1. Підготовка спеціалістів до трудової діяльності

  Глобалізація економіки, що стала ознакою сучасного світового економічного розвитку, висуває нові вимоги до підготовки фахівців. Вона потребує спеціалістів, які добре знаються на закономірностях та тенденціях розвитку світового ринкового середовища, вміють його аналізувати, приймати оптимальні рішення щодо діяльності компаній в цьому середовищі, мають навички ведення ділових переговорів, володіють основами крос-культурного менеджменту. На підготовку саме таких фахівців орієнтована спеціальність «Міжнародна економіка». Вона дозволяє майбутнім спеціалістам вільно орієнтуватись в економіці та законодавстві, особливостях національної психології і соціальної організації різних країн, знати проблеми розвитку глобального економічного простору.

Обов’язкове вивчення декількох іноземних мов сприяє суттєвому розширенню можливостей активної діяльності у міжнародному бізнесі, успішній участі у переговорних процесах, розвитку особистих інтелектуальних здібностей. Для реалізації себе на практиці як економістів-міжнародників студенти вивчають широке коло професійно орієнтованих дисциплін, зокрема міжнародний маркетинг, міжнародні фінанси, міжнародну економічну діяльність України, міжнародне економічне право, облік у зарубіжних країнах, міжнародну торгівлю, міжнародну інвестиційну діяльність, міжнародні організації, інформаційні системи і технології в міжнародній економіці тощо.

Економісти-міжнародники займаються організацією, плануванням, координацією, аналізом та контролем за здійсненням міжнародних торговельних операцій, розробкою стратегій виходу підприємств на зовнішні ринки та їх реалізацією, розробкою планів зовнішньоекономічної діяльності, пошуком іноземних партнерів та укладанням з ними зовнішньоторговельних угод, укладанням та веденням угод з іноземними банками. Вони мають добре володіти механізмами розв’язання конфліктних ситуацій.

Фахівці з міжнародної економіки можуть реалізувати себе на посадах спеціалістів з економіки в установах та організаціях зовнішньоекономічної сфери діяльності. На них чекають українські підрозділи ТНК, банки, які співпрацюють з іноземними партнерами, торгово-промислові палати. Економісти-міжнародники потрібні також на спільних підприємствах, у зовнішньоекономічних відділах українських компаній, у науково-дослідних інститутах та центрах, які проводять дослідження стану світових товарних та фінансових ринків, розвитку інтеграційних та глобалізаційних процесів, тощо.

Фахівці з міжнародної економіки можуть працювати експертами-консультантами на підприємствах, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність, науковими співробітниками науково-дослідних установ і лабораторій, займатися науково-педагогічною діяльністю. Цей фах — для цілеспрямованих та працелюбних. Cпівробітництво із закордонними підприємствами, колегами-іноземцями, відрядження до різних країн розширюють світогляд, дають можливість побачити світ, пізнати звичаї, спосіб життя та національні особливості інших народів. Крім того, економіст-міжнародник – одна з найбільш високооплачуваних посад.

Спектр посад міжнародного економіста, досить широкий, ось невеликий перелік посад, які може займатися провідний спеціаліст в цій сфері після закінчення університету:

• економіста в іноземних компаніях і фірмах, що мають міжнародні зв‘язки;

• торговельні представники, агенти з комерційних послуг;

• дилери й брокери з фінансових операцій, з купівлі-продажу товарів;

• головного фахівця, керівника підрозділів в комерційному обслуговуванні, в оптовій, біржовій і роздрібній торгівлі, фондових біржах.

Тепер досить популярна посада брокера, звісно крім економіста. Брокер - це фізична особа або фірма, які займаються страхуванням виключно через страховиків. Є 2 категорії брокерів: а) Брокери асоціації Ллойда: це люди, яким дозволено здійснювати страховий бізнес тільки в цій асоціації. Він також здійснює бізнес на ринку компанії; б) інші брокери.

Посада брокера вакантна в таких великих брокерських компаніях як:

1. ТОВ «АгроАльянс» пропонує послуги зовнішньоекономічного комісіонера при імпорті та експорті товарів компаніям (комітентам), що оформляється за межами своєї зони акредитації. Дана схема дозволяє уникнути оформлення листа-узгодження (відкріплення) на проведення зовнішньоекономічної діяльності за межами зони акредитації.

