10.9. Кримінологічне планування

   Кримінологічне планування (програмування) - це цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи та засоби їх вирішення, нормативне, інформаційне, організаційне, методичне й ресурсне його забезпечення на визначений період часу.    У широкому значенні слова терміни "планування" та "програмування" використовують як тотожні. Однак у сфері кримінологічного планування доцільно розмежовувати термінологію.    Програми розробляються на стратегічному рівні управління боротьби зі злочинністю. Вони передбачають мету та завдання на порівняно тривалий період, їхні пріоритети та зв'язок з іншою метою спеціального управління, систему суб'єктів і засобів боротьби зі злочинністю, ресурси, котрі може виділити суспільство, та ін.    Плани деталізують програми за завданнями, напрямками, функціями певних суб'єктів боротьби зі злочинністю, організацією цієї боротьби, передбачаючи конкретні заходи, порядок, послідовність, терміни виконання та відповідальних виконавців.    Планування є однією з форм координації запобіжної діяльності як в окремому регіоні, так і в державі загалом.    Базою кримінологічного планування є прогноз, дані про злочинність, процеси, що впливають на неї та стан боротьби зі злочинністю. При цьому спеціалісти оцінюють наявні можливості впливу на прогнозовані несприятливі тенденції злочинності й закладають у план (програму) відповідні заходи, прагнучи зруйнувати чи пом'якшити їх і, навпаки, стимулювати позитивні для суспільства тенденції.    До кримінологічного планування всіх рівнів висувають такі основні вимоги:    - планування має бути колективним як за колом учасників складання плану, так і за колом його виконавців;    - виконавці плану повинні мати необхідні повноваження;    - намічені заходи обов'язково мають взаємоузгоджуватись і не суперечити один одному;    - заходи слід планувати, зважаючи на конкретну ситуацію в регіоні (відомстві), та своєчасно коригувати з огляду її змін.

10.4. Поняття, завдання і види кримінологічного планування

   Розглянуте кримінологічне прогнозування є вихідним етапом кримінологічної політики.    Кримінологічна політика (за А. Зелінським) — це науково обґрунтована стратегія і тактика попередження злочинності із застосуванням системи профілактичних заходів соціально-кримінологічного характеру, а також шляхом запобігання й припинення конкретних злочинів. Політика профілактики злочинів реалізується з урахуванням зміни соціальної та економічної ситуації в державі на основі кримінологічного прогнозування і планування.    Кримінологічне планування охоплює процес підготовки, складання і затвердження планів попередження злочинів. План — це окреслена система заходів, що передбачає їх певний порядок, послідовність і строки виконання, а також відповідальних виконавців.    Планування є однією з форм координації попереджувальної діяльності як в окремому регіоні, так і в державі загалом.    Розрізняють територіальне (регіональне) і відомче (галузеве) планування профілактики злочинів. За змістом такі плани є комплексними, оскільки охоплюють велику кількість суб’єктів профілактики і передбачають різні заходи впливу.    Відомчі плани, як правило, мають функціональний характер, що відповідає профілю відомства (наприклад, план профілактики дорожньо-транспортних пригод УДАІ УМВС області). Ці плани називають ще функціонально-відомчими.    Територіальне кримінологічне планування може здійснюватись у масштабі адміністративного району, міст, областей, Автономної республіки Крим, України загалом.    За строком дії (виконання) розрізняють плани короткострокові (на один-два роки), середньострокові (до 5 років) і перспективні (на 10-15 років).    Можливе також поточне планування профілактичних заходів на нетривалі проміжки часу (наприклад, літній сезон, святкові дні).    Процес планування складається з п'яти основних етапів:    - організаційно-підготовчого;    - інформаційно-аналітичного;    - безпосередньої розробки плану;    - організація виконання плану;    - оцінювання попереджувальної діяльності й висновки.    На першому, організаційно-підготовчому етапі відповідний орган виконавчої влади приймає рішення про розробку плану, створює спеціальну комісію (робочу групу), попередньо визначає джерела матеріально-технічного забезпечення роботи комісії, джерела необхідної інформації, розподіляє обов’язки.    На другому, інформаційно-аналітичному етапі комісія вивчає й аналізує злочинність у регіоні, її динаміку й тенденції. У разі потреби комісія організовує конкретно-соціологічні дослідження, витребовує відомості кримінологічного характеру з правоохоронних органів (суду, прокуратури, органів внутрішніх справ), а також збирає іншу необхідну інформацію: про територіальну, економічну, демографічну характеристики регіону, матеріальні та житлово-побутові умови населення, соціально-політичну ситуацію в регіоні, соціальну інфраструктуру, міграцію населення тощо.    Безпосередньо розробка комплексного плану профілактики злочинів передбачає:    - статистичну обробку й аналіз отриманої інформації, її оцінку і формулювання висновків;    - кримінологічне прогнозування на певний строк;    - розробку планових попереджувальних заходів з визначенням строків виконання і конкретних виконавців;    - узгодження, рецензування й обговорення проекту плану, його коригування і доопрацювання;    - затвердження плану.    Організація виконання комплексного кримінологічного плану полягає в доведенні планових завдань до виконавців, визначенні строків подання звітності, встановленні контролю за виконанням плану, коригуванні планових завдань, проведенні нарад з виконавцями.    Попереджувальну діяльність оцінюють не за формальними ознаками намічених заходів, а на основі реальної ефективності, тобто за станом правопорядку в регіоні.    До кримінологічного планування всіх рівнів висувають такі основні вимоги:    - планування повинно бути колективним як за колом учасників складання плану, так і за колом його виконавців;    - виконавці плану повинні мати необхідні повноваження;    - намічені заходи повинні взаемоузгоджуватись і не суперечити один одному;    - заходи слід планувати з урахуванням конкретної обстановки в регіоні (відомстві) і своєчасно коригувати з урахуванням її змін.    Форми плану можуть бути різноманітними. Найпоширенішою є форма плану, що складається з назв заходів, виконавців, строків виконання, відповідальних за виконання. Можуть використовуватися й інші форми плану.