Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Повний курс лекцій з Історії України.docx
Скачиваний:
35
Добавлен:
14.11.2019
Размер:
741.28 Кб
Скачать

5. Українські землі під владою іноземних держав у XIV- xvIст.

У ХІV-ХVІ ст. українські землі були захоплені сусідніми державами — Литвою, Польщею, Угор­щиною.

Українські землі у складі Литви

На початку XIII ст. утворилася Литовська держа­ва Велике князівство Литовське, яке починає ак­тивно розширювати свої володіння, в тому числі за рахунок руських земель.

Етапи приєднання руських земель до Великого князівства Литовського:

  • перший великий князь Міндовг (1230-1263 рр.)поширив свою владу на землі Західної Русі (Біло­русь);

  • Гедимін (1316-1341 рр.)почав наступ на півден­но-руські (українські) землі, проте зіткнувся з те­риторіальними претензіями Польщі;

  • у битві на річці Сині Води (1362 р.) Ольгерд Гедимінович (1341-1377рр.)завдав поразки Зо­лотій Орді і приєднав Чернігівщину, Київщи­ну, Переяславщину, Поділля; внаслідок бороть­би з Польщею відвоював Берестейський, Володи-мирський і Луцький уділи;

  • Вітовт (1392-1420 рр.)заволодів Чорноморсь­ким узбережжям.

80 % Великого князівства Литовського — це були приєднані землі (українські, білоруські).

Особливості статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського:

  1. приєднання відбувалося переважно мирним шля­хом через бажання князівств позбутися монголь­ського ярма;

  2. система управління залишилася незмінною: руські князі сплачували щорічну данину та нада­вали збройну допомогу;

  3. руська мова стала державною;

  4. православна церква зберігала панівне становище;

Десять з дванадцяти синів Ольгерда були православними. Ли­товські князі правили за принципом «Старого не міняємо, нового не вводимо».

  1. збереглося руське законодавство («Руська правда»);

  2. литовці поєднувалися династичними шлюбами з українцями;

  3. панувала українська культура.

  4. Боротьба за Галицько-Волинське князівство

  5. Після смерті останнього князя Юрія II Болеслава у 1340 р.Галицько-Волинське князівство знову фак­тично розпалося. Волинь контролював литовський князь Любарт Гедимінович,до того ж князівство було незалежним від Литви. Любарт намагався відно­вити міць Галицько-Волинської держави.

  6. У Галичині реальним правителем став боярин Дмитро Дедько,хоча формально вища влада нале­жала Любартові. Проте на землі князівства претен­дувало і Польське королівство.

  7. 3 1349 до 1377 р. тривають війни між Любартом та союзними військами Польщі й Угорщини за те­риторію Галичини. її результатом стало остаточне розділення Галицько-Волинського князівства: Волинь відійшла до Литви, в Галичині сів угорський ставленик.

  8. У 1387 р. Галичина була завойована Польщею.

У 1434 р. тут було створене Руське воєводство з польською адміністрацією.

Політика Польщі на українських землях:

  • насадження католицизму;

  • закриття православних церков і монастирів;

  • обмеження православних у праві обіймати дер­жавні посади;

  • насадження зневаги до православ'я й української культури.

Для українців польське панування означало поча­ток тривалого соціального та етнічного конфлікту, який поширився на всі сфери життя України. Це було підко­рення чужій нації, чужій релігії, чужій культурі

Об'єднання Польщі та Литви

Наприкінці XIV ст. міжнародна обстановка зму­сила Литву та Польщу об'єднатися.

Причини об'єднання Великого Князівства Ли­товського і Польщі:

— наступ Тевтонського ордену на землі Литви та Польщі;

Тевтонський орден — держава німецьких лицарів.

  • претензії Московського князівства на руські землі;

  • необхідність протистояти нападам татар;

  • прагнення польських феодалів отримати українсь­кі землі, литовських — здобути економічні та політи­чні привілеї, що їх мали польські магнати. Наслідком цих процесів і прагнень стала Кревськаунія (1385р.)— угода про державно-політичний союз між Великим князівством Литовським та Польським королівством.