- •1.Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі наук
- •2. Функції кримінології та її завдання на сучасному етапі
- •3. Виникнення та розвиток кримінології як самостійної науки
- •4. Теорія диференціального зв'язку.
- •5. Теорія стигматизації та її практичне значення
- •7. Латентна злочинність
- •Маргинализация
- •4.2. Поняття детермінації
- •Маргінальність.
- •5.3. Основні кримінологічні ознаки особи злочинця
- •15. Основні риси злочинності в Україні
- •17. 3.11. Поняття латентної злочинності
- •3.12. Види та рівні латентної злочинності
- •3.13. Причини існування латентної злочинності
- •3.14. Методи та значення виявлення латентної злочинності
- •19. 6.3. Основні сучасні теорії причин злочинності в Україні та Росії
- •23. Концепції причин злочинності
- •24. Психологічний погляд
- •3.6. Рівень і коефіцієнт злочинності
- •26.Поняття причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та їх роль в побудові окремих методик розслідування
- •28. Географія злочинності
- •29.Основні показники злочинності
- •5.2. Показники злочинності
- •30.Сучасний стан кримінології. Основні кримінологічні установи України
- •2.27. Основні напрямки розвитку кримінології на сучасному етапі
- •31. Взаємозв'язок понять "злочинність" та "злочин"
- •32. Основні підходи до визначення злочинності
- •33. Поняття злочинності
- •3.1. Поняття та виникнення злочинності як соціального явища
- •3.2. Ознаки злочинності
- •3.7. Динаміка злочинності
- •3.8. Структура та характер злочинності
- •11.4. Суб’єкти попереджувальної діяльності і їх класифікація
- •11.5. Правоохоронні органи як суб’єкти попереджувальної діяльності
- •7.15. Психологічні методи, що використовуються в кримінологічних дослідженнях
- •7.1. Поняття кримінологічного дослідження
- •7.7. Програма кримінологічного дослідження
- •3.2. Сутність і етапи (процедура) кримінологічного дослідження
- •10.3. Завдання кримінологічного прогнозування
- •10.4. Види кримінологічного прогнозування
- •10.8. Методи кримінологічного прогнозування
- •10.9. Кримінологічне планування
- •10.4. Поняття, завдання і види кримінологічного планування
- •10.10. Принципи, що висуваються до кримінологічного планування
- •10.11. Етапи кримінологічного планування
- •11.3. Заходи попередження злочинності і їх класифікація
- •Закон україни Про основи державної політики щодо протидії злочинності
- •13.1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- •63.Поняття конкретної життєвої ситуації.
- •74.Поняття пенітенціарної злочинності та її характеристика
- •95.Основні напрямки профілактичної діяльності органів внутрішніх справ
- •96.Проблеми боротьби з корупцією та напрями протидії
- •98. Кримінологічна характеристика організованої злочинності
5.3. Основні кримінологічні ознаки особи злочинця
Особі злочинця притаманна система ознак, властивостей, рис, які визначають її як людину, що вчинила злочин. Будучи різновидом особи взагалі, особа злочинця має загальні ознаки (стать, вік, фах, освіта, соціальний стан, роль у суспільстві), а також властиві лише особі злочинця специфічні ознаки, що визначають і відображають характер і ступінь її суспільної небезпечності. Вітчизняні кримінологи поділяють ці ознаки на такі основні групи: 1) соціально-демографічні; 2) кримінально-правові; 3) соціальні ролі й статуси; 4) риси правової та моральної свідомості; 5) соціально-психологічні характеристики. Ознаки, що характеризують особу злочинця, перебувають у взаємозв'язку та взаємозалежності. Так, соціально-демографічні ознаки особи значною мірою визначають її соціальні ролі й поряд з останніми є вирішальним фактором у формуванні моральних і психологічних характеристик особи. Низка ознак може мати альтернативний характер, тобто одночасно їх можна віднести до кількох груп (наприклад, освіта - соціально-демографічна ознака, водночас може вказувати на соціальну роль особи в суспільстві). Комплексне вивчення особи злочинців не повинне обмежуватися встановленням окремих ознак, які часто поверхово характеризують особу, а має проводитися з необхідною глибиною у їх взаємодії, що є гарантією більш повного виявлення чинників генези особи злочинця з метою застосування адекватних заходів для її корекції і недопущення вчинення нею нових злочинів.
