- •Патологічна анатомія
- •Атеросклероз
- •Атеросклероз аорти
- •Симптоматичні гіпертензії
- •Ревматичні хвороби
- •Ревматизм (хвороба Сокольського-Буйо)
- •Поліартритична форма
- •Нодозна форма ревматизму
- •Ревматоїдний артрит
- •Хвороба Бєхтєрєва (Штрюмпеля-Марі)
- •Системний червоний вовчак (хвороба Лібмана-Сакса)
- •Системна склеродермія
- •Дерматоміозіт
- •Вузликовий периартеріїт (хвороба Куссмауля – Мейера)
- •Системні васкуліти
- •Алегрічний еозинофільний гранулематозний ангіїт (синдром Чарга-Стросса)
- •Геморагічний васкуліт
- •Облітеруючий тромбангиїт (хвороба Бюргера)
- •Темпоральний ангіїт (хвороба Хортона)
- •Ендокардит Леффлера
- •Набуті вади серця
- •Гастрити
- •Виразки 12-палої кишки
- •Гепатити
- •Вірусні гепатити
- •Вірусний гепатит а
- •Вірусний гепатит в
- •Хронічний вірусний гепатит в
- •Індекс гістологічної активності (за r. J. Knodell et al., 1981)
- •Напівкількісна система обліку ступеня фіброзу печінки при визначенні стадії хронічного гепатиту ( в.В. Серов, 1996)
- •Вірусний гепатит d (дельта-гепатит)
- •Вірусний гепатит с
- •Вірусний гепатит е
- •Вірусний гепатит g
- •Вірусний гепатит ні а – ні е
- •Вірусний гепатит ttv
- •Вірусний гепатит f (?)
- •Хронічний вірусний гепатит невідомого типу
- •Цироз печінки
- •Патогенез і морфогенез
- •Патологічна анатомія
- •Причини смерті від цирозу печінки
- •3) Гуморальні фактори загального захисту -Ig м, Іg і.
- •4) Клітинні фактори:
- •Хронічний бронхіт
- •1) Легеневі:
- •2) Позалегеневі:
- •Хронічний абсцес легенів.
- •Інтерстиційна хвороба легенів (іхл)
- •Пневмосклероз, пневмофіброз, пневмоцироз
- •Плеврит
- •Рак легенів
- •Гостра ниркова недостатність (гнн).
- •Хронічна ниркова недостатність
- •Первинний туберкульоз
- •Гематогенний туберкульоз
- •Парагрип
- •Респіраторно-синцитіальна інфекція
- •Аденовірусна інфекція
- •Віл-інфекція та синдром набутого імунодефіциту
- •Дифтерія
- •Скарлатина
- •Черевний тиф
- •Vibrio cholerae eltor.
Вірусний гепатит е
Раніше цей гепатит також відносили до гепатитів ні А ні В. Варіант цього гепатиту з водним шляхом передачі назвали вірусний гепатит Е.
Вірус гепатиту Е (HEV) – РНК-вірус з родини каліцивірусів.
Джерело інфекції – хворі люди.
Інкубаційний період – від 17 до 75 діб (в середньому 40 діб). Реплікація відбувається тільки в гепатоцитах.
За клінічними і морфологічними ознаками він нагадує вірусний гепатит А. Як правило, має доброякісний перебіг, але у вагітних і породіль можливий важкий перебіг з розвитком печінкової енцефалопатії і високою летальністю (у вагітних в третьому триместрі – 25%).
Вірусний гепатит g
Викликається РНК-вірусом з родини Flaviviridae (HGV/GBV-C), відкритий в 1995 році.
Передається парентеральним шляхом, після трансфузій (найвищий ризик зафіксовано у ін’єкційних наркоманів – 15-70%). Схожий на вірусний гепатит С (HCV-подібний гепатит). HGV виявляється у 10-20% хворих хронічними гепатитами. Частота носійства в популяції біля 1,7%. Вірус реплікується в печінці і в мононуклеарах. Виділяється з слиною.
Інкубаційний період не встановлено.
Клінічна картина. Перебіг звичайно м’який, рівень трансаміназ підвищується помірно. Можуть бути холестатичні форми із значним зростанням активності ЛФ і гама-глутамілтранспептидази. Позапечінкові прояви спостерігаються рідко.
При розвитку фулмінантного гепатиту симптоматика зростає повільно, протягом 3-7 тижнів.
Серологічна діагностика. Діагноз підтверджується виявленням HGV RNA в ПЦР в сироватці крові. Серологічні методики, основані на виявленні анти-HGV, поки що не розроблені.
Перебіг і прогноз. Частота циклічних форм, а також ризик розвитку гострої печінкової недостатності не встановлені. Інфекція часто набуває хронічний перебіг, особливо у пацієнтів з фоновою патологією печінки. Проблема самостійності нозології гепатиту G ще потребує доказів.
Вірусний гепатит ні а – ні е
(ні А, ні В, ні С, ні D, ні Е).
Вважають, що цей гепатит викликає вірус SEN, який був ідентифікований у 1999 році. Це ДНК-вірус, передається парентеральним шляхом, інфекція схильна до хронічного перебігу.
Вірусний гепатит ttv
Вірус TTV (transfusion-transmitted virus) виявлено у 1997 році у хворих на посттрансфузійний гепатит. Це ДНК-вірус. За перебігом гепатит буває гострим і хронічним. Розповсюдженість вірусу TTV в популяції до 37%, а серед аборигенів Африки – до 83%.
Групи ризику зараження TTV вірусом – реципієнти крові, хворі на гемодіалізі або з численними гемотрансфузіями, ін’єкційні наркомани. Клінічно TTV-гепатит схожий з гепатитами В, С, G. Біохімічно – більш висока активність АлАТ, ЛДГ, лужної фосфатази.
Морфологічно – лімфоцитарна інфільтрація портальних трактів, фокальні некрози, фіброз, зміни жовчних проток, жирова дистрофія гепатоцитів різного ступеня розвитку.
Частіше вірус TTV знаходять при хронічних формах гепатиту.
Вірусний гепатит f (?)
HFV належить до ДНК-вміщуючих вірусів і є припустимим збудником ні-А – ні-Е гепатиту з фекально-оральним механізмом передачі. Ці дані потребують подальшого підтвердження.
Найбільш точна причина і перебіг патологічного процесу в теперішній час мало вивчені. Встановлено, що клінічні прояви і розповсюдженість даного гепатиту східні з такими при гострому вірусному гепатиті А. Методи специфічної діагностики вірусного гепатиту F не розроблені.