7. Побудова падаючих тіней
Побудову падаючих тіней від вищерозташованих елементів на нижче- розташовані необхідно виконувати, керуючись навчальними посібниками [1, 2].
8. Викреслювання декоративної вази та напису начисто
Після завершення побудови ізофот і падаючих тіней ескіз декоративної вази подається на затвердження керівникам архітектурного проектування. За наявності помилок та неточностей у побудові ізофот, падаючих тіней і шрифту напису ескіз повертається на доопрацювання. Доопрацьований ескіз затверджується, й надається дозвіл на викреслювання його начисто.
Затверджений ескіз вази переноситься начисто з урахуванням зауважень керівників. Це робиться за допомогою кальки. Кальку (краще олівцеву) накладають на ескіз і закріплюють кнопками або клейкою стрічкою на папері. Потім олівцем середньої твердості переносять усе зображення ескізу на кальку. Відмітивши на кальці межі роботи, кальку знімають. На зворотному боці по всіх лініях наводять ескіз, але вже дуже м’яким незаточеним олівцем. Надалі кальку накладають на наклеєний папір підрамника (м’яким олівцем до паперу), знову закріплюють її до торців підрамника кнопками або скотчем і вже твердим, гостро заточеним олівцем “передавлюють” зображення вази та напису начисто. При цьому слід витримувати помірну силу натискування, аби не утворити на папері глибоких удавлин. Помірне надавлювання твердим олівцем забезпечить відбиток на папері всіх ліній ескізу. Ці лінії слід навести гостро заточеним олівцем. Особливо старанно потрібно наводити лінії ізофот, які не будуть перед заливкою наводитись тушшю. Не будуть наводитися тушшю і лінії падаючих тіней. Тому ці лінії повинні бути дуже тонкими та тонально однорідними, щоб після заливки не виділятись на тілі загальної форми. Межі різних за кількістю заливок зон повинні читатись завдяки тональній різниці між ними.
Після наведення відбитих на папері всіх ліній ескізу, поверхню промивають чистою водою за допомогою м’якої губки чи тампона з вати (бавовни) і залишають для висихання у горизонтальному положенні. Коли робота висохне, лінії форми на обох зображеннях вази та напис обводяться розведеною тушшю. Темнота розчину туші повинна бути такою, щоб лінія, проведена пером або рейсфедером, за тоном відповідала лінії, проведеній гостро заточеним олівцем середньої твердості. Лінії ізофот і падаючих тіней тушшю не наводяться. Після наведення всіх форм вази робота готова до тонального моделювання розведеною тушшю.
9. Вправи у відмивці
Перед початком тонального моделювання студенти повинні виконати вправи у відмивці. Мета цих вправ подвійна. По-перше, необхідно, виконуючи вправи, підібрати оптимальний за тональністю розчин туші. По-друге, виконуючи вправи, студенти набувають первинного досвіду в техніці заливки та відмивки.
Для вправ готуються розчини трьох відтінків: темний, середнього тону і світлий. Оптимальні розчини фільтруються через бавовняну ганчірку чи фільтрувальний папір. Можна використовувати столові серветки або туалетний папір.
Для виконання вправ на підрамник наклеюється той самий папір, на якому буде виконуватись чистова робота. На площині паперу викреслюються два кола діаметром 120–150 мм і чотири – п’ять горизонтальних або вертикальних смужок шириною 40–50 мм (додаток 5).
Одну із смужок ділять порівну на 8 частин, другу – на 16. В одному з накреслених кіл малюються ізофоти кульового масштабу. Отримане таким чином креслення промивається водою за допомогою м’якої губки чи бавовняного тампона. Після висихання поверхні паперу можна приступати до вправ.
Для техніки заливки і відмивки вибираються пензлі з ворсу бичачого вуха або білки. Вибираються пензлі середніх розмірів (№ 5–8). Пензлі з ворсу колонка бажано не застосовувати через те, що вони не набирають у себе достатньої кількості розчину і не дають тонкого голкоподібного кінця після струшування зайвого розчину чи води.
Виконання вправ починають із послідовної заливки смужки, поділеної на 8 частин. Для заливки підрамник із папером кладуть на робочий стіл із нахилом у 20–30о таким чином, щоб довша сторона смужки для заливки збігалася з напрямком стікання розчину.
