1. Об’єднання підприємців на ринку праці

На переломі ХІХ і ХХ ст. з бурхливим розвитком промисловості почалось усвідомлення того, що економічний ріст забезпечується зусиллями підприємців, що об’єднали грошовий капітал, працю, засоби виробництва та вихідні матеріали для виготовлення такої продукції, яка має попит на ринку товарів. З середини ХХ ст. не тільки вчені, але й різні версти суспільства почали говорити про творче начало в діяльності підприємця та про те, що підприємець і підприємництво є ресурс економічного росту.

Підприємець організує виробництво, створює нові робочі місця і тим самим виступає в області трудових відносин в ролі працедавця. Тому тут ми будемо тотожно використовувати терміни підприємець та працедавець.

Об’єднання підприємців появилися у відповідь на об’єднання трудящих у профспілки. Значення підприємницьких об’єднань визначаються тим, на скільки успішно вони можуть виконувати свою основну мету:

• Аналіз соціально-економічної ситуації, боротьба за створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

• Напрацювання стратегії і єдності дій, вирішення конфліктів в самому підприємницькому середовищі.

• Представництво і захист інтересів підприємців у відносинах з державою, органами влади різних рівнів.

• Рецензування і експертиза законодавчих актів.

• Напрацювання стратегії у відносинах з найманими працівниками та їх організаціями.

• Надання членам об’єднань різних послуг (інформаційних, консультаційних, вивчення і формування громадської думки т. ін.).

В більшості країн з ринковою економікою об’єднання підприємців мають достатньо великий досвід участі в формуванні та проведенні як економічної, так і соціальної політики, представленні інтересів своїх членів у взаємовідносинах з профспілками та державою.

В Україні цей процес почав розгортатися лише тепер. Появилися не комерційні асоціації промисловців, конгреси банкірів, спілки підприємців т. ін. Об’єднання підприємців поступово заповнюють свою нішу в системі соціального партнерства.

Об’єднання підприємців досить активно беруть участь в роботі над удосконаленням законодавства, шляхом лобіювання своїх інтересів в парламенті. Нерідко такі об’єднання в парі з профспілками займають одну позицію на противагу позиції уряду (наприклад зусилля, спрямовані на пониження податкового тиску).

Тут важливо, щоб зусилля об’єднань підприємців не були переважаючими над зусиллями об’єднань трудящих і міг бути досягнутий баланс інтересів сторін соціального партнерства.

2. Роль профспілок в соціально-трудових відносинах

Історія свідчить, що в усіх країнах на певному етапі суспільного розвитку виникають професійні об’єднання трудящих. Профспілки – масове самокероване суспільне об’єднання трудящих певної галузі або суміжних галузей, професійної групи для захисту і представництва своїх соціальних інтересів.

Виникнення профспілок викликане ростом чисельності осіб найманої праці., концентрацією найманих працівників на великих підприємствах під знаком необхідності їх об’єднання для захисту своїх інтересів. Усвідомивши таку необхідність, працівники роблять спроби об’єднатися. Простою, найбільш доступною формою об’єднання є профспілка. Стан профспілчанського руху слугує показником розвитку трудящих держави і мірою їх організованості.

Серед чисельних організацій створених трудящими, профспілки мають певні особливості:

1. Це найбільш масове об’єднання, без попередніх умов для вступу в нього.

2. Це організація, яка за своїми інтересами найближче стоїть до економіки та виробництва (де і реалізуються корінні інтереси трудящих).

3. Профспілки створювалися у відповідь на загострення соціально-економічного стану трудящих.

У профспілковому русі України сьогодні вимальовуються наступні явища:

• Є традиційні (офіційні) профспілки, до структури яких входять біля 40 галузевих профспілок. Вони найбільш масові. Створювались масово в 30-ті роки, як підспір’я радянському адміністративному режиму.

• Є альтернативні профспілки демократичної орієнтації, що виникли на хвилі масових страйків в на початку 90-х років. В загальній масі можуть з часом стати рівноцінними за чисельністю з традиційними.

• Є місцеві профспілки, що не ввійшли в жодне з об’єднань. Не чисельні, відособлені, як правило в межах одного міста, регіону.

• Профспілки працівників недержавного сектору економіки. Це швидше профспілки підприємців, що не так захищають інтереси найманих працівників, скільки інтереси підприємництва.

Не дивлячись на відсутність єдності в профспілковому русі, їх роль в суспільному розвитку повинна зростати. Ріст безробіття, інфляція та майнова диференціація викличуть зацікавленість широких мас трудівників України в збереженні та укріпленні профспілок. Профспілки єдина доступна організація, що займається повсякденними проблемами трудящих.