V. Зміст теми

Рання діагностика пухлин головного мозку, вибір адекватної лікувальної тактики та покращення “якості життя” хворих з пухлинами головного мозку є однією з найактуальніших проблем сучасної нейроонкології. Пухлини супартенторіальної локалізації складають до 20–45% у дітей та до 64,2–76% у дорослих. За даними різних авторів пухлини гліального походження зустрічаються 45,6%, менінгіоми у 15-27,9%, аденоми гіпофіза – у 12,2%, невриноми слухового нерва у 4,9%. При цьому у чоловіків переважають пухлини гліального ряду, а у жінок менінгіоми та невриноми. У хворих старше 70 років переважають менінгіоми (до 40%) (Берснев В.П., 199; Russel D.S., Rubinstein L.J., 1989).

Незважаючи на відсутність єдиної теорії розвитку процесу онкогенезу, існує ряд факторів ризику виникнення пухлин головного мозку (Гуляев Д.А., 1999; Inskip P., 1995, Batra et al., 1994; Preston М., 1996):

1. генетичний фактор (мутації в хромосомах 9 (9p), 10 (10q), 13 (13q), 17(17p), 19 (19q), 22 (22q) під дією несприятливих факторів, а також вроджені генні дефекти);

Генетично зумовлені захворювання та пухлини головного мозку, які виникають на фоні них
Синдром	Вірогідна супутня пухлина головного мозку	Пошкоджений ген
Нейрофіброматоз (тип 1)	Астроцитома, периферична нейрофіброма	17q
Нейрофіброматоз (тип 2)	Невринома VIII нерва, менінгеома, астроцитома, епендимома	22q
Туберозний склероз	Субепендимарна астроцитома	9q
Синдром Лі-Фроменті	Гліобластома, інша гліома	17p
Синдром Гіппеля-Ліндау	Гемангіобластома мозочка, астроцитома	3р

2. дія несприятливих факторів навколишнього середовища (іонізуюче випромінювання, електромагнітні поля, високий вміст пестицидів в організмі, наявність канцерогенів на виробництві, таких як бензол, хлоропрен, свинець та інші, забрудненість атмосферного повітря тощо);

3. наявність в організмі онкогенних вірусів (в тому числі віруса Епштейна-Бара, папіломи людини 16 та 18 типів, СНІДу тощо);

4. неправильний спосіб життя (шкідливі звички, в тому числі дієтичний фактор);

5. перенесені черепно-мозкові травми;

6. наявність пухлин у батьків або близьких родичів.

Класифікація пухлин головного мозку

Основними класифікаціями пухлин головного мозку є класифікація Bailey P., Cushing H.A., (1926, США), Смирнова Л.И. (СРСР, 1962), Хомінського Б,С, (СРСР, 1969), ВООЗ (1993), Ярцева В.В., Мацько Д.Е., Коршунова А.Г. (Росія, 1998), Зозулі Ю.П., Верхоглядової Т.П., Шамаєва М.І., Малишевої Т.А. (Україна, 2001), Мацько Д.Е. (Росія, 2001) та ряду інших. Адаптувавши існуючі класифікації, можна виділити наступні варіанти пухлин головного мозку.

Класифікація пухлин головного мозку за локалізацією:

По відношенню до намету мозочка:

1. супратенторіальні;

2. субтенторіальні.

По відношенню до поверхні мозку:

1. конвекситальні;

2. базальні.

По відношенню до структур головного мозку:

1. Внутрішньомозкові (пухлини гліального ряду, шишкоподібної залози, гіпофізу, судин головного мозку тощо).

2. Позамозкові (які походять з корінців черепних нервів, оболонок головного мозку, оточуючих м’яких тканин, кісток тощо)

Пухлини подвійної локалізації:

1. супра-субтенторіальні;

2. краніоспінальні;

3. екстра-інтракраніальні.

За кількістю:

1. поодинокі

2. множинні (метастатичні, невриноми, менінгіоми при нейрофіброматозі)

За походженням:

1. первинні

2. вторинні (метастатичні)

За етіологією:

1. вроджені (які проявились клінічними симптомами в перші 60 днів після народження);

2. набуті.