15. Основні риси злочинності в Україні
Коефіцієнт злочинності та судимості на 100 тис. населення в 90-х рр. XX ст. виглядає таким чином: у 1990 р. вона, відповідно, становила 713 і 201, у 1991 р. - 780 і 209; 1992 р. - 921 і 221; 1993 р. -1034 і 293; 1994 р. - 1102 і 327; 1995 р. - 1208 і 413; 1996 р. - 1208 і 474; 1997 -1162 і 469; 1998 -1145 і 462; 1999 -1119 і 445; 2000 -1147 і 466; 2001 - 1018 і 473; 2002 - 910 і 431; 2004-1092 і 467. Найпоширенішим видом злочинності є загальнокримінальна корислива злочинність, яка складає 60-65 % від загальної кількості вчинених злочинів. В 2004 р. було виявлено 231632 крадіжки, 60 946 - грабежів, 15 233 - шахрайства. Підвищений ступінь суспільної небезпеки становить насильницька злочинність, навіть не зважаючи на те, що її рівень в останні роки зменшується. В 2004 р. зареєстровано умисних вбивств та замахів - 3788 (динаміка в порівнянні з 2003 р. становить 6,3 %), умисних тяжких тілесних ушкоджень - 5855 (-7,0), незаконних позбавлення волі або викрадення людей -172 (-16,1), торгівлі людьми - 269 (-6,9), зґвалтувань - 964 (-8,00). Одним з найнебезпечніших видів злочинності є злочинність неповнолітніх. Адже особи, що вчиняють злочини в молодому віці, ймовірніше в майбутньому поповнюють "армію" рецидивної злочинності. Негативними тенденціями злочинності неповнолітніх є те, що зростає рівень її організованості, збільшується кількість злочинів, пов'язаних з наркотичними засобами, зростає технічна оснащеність неповнолітніх злочинців, вчиняються більш жорстокі та "безмотиваційні" злочини, порівняно зі злочинністю Дорослих. Так, відповідно до статистичних даних, у 2004 р. питома вага злочинності неповнолітніх загалом зареєстрованих злочинів становила: для вбивств — 5,5 %, тяжких тілесних ушкоджень -5,7 %, зґвалтувань - 9,7 %, розбоїв - 15,3 %, грабежів - 16,2 %, крадіжок - 13,5 %. Слід зазначити, що велика кількість злочинів, які вчиняють неповнолітні, залишається латентною через трактування діянь як віковою незрілістю неповнолітніх, їх бешкетством. Найбільшу суспільну небезпеку становить організована злочинність. Протягом 2004 р. було виявлено 695 організованих груп і злочинних організацій, серед яких - 444 загально-кримінальної спрямованості, 251 - економічної спрямованості, 32-з корумпованими зв'язками. Ними було вчинено 5582 злочини, серед яких - 3911 загальнокримінальної спрямованості, 1671 — економічної, 4639 - тяжких та особливо тяжких злочинів. Актуальною залишається проблема рецидивної злочинності, питома вага якої в 2004 р. до кількості зареєстрованих злочинів складає 17,9 %. Рівень рецидиву свідчить про стійку антисоціальну спрямованість осіб. Слід також наголосити, що офіційна статистика відображає дані щодо осіб, які раніше вчиняли злочини і відповідно до яких судимість не знята або непогашена. Якщо брати до уваги кримінологічний рецидив, то рівень рецидивної злочинності буде ще більшим. Серед найбільш поширених злочинів, які вчиняють рецидивісти, слід виділити умисні вбивства (831), умисні тяжкі тілесні ушкодження (1016), розбої (1946), грабежі (5210), крадіжки (41098), незаконні заволодіння автомобілями (829). За роки незалежності України значного поширення набула економічна злочинність. Відповідно до даних Департаменту інформаційних технологій МВС України, в 2004 р. було зареєстровано 52 332 злочини економічної спрямованості, по яких було встановлено 33 691 особу, що вчинила злочини. Серед виявлених тяжких і особливо тяжких злочинів - 27 923, середньої тяжкості - 12 945 злочинів. У сфері господарської діяльності виявлено 9794 злочини, серед яких: пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів - 464; незаконним виготовленням, зберіганням, збутом або транспортуванням із метою збуту підакцизних товарів - 1955; фіктивним підприємництвом - 315; виготовленням, зберіганням, придбанням, перевезенням в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї -1716; порушення законодавства про бюджетну систему-197 злочинів. В 2004 р. було виявлено 3430 злочинів, пов'язаних з приватизацією; 1816 - в сфері зовнішньоекономічної спрямованості; 3907 - у сфері банківської діяльності; на об'єктах паливно-енергетичного комплексу - 4402; в агропромисловому комплексі - 6725; з використанням бюджетних коштів - 8926; в галузі високих технологій - 562.