Заснування Києва

За літописною розповіддю, плем'я полян було вигнане з Дунаю і прийшло на Дніпро Зі своїми князями — Києм, Щеком і Хоривом та їхньою сестрою Либіддю. На горі брати заснували місто і назвали його на честь старшого з братів.

Близько VI ст. було засновано місто Київ — центр полянського племінного союзу. Існує чимало версій походження назви нинішньої столиці України. Одна з версій полягає в тому, що легендарний засновник міста, полянський князь Кий, був реальною історич­ною особою, відомості про яку збереглися не тільки в давньоруських, а й у східних джерелах. У будь-якому разі Київ відіграв значну економічну та куль­турну роль у житті східнослов'янських народів і став центром новоствореної держави.

Формування слов'янських народів відбувається внаслідок консолідації племінних союзів:

• західні слов'яни: поляки, чехи, словаки, лужича­ни;

• південні слов'яни: болгари, серби, хорвати, сло­венці, македонці, чорногорці;

• східні слов'яни: українці (поляни, деревляни, тиверці, уличі, волиняни, сіверяни, дуліби, білі хор­вати), білоруси (полочани, дреговичі, західні кри­вичі), росіяни (словени, східні кривичі, радимичі, в'ятичі).

Сусіди східних слов'ян у VI—IX ст.

Авари — кочові тюркомовні племена — в другій половині VI ст. розгромили слов'ян-антів, вторглися в Центральну Європу і заснували свою державу на території сучасної Угорщини — Аварський каганат. Слов'яни називали авар обрами. Згодом були витіснені болгарами, а в самому Аварському каганаті піднімали повстання слов'яни.

Болгари — тюркський народ, який у VI ст. створив власну державу — Велику Болгарію — в Приазов'ї. Під ударами Хозарського каганату держава розпа­лася, частина болгар відкочувала у Поволжя, части­на — на Дунай, де в VII ст. створила Болгарське царст­во, а згодом асимілювалася з місцевим слов'янським населенням. Решта болгар залишилася в Північно­му Причорномор'ї, Криму, Подонні, де змішалася з місцевим населенням.

Хозари — тюркомовний кочовий народ, який у VIII ст. завоював Північне Причорномор'я (до Харкова) і Східний Крим, створивши державу Хозарсь­кий каганат. На території каганату сформувалася салтівська культура. Змусили сплачувати данину східнослов'янські Племена.

Вікінги (нормани) — войовничі народи Сканди­навського півострова І тис, предки сучасних данців, норвежців і шведів. Слов'яни називали їх варягами, а Західна Європа — норманами. Здійснювали набіги на сусідні держави. Північні слов'янські племена сплачували їм данину.

2. Східнослов`янська держава - Київська Русь.

К иївська Русь— слов'янська держава, що існувала протягом ІХ-ХІІ ст. Вона утворила­ся внаслідок об'єднання східнослов'янських племінних союзів навколо Полянського союзу з центром у Києві.

Передумови створення держави:

1)економічний розвиток: зростання продуктивності праці внаслідок удосконалення знарядь, піднесення міст як центрів ремесла і торгівлі, розвиток торговельного шляху «з варягів у греки»;

Шлях «із варягів у греки» — шлях уздовж Дніпра зі Скандинавіїдо Візантії.

2) зростання майнової та соціальної нерівності; заміна родової общини сусідською, яка об'єдну­вала маленькі сім'ї; виділення панівної верхівки (вождів племен, старійшин), у залежність до якої потрапляла більшість селян та городян; форму­вання феодального ладу;

3) до кінця VIII ст. завершилося формування союзів племен, які починають переростати в племінні князівства;

4) необхідність боронити свої землі від нападів ва­рягів, хозарів.

Походження назв «Русь», «Україна»На думку українських істориків, Руською землею називали територію сучасних Київщини, Чернігівщи­ни, Переяславщини (землі полян, деревлян, сіверян). Дослідники не мають одностайної думки щодо поход­ження назви «Русь».

Версії походження назви «Русь»:

• русами називали племена норманів («роотсі» — гребець, слово має давньоскандинавський корінь «рос»). Вони заснували слов'янську державу і дали їй свою назву. Авторів цієї теорії (німецьких уче­них XVIII ст. Г. Байєра, Г. МіллераіА. Шльоцера) та її послідовників називають норманістами.

• Слово «русь» має кельтське походження.

• Руси — слов'янські племена Середнього Подні­пров'я, які дали свою назву річкам Рось, Росава, Роставиця.

• Рось, Росава, Роставиця мають не слов'янську, а іранську назву, тож у перекладі з іранської « рос » означає «світлий».

• Рус — давньослов'янське божество.

• Руса — в праслов'янській мові «річка», Русь — «країна річок».

Слово «український» уперше зустрічається в XI ст., а назва Україна у значенні «край, рідна зем­ля» вперше згадана в Київському літописі 1187 р. щодо Переяславської землі.

Формування східнослов'янської державності

Із часом воєнна демократія перетворилася на княжіння: військовий вождь стає державним прави­телем — князем.

Воєнна демократія	Княжіння
влада належить військовому во­ждеві, народним зборам (віче) та радам старійшин	влада належить князеві, віча збирають­ся рідше
суспільна ор­ганізація — племінний союз	суспільна організація — племінне князівство з центром у великому місті
основа війська — народне ополчен­ня	основа війська — княжа дружина з про­фесійних вояків, яка виконує роль армії, податкової служби, особистої охорони. Згодом дружинники утворю­ють боярську думу — дорадчий орган при князеві

Таким чином, у VIII-ІХ ст. сформувалося кілька східнослов'янських князівств: полянське з центром у Києві, словенське з центром у Новгороді, сіверське з центром у Чернігові, кривицьке з центром у Смо­ленську тощо.

Саме об'єднання Київського і Новгородського князівств поклало початок ранньофеодальній дер­жаві східних слов'ян, яку історики назвали Київська Русь (IXст.).