Заливку розпочинають світлим розчином пилоподібними рухами пензля згори вниз. Вона ведеться великою кількістю розчину так, щоб нижній його фронт являв собою валик, який кінчиком пензля поступово переганяють згори донизу, намагаючись при цьому не торкатись пензлем поверхні паперу (рис. 9.1). Часте торкання руйнує робочу поверхню паперу і залита розчином смужка втрачає чистоту і прозорість.
Рис. 9.1. Виконання вправ із техніки заливки
Після заливки смужки на всю її довжину зайвий наплив розчину в нижній частині вибирається обсушеним чистою бавовняною ганчіркою пензлем. Залита розчином смужка залишається у нахиленому стані для висихання. Наступний шар заливки розпочинають після повного висихання смужки з другої з восьми частин. Таким чином виконуються всі наступні заливки. Сумарна кількість заливок на всіх восьми ділянках смужки повинна дорівнювати кількості заливок зон кульового масштабу: перша – 1 заливка, друга – 2, третя – 4, четверта – 6, п’ята – 8, шоста – 7, сьома – 6 й остання восьма ділянка – 5 заливок. Заливки виконуються пошарово, кожна наступна повинна перекрити всі ділянки, залишаючи недоторканими лише ті з них, на яких уже досягнута потрібна кількість заливок (додаток 6).
Затонована таким чином смужка утворює так званий тональний масштаб. Він дає змогу зробити висновок про правильність вибору темноти розчину. Занадто темний розчин призведе до “чорноти” 8-ої зони (ділянки) тонального масштабу. За допомогою такого розчину не можна досягти враження мармуровості форми декоративної вази. Занадто світлий розчин призведе до невиразності форми. У цих випадках темноту розчину для заливки коригують, додаючи в нього води або темнішого розчину, і перевіряють його тональну характеристику на смужці з 16-ма поділками. Ця смужка дає можливість перевірити тоноутворюючу здатність при моделюванні як освітленої сонцем форми, так і частин, що знаходяться у зоні падаючої тіні.
Після виконання заливки двох смужок виконується вправа у відмивці на тих смужках, що залишились. Відмивка ведеться від світлого тону з рівномірним затемненням шляхом поступового додавання у валик спочатку середнього за тоном, а потім темного розчинів. Відмивка відбувається паралельно до смужки заливки. Додавання більш темного розчину здійснюється навпроти меж переходу від однієї тональної ділянки до наступної. Цим забезпечується рівномірність тональної розтяжки.
Після перевірки тоноутворюючої здатності розчинів і підбору оптимального розчину виконується заливка зон кульового масштабу. Це робиться у тій же послідовності, що і заливка тонального масштабу з восьми ділянок. Після завершення заливки зон кульового масштабу одержують тональний кульовий масштаб, який дає картину розподілу яскравості по поверхні кулі. Отриманий тональний масштаб кулі дає можливість відмити її з рівномірними тональними розтяжками.
Відмивка кулі та інших тіл обертання пов’язана з певними труднощами. Вони полягають у тому, що відмивка повинна вестися паралельним до ізофот фронтом. У зв’язку з кривизною ізофот розчин під час відмивки весь час стікає у найнижчу точку, залишаючи осушеними частини поверхні, розташовані вище по фронту відмивки. Від цього відмодельована відмивкою форма може бути невідповідною до тонального масштабу, утвореного заливкою по ізофотах.
Для того, щоб уникнути значного стікання розчину при відмивці й одержати тональні розтяжки відповідно до конфігурації ізофот, фронт відмивки повинен мати пилкоподібну форму. У цьому випадку крапельки розчину завжди залишаються у нижніх частинах зубців на будь-якому рівні відносно найнижчої точки фронту відмивки (рис. 9.2). При здійсненні тональної розтяжки більш темний розчин обережно додається пензлем у крапельки зубців по восьмому фронту, обережно змішується там із попереднім розчином і лише потім розтягується по формі пилоподібними рухами у напрямках, близьких до нормалей ізофот. Темніші розчини додаються у зубці фронту відмивки аж до 8-ої зони кулі (чи іншого тіла обертання), після чого починається висвітлення розчину шляхом додавання у зубці фронту відмивки або світлішого розчину, або води. Після середини 8-ої зони проводиться висвітлення форми, враховуючи рефлекс відбитим та розсіяним світлом.
Отриманий при відмивці кулі досвід використовується під час моделювання форми декоративної вази.
Рис. 9.2. Техніка відмивки тіла обертання