Ключові терміни :

Армія – сукупність збройних сил держави.

Атрибут держави – те саме, що й офіційні символи держави, найважливішими з яких є державний прапор, державний герб і державний гімн.

Багатопартійність – один із основних принципів демократичної організації політичного життя, який полягає у забезпеченні умов для функціонування в країні багатьох політичних партій.

Гласність – один із принципів демократії, який полягає у відкритості діяльності органів влади.

Демократична держава – держава, в якій забезпечується реальна участь народу у здійсненні влади.

Державна ( офіційна ) мова – визначена в офіційному порядку основна мова держави, що використовується у законодавстві, судочинстві, офіційному діловодстві, навчанні, державних засобах масової інформації тощо.

Державний герб – відмінний знак, який є офіційним символом держави.

Державний гімн – поетично-музичний твір, що є офіційним символом держави.

Державний прапор – однокольорове або багатокольорове полотнище певної конфігурації, іноді з державним гербом, іншим зображенням ч надписом, що є офіційним символом держави.

Державний суверенітет – верховенство влади держави всередині країни та її незалежність у зовнішніх відносинах.

Державні символи – встановлені конституцією або спеціальним законом офіційні відмітні знаки конкретної держави , що втілюють її суверенітет і виражають національні ідеї політичного змісту.

Єдине громадянство – конституційний принцип, що означає визнання державою за своїми громадянства даної держави і не визнання іншого громадянства ( автономного утворення, суб’єкта федерації, іншої держави ).

Засоби масової інформації – засоби, призначенні для публічного оголошення і поширення інформації.

Ідеологічний плюралізм – ідеологічна багатоманітність у суспільстві, що означає свободу дотримання і поширення різних поглядів та ідей.

Комунальна власність – власність самоврядної територіальної громади.

Конституційний лад – система суспільних відносин у державі, передбачених і гарантованих конституцією та законам, прийнятими на її основі і відповідно до неї .

Народовладдя – незалежність усієї повноти влади в державі народу.

Нація – як державно-політична спільність – сукупність усіх громадян держав незалежно від їх етнічної незалежності; як етнічне утворення – історично сформована мовна, територіальна, економічна і культурна спільність людей.

Оборона – система політичних, економічних, воєнних, соціальних, правових та інших заходів щодо підготовки до збройного захисту країни.

Основи конституційного ладу – загальні основоположні засади конституційно-правової регламентації суспільних відносин у державі.

Офіційна мова – визначена в законодавчому порядку основна мова держави, що використовується в законодавстві,судочинстві, офіційному діловодстві, навчанні, державних засобам масової інформації тощо.

Плюралізм – принцип організації суспільного життя, що означає багатоманітність об’єктів і форм суспільної діяльності.

Поділ влади – система організації і функціонування державної влади, в якій функції законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюється різними державними органами.

Політичний плюралізм – система влади, заснована на багатоманітності політичних сил.

Політичний конституційний контроль – конституційний контроль , здійснюваний політичними органами держави – президентом , парламентом, урядом та подібними їм органами.

Права народу і право народів ( націй) на самовизначення – права народу ( населення певної країни чи етнічної спільності), що реалізуються у сфері міжнародних відносин.

Приватна власність – форма власності, за якої власність перебуває у володінні окремих осіб або їх груп.

Реприватизація – передання державної або комунальної власності, отриманої шляхом націоналізації або муніципалізації, знову у приватну власність; повторна приватизація.

Рідна мова – відповідна національна мова; та мова,якою людина розмовляє з дитинства.

Служба безпеки України – державний правоохоронній орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Соціальна держава – держава, яка проводить активну соціальну політику, спрямовану на забезпечення прав і свобод людини, досягнення високого рівня добробуту всіх верств населення.

Соціальне забезпечення – гарантована державою матеріальна підтримка громадян у разі повної, часткової втрати працездатності ,втрати годувальника, безробіття , а також старості та інших випадках.

Столиця – головне місто, адміністративно-політичний центр держави або державного утворення у складі федеративної держави.

Стримувань і противаг система – інтегрована сукупність повноважень гілок державної влади, яка дозволяє їм урівноважувати та омежувати одна одну.

Суверенітет – верховенство і незалежність політичної влад.

Суспільний лад – історично сформована конкретна система суспільних відносин.

Таємниця – відомості,що охороняються законом від несанкціонованого доступу.

Узурпація влади – незаконне захоплення або утримання державної влади.

Унітарна держава – держава, територія якої складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць.

Форма державного устрою – спосіб територіальної організації держави, який визначається принципами взаємовідносин держав як цілого та її територіальних складових .

Форма державного правління – спосіб організації державної влади , зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави – глави держави, парламенту, уряду.

Цензура – державний нагляд за змістом і поширенням масової інформації.

«Четверта влада» – умовна та образна назва засобів масової інформації.