§ 6. Словотвірний аналіз

Поділ словотвору як лінгвістичної дисципліни на морфеміку та власне словотвір (словотворення, дериватологію) зумовив принципове розмежування двох видів аналізу слова — морфемного та словотвірного.

Якщо центральним поняттям морфемного аналізу с поняття подільності, то центральним поняттям словотвірного аналізу с поняття мотивованості, або похідності. Об'єктом словотвірного аналізу виступає похідне (мотивоване) слово, однак основною одиницею, якою оперує словотвірний аналіз, виступає словотвірна пара, в рачках якої встановлюються відношення мотивованості.

Словотвірний аналіз (СА) може бути частковим і повним. Мета часткового СА полягає у встановленні способу словотворення даного похідного слова. Досягнення цієї мети можливе при умові встановлення останнього дериваційного кроку. А це, в свою чергу, вимагає виявити структурні елементи похідного слова — словотвірну базу і формант. Наприклад: в слові учитель/ськ(ий) знаходимо формант -ськ-(ий) та словотвірну базу учитель.

При встановленні елементів бінарної структури похідного слова — словотвірної бази і форманта — необхідно звернутися до такої одиниці словотвірної системи, як словотвірна пара, в якій один член виступає твірним словом, а другий — похідним. Аналізуючи словотвірну пару, важливо правильно знайти, котре з двоє близькоспоріднених слів є мотивованим, а котре — мотивуючим, а це можливо при врахуванні формально-семантичних зв'язків.

Щоб уникнути помилки, треба враховувати такі ознаки твірного та похідного слів:

— твірне слово найближче за значенням до похідного;

— значення похідного слова завжди тлумачиться через значення твірного; разом з тим, значення похідного ширше від значення твірного, оскільки в ньому чає місце ще й словотвірне (дериваційне) значення;

— похідне слово за своєю формальною структурою завжди ширше, ніж формальна структура твірного: окрім твірної бази, похідне мас в своїй структурі ще й формант;

— при зіставленні твірного та похідного слів необхідно враховувати морфонологічні зміни, які відбуваються при словотворенні згідно з закономірностями української мови;

— при зіставленні слів однієї формальної структури необхідно керуватися семантичним правилом: твірним виступає те слово, значення якого типове для всіх слів, що належать до даної частини мови, тобто у твірному слові його лексичне та категоріальне значення збігаються;

— встановлюючи формально-структурне співвідношення твірного та похідного слів, необхідно пам'ятати, що утворення слів в українській мові може відбуватися за допомогою нульових морфем, тобто матеріально не виражених афіксів;

— якщо похідне слово утворене способом складання, то при Його утворенні беруть участь дві твірні основи, крім того в цьому випадку треба знати всі правила і закономірності, якими супроводжується цей спосіб словотворення.

Знання цих основних правил допоможе досягти правильних результатів словотвірного аналізу.

Процес часткового словотвірного аналізу дає відповідь на деякі питання:

1) встановлення вихідного слова;

2) визначення вихідної бази утвореного слова;

3) з'ясування способу словотворення.

Процедура часткового словотвірного аналізу включає в себе наступні етапи:

1) визначити частину мови слова, що аналізується;

2) встановити, чи є дане слово змінним чи ні;

3) виділити основу слова шляхом відсічення закінчення (для змінюваних слів);

4) визначити тип основи: похідна/ непохідна. Подальший словотвірний аналіз здійснюється тільки відносно похідних основ;

5) знайти твірне слово шляхом добору однокореневого слова, найближчого за структурою і семантикою до даного похідного. Вказати твірну основу, проаналізувавши морфонологічні зміни в ній, якщо такі мають місце;

6) визначити словотвірне значення як різницю між значеннями твірного та даного похідного;

7) назвати словотворчий формант, продемонструвавши бінарну структуру слова, що аналізується;

8) визначити спосіб словотворення;

9) навести приклади слів такого ж словотвірного типу як доказ правильності проведення словотвірного аналізу.

На цьому частковий словотвірний аналіз завершується.

Повний словотвірний аналіз передбачає встановлення послідовності у формуванні основи слова з багатоморфемною структурою і складним творенням. Мета цього виду аналізу полягає у встановленні того, який цілях пройшло слово у своїй «дериваційній історії», які слова включаються в його родовідну лінію в плані синхронного сприйняття дериваційних зв'язків цих слів. Тому повний словотвірний аналіз називають синхронно-етимологічним за своїм характером, на відміну від часткового СА, який за своєю суттю є власне словотвірним.

Практично процедура повного словотвірного аналізу зводиться до відновлення словотвірного ланцюжка у зворотному напрямку: від даного похідного слова до вихідного, початкового слова ланцюжка, яке обов'язково мас бути непохідним. При цьому варто пам'ятати, що вихідне слово ланцюжка при обов'язковій непохідності може бути як неподільним на морфеми, так і подільним. Подільність початкового слова має місце тоді, коли воно включає в себе зв'язаний корінь.

Як правило, вихідне слово відновленого в ході повного словотвірного аналізу ланцюжка збігається з вершиною словотвірного гнізда, в яке включається дане похідне слово.

Таким чином, практична цінність повного СЛ полягає в тому, що в ході його здійснення визначається місце слова у словотвірному гнізді, а через нього — і в словотвірній системі української мови.

Словотвірний аналіз певним чином пов'язаний із морфемний аналізом. їх співвідношення зумовлене в першу чергу тим, що обидва типи аналізів — це дві сфери вивчення будови слова. Протиставлення морфемного та словотвірного аналізів полягає передусім в тому, що:

— морфемний аналіз скерований на з'ясування індивідуального морфосполучення даного слова; словотвірний — на встановлення бінарної структури слова — твірної бази та форманта;

— при морфемному аналізі враховуються значення слова в цілому, а також його смислові зв'язки як з іншими спільнокореневими словами, так і з граматичними формами того ж слова; при словотвірному — враховується формально семантична співвіднесеність двох слів — твірного та похідного;

— морфемний аналіз мас статичний характер, словотвірний — динамічний.

Незважаючи на вказані протиставлення, хибною, на наш погляд, є думка про те, що ці два види аналізів слова можуть існувати і здійснюватися незалежно один від одного, тобто здійснюються паралельно при відсутності моментів перетину. Домінуючою у сучасному мовознавстві є точка зору, згідно якої морфемний та словотвірний аналізи знаходяться в такому співвідношенні, при якому словотвірний аналіз займається впорядкуванням фактів, здобутих в результаті морфемного аналізу.

Таким чином, морфемний та словотвірний аналізи не тільки пов'язані між собою, але й зумовлюють один одного. Об'єктивність результатів словотвірного аналізу може бути досягнута лише за умови використання об'єктивних результатів аналізу морфемного.