2. Історичні типи відтворення населення

При історичному підході до типології відтворення населення основними критеріями його типів є соціально-економічні умови життя суспільства, а також демографічні відносини – специфічні соціальні відносини, які виникають між людьми з приводу створення і збереження людського життя.

Історично визначений тип демографічної рівноваги сукупно з відповідним йому типом демографічних відносин разом характеризують історичні типи відтворення.

А. Вишневський розглядає різні типи відтворення населення як послідовні етапи демографічної історії людства. Ці етапи відповідають вже згаданим трьом головним етапам історії людства:

• суспільству привласнювальної економіки;

• аграрному суспільству;

• індустріальному суспільству.

Добре вивчені два головних типа відтворення населення – традиційний і сучасний або раціональний. Іноді використовують інші терміни: відповідно екстенсивний і інтенсивний типи відтворення населення.

Окрім них існував, імовірно, ще один вихідний тип, що передує традиційному, – архетип відтворення населення, характерний для докласового суспільства, яке існувало при привласнювальної економіки. На цій стадії зміна поколінь людей вже знаходилася під соціальним контролем, але дія останнього була суттєво обмежена, демографічний механізм приводив відтворення населення у відповідність до можливих природних екологічних систем, до яких все ще належали первісні людські популяції.

На зміну архетипу прийшов другий історичний тип відтворення населення – традиційний, який ще називають примітивним або доіндустріальним, властивий суспільству, господарчою основою якого була аграрна економіка. Цей тривалий період історії характеризується низьким рівнем розвитку виробничих сил, залежністю людини від стихійних сил природи, епідеміями, війнами, голодом.

Виникнення і розвиток сільського господарства і заснованих на ньому економіки і форм суспільного життя суттєво змінили умови народжуваності і смертності людей, розширили можливості росту населення. Аграрному типу демографічної рівноваги відповідала своя система культурних регуляторів. Демографічна поведінка регламентувалася традицією, що зорієнтована на незмінні зразки, які не вимагають раціонального пояснення. Умови демографічної рівноваги залишалися незмінними, однотипним залишався і соціально-культурний механізм, що регулює демографічну поведінку людей.

З переходом від аграрної до індустріальної економіки з радикальною зміною характеру залежності людини від природи виникають передумови до формування сучасного або раціонального типу відтворення населення. Стрибок у розвитку виробничих сил створив матеріальну основу для становлення нового типу демографічної рівноваги і обумовив необхідність приведення демографічного механізму у відповідність до неї.

Перехід від старого типу відтворення до нового охоплює тривалий період, протягом якого формуються умови нової демографічної рівноваги, а стара система демографічного регулювання переживає кризу. Нові якісні риси відтворення населення набуває тільки після демографічної революції, тобто докорінної якісної зміни процесу відтворення населення, розрив зі старими методами демографічного регулювання. В процесі еволюції демографічних відносин людство пережило дві демографічних революції.

Перша демографічна революція, яка ознаменувала зміну архетипу традиційним типом відтворення населення, була нерозривно зв’язана з соціально-економічним переворотом, який іменується неолітичною революцією. Глибокі зміни в організації виробництва і приватного життя людей (праця, побут, навчання, спілкування і т.ін.) потребували іншої просторової концентрації людей і значно більшої їх чисельності.

Друга демографічна революція забезпечила перехід від традиційного типу відтворення населення до його сучасного типу. Вона зв’язана з переходом західноєвропейського суспільства від переважно аграрного і сільського до переважно індустріального і міського. Цей перехід почався приблизно у кінці ХVII – у середині ХІХ сторіч і не завершився на більшій частині планети і до цього дня. Відбулися радикальні зміни у структурі причин смерті і у структурі демографічної поведінки, стрімко почала зменшуватись неконтрольована екзогенна смертність і неконтрольована народжуваність, що й знаменувало початок другої демографічної революції.

З початком демографічної революції посилилася асинхронність демографічного розвитку. Сама демографічна революція відбувалась і відбувається у різних країнах і у різні проміжки часу неоднаково.

Перша фаза демографічної революції – переворот у смертності; друга – переворот у народжуваності. Як правило, друга фаза наступає через деякий більш-менш тривалий період після першої. Протягом цього періоду все більш меншої смертності відповідає незмінно висока народжуваність, у результаті чого зростання населення різко прискорюється навіть у порівнянні з тим прискоренням, яке дуже часто передує настанню демографічної революції. По настанні другої фази зниження народжуваності «доганяє» зниження смертності, а іноді навіть і «обганяє» його, зростання населення уповільнюється. По завершенні демографічної революції динаміка чисельності населення вже не залежить від цих факторів, вона починає коритися законам, притаманним новому історичному типу відтворення людей.

Асинхронність розвитку цих двох фаз приводить до того, що протягом відносно короткого часу назріває демографічний вибух, і населення переживає дуже швидке зростання чисельності, яка за сторіччя може збільшитися більшою мірою, ніж за попередню історію.

Так, населення зарубіжної Європи за ХІХ вік збільшилося з 160 до 295 млн. осіб (на 85 %; 135 млн.) і дало ще декілька десятків мільйонів емігрантів у Новий Світ. Демографічний вибух закінчився у Європі дуже швидко – на початку ХХ в. – у результаті різкого зниження народжуваності.

Сучасний світовий демографічний вибух, зв’язаний зі здійсненням демографічної революції у країнах третього світу, досяг небувалої сили і перетворився у проблему глобального значення.

Країни, що розвиваються, не знали ранніх стадій демографічного переходу. Він почався відразу різким стрибком від старого типу смертності до нового, і у багатьох з цих країн рівень смертності сьогодні значно нижчий , ніж де-небудь у ХІХ в. Друга ж фаза у цих країнах у кращому випадку тільки почався, і то не скрізь. Тому перевищення народжуваності над смертністю досягає величезних розмірів.

У окремих випадках демографічного вибуху може і не бути. Вибухові темпи росту населення – явище тимчасове, вони зникають по завершенні демографічної революції, однак інші її наслідки залишаються з людством назавжди. До них, зокрема, належить демографічне старіння населення. Це незворотна зміна,зв’язана з переходом до нового типу відтворення. Населення, яке пережило демографічну революцію, ніколи не повернеться до колишньої вікової структури.