2 Пит. Зміст корекційно-педагогічної роботи із дітьми раннього віку.

Ранній вік – особливий період становлення органів та систем, формування їх функцій, перш за все функцій мозку. Функції кори головного мозку розвиваються у результаті взаємодії організму із оточуючим середовищем, особливо інтенсивно це виникає до 3-х років. В цей період виникає здатність мозку приймати сигнали зовні, переробляти та охороняти інформацію, що складає базу для подальшого інтелектуального розвитку дитини. Для раннього дитинства характерно багато особливостей:

По-перше – дуже швидкий темп розвитку, що має стрибкоподібний характер. Періоди сповільненого накопичення чергуються з критичними періодами:

• криза 1-го року (оволодіння ходою),

• 2-х р (переломлений розвиток мовлення, розвиток мовно-мисленнєвої діяльності, розвиток наочно-дійового мислення),

• 3р- розвиток самоусвідомлень дитини.

Якщо немає цих стрибків – це є наслідком відхилень у розвитку дитини.

В критичні періоди у дитини може спостерігатись деякі особливості поведінки, зниження працездатності, функціональні розлади.

Другою особливістю розвитку в ранньому віці є несталість і незакінченість формування навичок і вмінь.

Під впливом неблагополучних факторів (стрес, перенесене захворювання, відставання цілеспрямованого педагогічного впливу) може виникнути втрата навичок, т.т явище ретардації („затримка” на більш ранній ступені розвитку). Причина нерівномірності розвитку психіки дитини раннього віку визначається тим, що дозрівання різних функцій проходить в різні строки. Для кожної психічної функції існують свої сензетивні строки. В цілому ранній вік є сензетивним періодом для розвитку усіх видів сприймання (сенсорно-перцептива діяльність), недовільність пам’яті і мовлення. Становлення цих процесів проходить в рамках предметної діяльності при активній взаємодії з дорослими. Тут закладається фундамент для розвитку мислення і мовлення.

Третя особливість раннього дитинства полягає у взаємозв’язку і взаємозалежності стану здоров’я, фізичного і нервово-психічного розвитку дітей. Зміни в стані здорової дитини впливають на її нервово-психічну сферу.

В ранньому віці яскраво проявляється висока ступень орієнтовних реакцій на оточуюче. Відомо, що при сенсорній, емоційній деривації суттєво сповільнюється темп розвитку дитини. Сенсорні процеси потребують високої рухової активності, а стан рухової сфери визначає можливості дитини в пізнанні оточуючого світу.

Дитина раннього віку характеризується підвищеною емоційністю. Раннє формування позитивних емоцій – залог становлення особистості дитини, основа для пізнавальної активності.

Психолого-мотиваційний розвиток дитини залежить від спадкових особливостей, загального стану здоров’я, статі, довкілля. Затримку психо-моторного розвитку викликають неблагополучні фактори, що впливають на мозок що розвивається в пренатальному і ранньому постнатальному періоді.

Взагалі в ранньому дошкільному віці ставлять такі завдання корекційної роботи, як:

1) удосконалення рухових функцій, що дає змогу розвивати загальну і дрібну моторику, формувати елементарні графомоторні навички;

2) сенсорне виховання, що спрямоване на удосконалення оптико-просторових і слухових функцій, удосконалення сенсорно-перцептивної діяльності (усіх видів сприймання: зорового, слухового....);

3) і 1 і 2 здійснюється за допомогою ППД, як провідного виду діяльності (від 1-3-х р.);

4) розвиток дитини проходить при активній взаємодії з дорослим, важливо формувати навички емоційного і ситуативно-ділового спілкування з дорослими і однолітками;

5) основними засобами комунікації є мовленнєві засоби, а отже треба розвивати мовлення дітей, його функції.

А. Розвиток загальної і дрібної моторики. Формування елементарних графомоторних навичок.

1 етап. Удосконалення рухових функцій дитини проходить на основі наслідування дорослому і дій з предметами, при цьому слід:

1) розвивати праксіс пози при імітуванні окремих рухів дорослого (у плані загальної моторики: присісти, встати, топнути, покачати голову),

2) нормалізувати стан тонусу дрібних м’язів (масаж пальців і кісті рук в грі з грецькими горіхами, перемінно з теплою і холодною водою (аналогічно з льодом), з тістом, глиною);

3) викликати зацікавленість до образотворчої діяльності, познайомитися з папером і різними образотворчими засобами: малювання пальцем і долоню, нанесення кольорових плям.

2 етап. В плані загальної моторики формуються більш складні навички:

1) вчити імітувати складні дії: хода, стрибки, наклони; наслідувати дії з предметами: переносити, переставляти, перекладати;

2) розвивати моторику рук, удосконалення хапальних рухів: вчити хапати великі предмети двома руками, маленькі – однією, закріплювати способи хапання;

3) при виконанні співвідносних дій в дидактичній грі розвивати точність рухів рук, окомір, поєднувати рухи обох рук, зорово- моторну координацію;

4) вчити правильному захвату олівця, стимулювати ритмічні ігри з олівцем і папером, а також вчити виконувати вільні дугоподібні, а також кругоподібні рухи рукою: „Каляки-маляки”, „Клубок”, „Хмарка”, „Баранчик”. Спочатку разом з дорослим, а потім самостійно.

3 етап. Розвивати праксис пози за наслідуванням дорослого, конструювання образів за допомогою пальців і кисті рук (гімнастика пальців: „кулачок”, „криша”, „стілель”).

1) закріплювати вміння хапати предмети і використовувати вказівний тип хапання (2-ма пальцями: вказівним і великим), деякі ігри на перенос, перекачування дрібних предметів, ігри з крупною мозаїкою, конструктором.

2) розвивати рухи кисті рук (вправи на релаксацію: „погладимо кішку”, „полощимо білизну”, „муляр”, ці вправи слід чередувати з динамічними (кулак –долоня-кулак).

3) вчити зашнуровувати шнурок в отвір, застібати ґудзики.

4) вчити зображувати крапки необхідної яскравості, розташовувати їх з різною відстанню, вчити зображувати вертикальні і горизонтальні лінії, вести лінію в різних напрямках (прийоми копіювання, обведення, малювання за опорними крапками, малювання по огороженній поверхні, довільне малювання хвилі з ігровою мотивацією в різних напрямках).