20. Основні принципи меркантилізму

Першу спробу осмислити капіталістичну ринкову економіку зробили меркантилісти. Поняття "меркантилізм" походить від латинського слова "mercari"— торгувати. В англійській і французькій мовах "mercantile" означає "торговий", а італійське "mercante" означає "торговець" або "купець". Проте, слід зазначити, що меркантилістська система насправді є значно складнішою концепцією.Багатство нації, на думку меркантилістів, визначається обсягом дорогоцінних металів, який вона має в своєму розпорядженні. Тому кожна нація повинна проводити таку політику, яка б сприяла накопиченню золота, срібла та інших коштовностей. Такому накопиченню серед інших факторів (наприклад, розширення колоніальних володінь за рахунок приєднання нових територій як джерела надходження коштовностей) сприяє і розвиток виробництва та реалізація товарів на зовнішньому ринку. Водночас необхідно по можливості скорочувати імпорт, оскільки купівля товарів за кордоном веде до відтоку повноцінних грошей з даної країни.

Вони вважали доцільним:1) підтримку владою імпорту дешевої сировини для промисловості;2) регулювання зовнішньої торгівлі з метою забезпечення припливу в країну золота і срібла;3) протекціоністські тарифи держави на імпортовані промислові товари, а також заохочення нею експорту, особливо готової продукції;4) ріст населення для підтримки низького рівня заробітної плати, розширення бази оподаткування і нагромадження капіталу.Таким чином, багатство країни меркантилісти вбачали у золоті і сріблі, а його джерелом вважали зовнішню торгівлю, яка через нееквівалентний обмін забезпечувала активний торговельний баланс. Саме тому об'єктом дослідження у меркантилістів була виключно сфера обігу. Це видно навіть з назв багатьох публікацій того часу. Наприклад, назва книги Томаса Мена "Багатство Англії у зовнішній торгівлі, або баланс нашої торгівлі як принцип нашого багатства"(1664). Меркантилізм відображав інтереси торгової буржуазії, і саме тому Голландію, яка у XVII ст. досягла надзвичайного розквіту та збагачення, розвиваючи судноплавство, зовнішню торгівлю та колоніальну експансію, було проголошено ідеалом меркантилізму. Меркантилісти закликали вчитися у Голландії, і поступово на цей шлях ставали Англія, Франція, Португалія, Іспанія.

21.Політика торговельного балансу

Під протекціонізмом слід розуміти не тільки захист вітчизняного виробника від іноземних конкурентів, не тільки захист національного ринку від багатоаспектного впливу іноземних та глобального світового ринків, але й захист, підтримка і стимулювання віддачі та розвитку внутрішніх джерел і резервів соціально-економічного зростання, які здатні виштовхнути країну на якісно новий технологічний рівень, що позитивно відіб'ється на основних економічних показниках та дозволить успішно конкурувати як на світовому ринку, так і в міжнародній політиці без застосування класичних протекціоністських заходів.В результаті теоретичного дослідження природи, характерних рис та наслідків застосування протекціоністської політики в порівнянні з політикою вільної торгівлі можна відстоювати тезу про те, що ці обидві полярні форми за різних вихідних конкурентних переваг національних економік забезпечують захист інтересів ділових кіл цих країн, суб'єктивно осмислених владними структурами. В історії світового господарства політика вільної торгівлі ніколи не здійснювалась в однобічному порядку. Як правило, більш могутня економічно країна нав'язувала таку ж тактику поведінки країнам-партнерам з метою найбільш повної реалізації економічних інтересів вітчизняних виробників в ході міжнародного обміну, потенціальна конкурентна загроза при цьому була відсутня в силу більш високого рівня розвитку власного виробництва та недосяжності для іноземних конкурентів.Перетворення світового господарства з системи вторинних господарчих відносин, що охоплювала раніше обмін між країнами результатами національних виробництв, в систему інтернаціонального виробництва, яке наділене первинними рисами, впливає на розвиток національних економік і формує вторинні процеси всередині національних господарств, визначаючи виникнення нових форм протекціонізму, які, на відміну від традиційних, є більш прихованими, бо створюють штучні конкурентні переваги вітчизняним виробникам не в сфері обміну, після того, як товар випущено в оборот, а на стадії проектування і організації виробництва підприємств і, навіть, галузей.