5. Наука конституційного права.

• Поняття і предмет науки конституційно права.

• Система науки конституційного права.

• Методологія науки конституційного права.

• Функції.

6. Конституційне право України як навчальна дисциплін Ключові терміни :

Галузь права – сукупність норм права, які складають відокремлену частину системи права і регулюють якісно однорідні відносини специфічним методом правового регулювання.

Державне право – провідна галузь систем права держави, норми якої регулюють політичні відносини.

Джерела права – форми закріплення зовнішнього вияву правових норм.

Диспозиція – складова правової норми,яка визначає права і обов’язки суб’єктів права, що виникають за обставин , передбачених гіпотезою норми.

Інтернаціоналізація Конституційного права - одна з основних тенденцій розвитку конституційно - правового регулювання суспільних відносин, яка полягає у зближенні національного конституційного права кожної демократичної держави з міжнародним публічним правом.

Конституційне (державне) право – провідна галузь системи права держави, норми якої регулюють політичні відносини.

Конституційне правопорушення – дія суб’єкта конституційного права, що порушує норми конституції.

Конституційний статус – встановлена нормами конституції сукупність прав, обов’язків і відповідальності суб’єкта конституційного права.

Конституційного права джерела – форми закріплення і зовнішнього вияву норм конституційного права.

Конституційного права метод – спосіб впливу норм конституційного права на суспільні відносини.

Конституційного права наука – система знань про правове регулювання політичних відносин у суспільстві.

Конституційного права система – сукупність загальних принципів, правових інститутів і правових норм конкретної країни, що регулюють політичні відносини в державі.

Конституційного права суб’єкт – потенційний носій прав і обов’язків, установлених нормами конституційного права.

Конституційно-правова відповідальність – політико-правова відповідальність, що настає за конституційне правопорушення і виявляється в особливих негативних наслідках для його суб’єкта.

Конституційно-правова норма – встановлене або санкціоноване державою і спрямоване на регулювання відносин сфери дії конституційного права загально обов’язкове правило поведінки, додержання і виконання якого забезпечується шляхом переконання і державного примусу.

Конституційно-правовий інститут – система норм конституційного права, що регулюють певну групу однорідних і взаємопов’язаних суспільних відносин.

Конституційно-правові відносини – сукупність відносин між особою, суспільством і державою, що складаються на основі та у зв’язку зі здійсненням державної влад і регулюються нормами конституційного права.

Нормативно-правовий акт – документ, що приймається безпосередньо народом, органом державної влади або уповноваженим державою іншим суб’єктом і встановлює, змінює чи скасовує норми права.

Підзаконний нормативно-правовий акт – правовий акт, що видається органом державної влади або уповноваженим державою іншим суб’єктом на підставі закону, відповідно до закону й на виконання закону.

Система права – сукупність усіх чинних правових норм, інститутів і галузей права держави.

Функції права – основні напрями впливу права на суспільство.

Юриспруденція – сукупність правових наук, правознавство; теоретична діяльність у галузі права і практика реалізації права.