- •3. Мережі ip.
- •Коротка історія Internet та ip-технологій
- •Модель tcp/ip.
- •Потреба в проектуванні ip-мереж
- •Проектування ip-мережі
- •Загальний погляд на проектування.
- •Етапи проектування мережі
- •Розгляд застосувань
- •Розгляд платформ.
- •Розгляд мережевої інфраструктури.
- •Ідеальна мережа
- •Структура ip-адреси.
- •Повнокласова та безкласова ip-адресація
- •Структура ip-адрес при повнокласовій адресації.
- •Використання мережевої маски.
- •Безкласова ip-адресація
- •Мережі та підмережі.
- •Спосіб впровадження підмереж.
- •Розширений мережевий префікс і мережева маска.
- •Організація підмереж – складання адресного плану
- •Загальні правила побудови адресного плану мережі з підмережами.
- •Нові розв’язання для масштабування адресного простору Internet.
- •Мережеві маски змінної довжини.
- •Впровадження cidr
- •Раутінг у безкласовому середовищі.
- •Трансляція мережевих адрес
- •Статична nat.
- •Динамічна nat .
- •Динамічна nat з перевантаженням.
- •Динамічна nat з надлишковими зовнішніми інтерфейсами.
- •Nat всередині локальних адрес.
- •Динамічна nat з трансляцією номерів портів для глобальної адресації.
- •Спільне використання статичної та динамічної nat.
- •Переваги та недоліки nat
- •Відповідність між mac-адресами та ip-адресами.
- •Протоколи високого рівня і mac-адреси.
- •Протокол arp.
- •Протокол rarp (Reverse Address Resolution Protocol)
- •Пересилання данограм.
- •Концепція пересилання данограм.
- •Опції данограми.
- •Інкапсуляція, фрагментація та реасемлювання данограми.
- •Інкапсуляція данограми.
- •Фрагментація данограми.
- •Реасемблювання данограми.
- •Протокол повідомлень управління icmp
- •Повідомлення icmp
- •Раутінг в ip-мережах
- •Раутінг (маршрутування) – основні поняття
- •Встановлення маршруту
- •Комутація.
- •Маршрутовані протоколи і протоколи раутінгу
- •Прямий і непрямий раутінг.
- •Прямий раутінг і використання arp
- •Непрямий раутінг
- •Машрути за замовчуванням
- •Використання протоколу icmp для маршрутизації
- •Статичний раутінг та організація підмереж
- •Під’єднання окремого вузла до раутера wan
- •Стандартна керована конфігурація раутера
- •Під’єднання локальної мережі до раутера wan
- •Ієрархічний розподіл адрес класу c
- •Об’єднання мереж через wan-зв’язок “пункт-пункт”
- •Замовник з багатьма локалізованими lan
- •Замовник з окремими lan, сполученими через виділені лінії
- •Замовник із сервером мережевого доступу
- •Динамічний раутінг
Комутація.
Алгоритми комутації відносно прості та в основному такі самі у більшості протоколів раутінгу. У більшості випадків станція визначає, що вона повинна вислати пакет до іншої станції або раутера. Отримавши певним чином адресу раутера, станція-джерело висилає пакет, адресований до конкретної MAC-адреси, однак з адресою Мережевого рівня станції-призначення.
Перевіривши Мережеву адресу призначення, раутер визначає, чи він знає, як переслати пакет за адресою наступного стрибка. Якщо раутер не знає, як переслати пакет, він звичайно відкидає його, в іншому випадку раутер змінює MAC-адресу призначення на адресу наступного стрибка і висилає пакет.
Наступний стрибок може бути або не бути остаточною адресою станції призначення. Якщо ні, то наступний стрибок звичайно є іншим раутером, який здійснює аналогічний процес прийняття рішення. Коли пакет переміщається через мережу, то його MAC-адреса змінюється, але Мережева адреса залишається постійною. Цей процес зображений на рис. 3.32.
Рис. 3.32. Процес комутації на Рівні 3.
Вище описано комутацію між прикінцевими системами джерела та призначення. ISO опрацювала ієрархічну термінологію, придатну для описання цього процесу. Використовуючи цю термінологію, мережеві пристрої, нездатні до висилання пакетів між підмережами, називають прикінцевими системами (End System – ES), тоді як пристрої, що мають цю здатність – проміжними системами (Intermediate System - IS). IS надалі ділять на такі, що маршрутизують всередині домену (interdomain IS), і такі, що здійснюють міждоменний раутінг (interdomain IS). Домен раутінгу загалом складається з частини об’єднання мереж, адміністрованої окремою організацією з окремими правилами адміністрування. Домени раутінгу також називають автономними системами. З певними протоколами домени раутінгу можуть також бути поділені на області раутінгу, але протоколи міждоменного раутінгу можуть вживатися для комутації як всередині області так і між областями.
Маршрутовані протоколи і протоколи раутінгу
Поширена плутанина між поняттями маршрутованих протоколів та протоколів раутінгу (маршрутизації). Маршрутованими протоколами є протоколи, які дозволяють маршрутувати свої пакети через об’єднання мереж. Прикладами таких протоколів є Internet Protocol (IP), DECnet, AppleTalk, NetWare, OSI, Banyan VINES і Xerox Network System (XNS). Протоколи раутінгу (маршрутизації) – це протоколи, які впроваджують алгоритми маршутування. Приклади таких протоколів – це Interior Gateway Routing Protocol (IGRP), Enhanced Interior Gateway Routing Protocol (EIGRP), Open Shortest Path First (OSPF), Exterior Gateway Protocol (EGP), Border Gateway Protocol (BGP), OSI Routing, Advanced Peer-to-Peer Networking, Intermediate System to Intermediate System (IS-IS) та Routing Information Protocol (RIP).
Прямий і непрямий раутінг.
Концептуально IP-маршрутування є простим, особливо для робочої станції. Якщо призначення безпосередньо під’єднане до робочої станції (наприклад, через PPP-зв’язок), або міститься в одному і тому ж сегменті мережі (наприклад Ethernet), то IP-данограма безпосередньо пересилається до місця призначення, інакше станція пересилає IP-данограму до раутера і покладається на те, що він доручить данограму за призначенням. Відповідно до цього розрізняють прямий і непрямий раутінг.