5.2 Консервація, транспортування та зберігання проб води

Консервація проб води має на меті зберегти їх фізичні властивості та хімічний склад в такому стані, в якому вони були в момент відбору проби. Консервацію проводять у тих випадках, коли немає можливості виконати аналіз на місці відбору проби. Однак треба пам'ятати, що консервація проб води не може повністю запобігти зміні їхнього хімічного складу, яка зумовлена протіканням у воді різноманітних фізико-хімічних та біологічних процесів. У зв'язку з цим визначення фізичних властивостей та хімічного складу законсервованих проб бажано проводити наступного дня, але не пізніше, ніж на третій день після відбору проби води.

Універсального методу консервації природних вод немає, тому часто для визначення різних інгредієнтів відбирають окремі проби води і по-різному їх консервують.

Проби води не консервують або їх не можна консервувати при визначенні багатьох показників (у дужках зазначена допустима тривалість зберігання води): температури, Е_h, СО₂, НСО₃^- кислотності, лужності, сульфідів, озону, хлору (одразу); розчиненого кисню (фіксують одразу); смаку, запаху, кольоровості (2 години); біохімічного споживання кисню (1 доба при 3-4°С); зависей, каламутності, щільності прозорості, питомої електропровідності, розчинених речовин, рН, ароматичних вуглеводів, жирних кислот (1 доба); Na⁺, K⁺,Ca²⁺, Mg²⁺, Cl^-, SO₄^2-,F^-, боратів ( до 3 діб); фенолів (5 діб).

Найбільш поширеними консервантами води є такі:

• 1 мл концентрованої H₂SO₄ на 1л води при визначенні хімічного споживання кисню (ХСК), C_орг, N_заг, N_орг, NH₄⁺, NO₂^-, NO₃^-, Zn²⁺;

• 5 мл концентрованої HNO₃ на 1л води при визначенні іонів Mn²⁺, Cu²⁺, Ni²⁺, Cd²⁺, Pb²⁺, Ag⁺, Cr (III, IV);

• 2-4 мл хлороформу на 1л води при визначенні кольоровості, NH₄⁺, NO₂^-, NO₃^-, SO₄^2-, фосфатів та синтетичних поверхнево-активних речовин (СПАР).

Іноді застосовують спеціальні способи консервації які пов’язані с хімічними властивостями визначуваного інгредієнта. Наприклад, для визначення загального вмісту заліза пробу консервують, додаючи 25 мл концентрованої HNO₃ на 1л води. При цьому гідрооксиди та інші малорозчинні сполуки заліза (II, Ш), а також їх комплекси з органічними речовинами природних вод розкладаються і всі форми заліза переходять в аква-іони і Fе³⁺, які визначають фотометрично. Якщо потрібно окремо, визначити вміст заліза (II) та заліза (III), то пробу води консервують сумішшю оцтової кислоти з оцтовокислим натрієм і зберігають, не допускаючи контакту з повітрям. Для визначення розчинених сульфідів пробу консервують, додаючи до 1 л води 10 мл 10% розчину ацетату кадмію або цинку. При цьому осідають малорозчинні сульфіди цих металів, які тривалий час зберігаються і можуть бути визначені після їх розчинення в сірчаній кислоті.

Для транспортування проби води відбирають у скляний або поліетиленовий посуд з пробками і герметично закривають таким чином, щоб під пробкою не залишалися пухирці повітря. Проби води зберігають при температурі З-4°С. Аналізувати проби починають після того, як їх температура зрівняється з кімнатною.