фразеологія (від грец. phrasis — вираження, logos — вчення) — розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.
Одиниця фразеологічної системи називається фразеологізмом і визначається як лексико-граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично оформлених за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично. Об'єктом фразеології як науки є насамперед власне фразеологізми, що мають повний набір категоріальних значень.
Фразеологізм має такі ознаки:
1) не конструюється щоразу в процесі мовлення, а відтворюється як готова значеннєва одиниця;
2) має стійку структуру;
3) входить у синонімічні зв’язки зі словами;
4) виконує синтаксичні функції в реченні.
5) лексичне значення виражається сполученням кількох слів: воно єдине, узагальнене і, як правило, експресивне; семантично неподільне на значення окремих слів, що входять до його складу;
6) компоненти фразеологізму не можуть вільно сполучатися з усіма словами, а лише з обмеженим рядом (кількома словами);
7) фразеологізм характеризується стійкістю граматичної форми й усталеністю порядку слів;
8) слова у складі фразеологізму часто мають переносне значення.
Фразеологія будь-якої мови — це цінна лінгвістична спадщина, в якій відбивається бачення світу , національна культура, звичаї і вірування , фантазія та історія народу, який розмовляє цією мовою.
Фразеологія кожної мови вносить вирішальний вклад до формування образної картини світу. Способи бачення світу через мовні образи, відображені в системі фразеологізму, будучи глибоко національними, базуються, проте, на спільних для всіх людей (універсальних) логіко-психологічних і власне лінгвістичних підставах.
Спірним залишається питання про час, коли зародилася фразеологія. Одні схильні вважати основоположником цієї науки швейцарського лінгвіста французького походження Ш. Баллі. Відомо, що в своїх роботах з французької стилістики певне місце займає опис стійких сполучень слів.
Фразеологія як лінгвістична дисципліна перебуває ще на стадії становлення. Передумови її були підготовлені російськими і зарубіжними лінгвістами. Російські лінгвісти — акад. А.А. Шахматов, акад. Ф. Ф. Фортунатов, проф. В. К Порзежинський [ 13] зробили значний внесок у розробку словосполучень із точки зору синтаксису. Визначення типів фразеологізмів у стилістико-семантичному плані було визначене Шарлем Баллі [8] та Альбером Сеше [ 17]. Період інтенсивного розвитку фразеології як лінгвістичної дисципліни припадає на час появи відомих праць акад. В.В Виноградова [19 ].
На сьогодні фразеологія як галузь мовознавства у філологічній літературі має статус самостійної лінгвістичної дисципліни, специфіка якої полягає у визначенні складу фразеологічних одиниць відповідної мови, вивченні закономірностей виникнення і розвитку цих одиниць, а також у виокремленні груп стійких словосполучень залежно від їхніх структурних і семантичних властивостей.
Фразеологічний склад української мови має ряд специфічних, властивих тільки йому ознак. Проте ця специфіка може бути виявлена лише на фоні тих рис, які визначають лінгвістичну природу стійких словосполук взагалі і є спільними для одиниць фразеологізмів цілого ряду в інших європейських мовах.
Фразеологізми, або стійкі сполучення, відрізняються від вільних синтаксичних перш за все тим, що вони в семантичному плані — єдність і виражають, як правило, одне (єдине або розчленоване) поняття. Різниця в семантиці, яка представлена вільними і фразеологічними поєднаннями слів, виявляється особливо яскраво в таких випадках, коли є можливість порівняти омонімічні вільні і фразеологічні словосполучення. Стійкі словосполучення лише зовні нагадують вільні. Вони можуть збігатися з ними за синтаксичною структурою, але не ідентичні їм за семантикою. Фразеологічні словосполучення слугують, подібно до слів, для вираження поняття. Від слів вони відрізняються своєю різнооформленістю.
Важливою рисою фразеологічних одиниць є їх стійка стабільна форма, внаслідок чого вони функціонують у мові як єдине ціле. Фразеологічні одиниці лише відтворюються в мові, а не створюються в ній знову. Ця особливість зближує фразеологічні одиниці зі словом і відрізняє їх від вільних словосполучень.
Таким чином, семантичну єдність складових стійкого словосполучення і його функціонування як єдиного цілого уподібнюють фразеологічній одиниці і включають їх до словникового складу мови.
Таким чином, фразеологічними одиницями є такі стійкі словосполучення, які, незалежно від кількості слів-компонентів, утворюють семантичну єдність і виконують у мові називну або експресивну функцію.