2. Митно-брокерська компанія ТОВ «Термінал-Брок-Сервіс». Послуги з митного оформлення і доставки вантажів до України, а також пошуку товарів і партнерів, консультацій по питаннях ВЕД, оформлення ВЕД-договорів.

3. Компанія «Український брокерський центр» Високопрофесійне митно-брокерське обслуговування в зонах діяльності Київської, Центральної, Енергетичної регіональних і Бориспільської митниць, у відділі митного оформлення міжнародних експрес-повідомлень (DHL, TNT, Fedex, UPS). Юридичні й консалтингові послуги в області

1.2 Організаційна структура банку « Фінанси та кредит» Організаційна структура управління - це сукупність управлінських ланок, розташованих у суворій підпорядкованості і яка забезпечує взаємозв'язок між керуючою і керованою системами. Вона складається із взаємозв'язку окремих підсистем організації. Створення такої структури спрямоване насамперед на розподіл між окремими підрозділами банку повноважень і відповідальності. У структурі управління банком виділяються такі елементи: ланки (відділи), рівні (ступені) управління і зв'язку - горизонтальні і вертикальні. В управліні найбільш поширені такі типи організаційних структур:

- лінійний; - функціональний; - лінійно-функціональний. Лінійна організаційна структура управління - це коли накази передаються безпосередньо від керівника до підлеглого і далі до інших підлеглих. Вона характеризується тим, що на чолі кожного структурного підрозділу знаходиться керівник, наділений усіма повноваженнями, що здійснює усі функції управління. При лінійному управлінні кожна ланка і кожен підлеглий мають одного керівника, через який по одному каналу проходять усі команди управління. У цьому випадку управлінські ланки несуть відповідальність за результати всієї діяльності керованих ними об'єктів. Йдеться про пооб'єктне виділення керівників, кожний з який виконує усі види робіт і приймає рішення, пов'язані з управлінням об'єктом. Оскільки в лінійній структурі управління рішення передаються по ланцюжку "зверху вниз", а сам керівник нижньої ланки управління підлеглий керівнику вищого рівня, формується свого роду ієрархія керівників конкретної організації. У даному випадку діє принцип єдиноного керівника, суть якого полягає в тому, що підлеглі виконують розпорядження тільки одного керівника. Вищий орган управління не має права віддавати розпорядження виконавцям, минаючи їхнього безпосереднього начальника. Лінійна структура управління є логічно побудованою і формально визначеною, але разом з тим і менш гнучкою.

Банк «Фінанси та Кредит» має саме лінійну організаційну структуру (Додаток А). Також це можна побачити і на прикладі відділень банку, але в спрощеній версії ( Додаток Б та В). Функціональна організаційна структура управління - це коли накази делегуються керівником вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, керівнику нижчого рівня, який керує аналогічною функцією. Функціональне управління здійснюється підрозділами, які спеціалізуються на виконанні конкретних видів робіт, необхідних для прийняття рішень у системі лінійного управління. Ідея полягає в тому, що виконання окремих функцій покладається на фахівців. Таким чином, загальне завдання управління організацією поділяється, починаючи із середнього рівня, за функціональним критерієм. Функціональне управління існує поряд з лінійним, що створює подвійне підпорядкування для виконавців. Замість універсальних менеджерів, що повинні виконувати всі функції управління, з'являється штат фахівців, які мають високу компетенцію у своїй сфері і відповідають за певний напрям. Така функціональна спеціалізація апарату управління значно підвищує результативність діяльності банку. Лінійно-функціональна (штабна) структура управління банком. За такої структури управління всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, що очолює визначений колектив. Під час розробки конкретних питань і підготовки відповідних рішень, програм, планів йому допомагає спеціальний апарат, що складається з функціональних підрозділів (управлінь, відділів). У даному випадку функціональні структурні підрозділи перебувають у підпорядкуванні головного лінійного керівника. Свої рішення керівники функціональних підрозділів проводять у життя через головного керівника або (в межах своїх повноважень) безпосередньо через відповідних керівників служб-виконавців.